|
|
Наталя Карпенко Нам би дощику Нам би дощику стоголосого
* * *
Прийшов! – Чом ти, дощ, такий ледачий? – Я малий, а не ледащо!
* * *
Вітер тихо гойдає гілочку Вітер тихо гойдає гілочку, Їй би, вітре, дощем умитися, |
|
|
|
Зелена вербичка
Зелена вербичка, зелена трава,
* * *
Дочекалися дощу Опустились ластівки низько – Впала крапелька одна, друга…
* * *
Хмарка Хмарка довгі косенята – Йди на ручки, погойдаю, |
|
|
|
Проситься дощ до хати... Проситься дощ до хати. Я не умію мовчки!
* * *
Дощ танцює... Дощ танцює і дзвенить, |
|
|
|
Гуляти дощик проситься... Висить, висить, бурмоситься, Гойдає хмара ліжечко: Ти бачиш – світить сонечко…
* * *
Весняний дощик В хмарі шпарку дощ знайшов Напувай, дощу, квітки, Просить річка і ставок:
* * *
Гуляка-дощик Хтось під вікнами регоче, |
|
|
|
Дощик вирвався на волю Не ховайте парасолю, Каже сину хмара-ненька: Напувай і веселися, Дощ помив у лузі квіти
* * *
Дощить у травні Закоцюбли трави. Прокидайся, промінь! Де ти заблудився, повертай до хати,
* * *
Гойдається дощ... Гойдається дощ на зеленому листі, А дощ, як заведений, скаче і скаче,
* * *
Злива Листочок мовив пошепки: – Я чую, дощ іде, Кахи-кахи! Кахикає сердитий дядько-грім. І хмара круком коситься. Не хмара, а стіна.
* * *
Дощ зірвався із припону Дощ зірвався із припону, Звідки в нього тої сили? Хмара злиться і бурмоче, Змило грядку на городі |
|
|
|
Міру май!.. Дощик знову гуляти проситься, Змокла ягідка, змерзла квіточка,
* * *
Жалілася хмара... Жалілася хмара травичці: Я вгору, а вітер – на спину, Колись було сонячно влітку,
* * *
Ідуть дощі... Ідуть дощі, розпатлані вітриська – Та годі вже, помий у річці носа,
* * *
Тихо дощ про щось бурмоче Тихо дощ про щось бурмоче, То притихне на хвилину, – Йди до річеньки, благаю, Як піднімешся до хати,
* * *
Станцюй-но дощик гопака Станцюй-но дощик гопака Дощ взувся в чоботи нові – Умився дощиком листок, |
|
.jpg "Наталя Карпенко. Вірші для дітей про літо. Тихо дощ про щось бурмоче.")
|
|
Не мають розкладу дощі Не мають розкладу дощі. І мили голови лісам, Чекав би дощик до пори,
* * *
Котиться дощ... Котиться, котиться, котиться дощ, Ванни приймає і дядько гарбуз, |
|
|
|
Оце так дощ... То не дощ, то дід патлатий Угамуйся, дідугане!
* * *
Злива котиться... Листочок мовив пошепки: – Я чую, дощ іде, |
|
|
|
Плакала хмара Плакала хмара кудлата: Геть відцуралися хати, – Годі тобі голосити, Вже аж по вінця водички,
* * *
Опустила хмара крила Опустила хмара крила, Супить хмара бровенята, Хмара вирячила очі: |
|
|
|
Дощ і громовиця Дощ зірвався із припону, Звідки в нього тої сили? Хмара злиться і бурмоче, Змило грядку на городі
* * *
В небі гніваються хмари В небі гніваються хмари, Мирить хмари блискавиця, Налякали всю округу,
* * *
Продірявилася хмара... Продірявилася хмара і реве: Продірявилася хмара і стекла, Утікає річка яром і селом, |
|
|
|
Змилосердилась погода Змилосердилась погода, Просять хмару огірочки:
* * *
Дощ кропив і кропив… Дощ кропив і кропив… Збився з ніг ЇЇ дощ батогом частував, Притулилася міцно гілля |
|
|
|
Хлюща Це не дощ, а справжня хлюща, Навесні чекали зливи! Набурмосилося небо,
* * *
Що ти, хмаро, наробила... Хмаро, годі тобі злитись! Що ти, хмаро, наробила, |
|
|
|
Дощ Небо мружить сині очі, – Угамуйся, врешті, друже! Дуб сховав зелені жмені Потерпає комашина…
* * *
Осінь розважається Затулили сонечко Вкрилися вологою Осінь розважається,
* * *
Злива Жовтень з порога так вшкварив коня,
|
|
|
|
Гами дощу Дощик струмочком з усіх парасоль, Виростуть з нього великі дощі,
* * *
Щойно дощик перестав... Щойно дощик перестав Придивляюся, а там… На дорозі… Восьминіг Скрізь дрімають двійники, –
|
|
Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Наталі Карпенко на "Малій Сторінці":
такі неймовірні поезії! обожнюю читати вірші Наталі Карпенко!!! вчимо їх з нашими дітками :))) дякую, що публікуєте на вашому чудовому сайті!!!!!