Наталя Карпенко. Поезії про дощ


Photographic Print by MankaKasha

 

 

    Наталя Карпенко

    Нам би дощику

Нам би дощику стоголосого
На подвір’ячко, на сади.
Миром просимо, красно просимо…
– На гостину до нас зайди.
Нам би дощику срібнокрилого.
– Де ти, соколе? Прилітай!
Закликаємо друга милого.
– Нашу сторону не минай!

 

                   * * *

 

 

 

Вітер тихо гойдає гілочку

Вітер тихо гойдає гілочку,
Вітер в щічку цілує квіточку.
А вона його не цурається,
А вона йому усміхається.
Їй би, вітре, дощем умитися,
Їй би вдосталь води напитися.
Їй би, вітре, таку хмариночку,
Щоби прала свою хустиночку.

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про весну.

 

 

        Зелена вербичка

Зелена вербичка, зелена трава,
Сьогодні у квітня зелені жнива.
Поглянь, як весніє мій рідний куток –  
Здійняв рученята зелений листок,
Жовтенькій кульбабі завзята бджола
Вітаннячко тепле своє принесла.
Гуде біля цвіту захеканий джміль:
– Агов! Це для мене, тікайте відсіль!
Квітують галяви, квітують сади,
Ото би хмарину із міхом води.

 

 

 

 

 

   Дочекалися дощу

Опустились ластівки низько –  
Ходить хмара дощова близько.
Впала крапелька мала з неба,
Як же дощику усім треба.
Впала крапелька одна, друга…
Дочекалася земля друга.
Дочекалися дощу квіти,
Витер сльози рукавом квітень. 

 

            * * *

 

       Хмарка

Хмарка довгі косенята
Мила в нашому ставку.
Стала річка закликати
В гості дівчинку таку.
– Йди на ручки, погойдаю,
Довгі коси розчешу.
Я казок багато знаю,
Я тебе заколишу.

 

 

Наталя Карпенко. Вірші про дощ. Проситься дощ до хати.

 

 

Проситься дощ до хати...

Проситься дощ до хати.
– Що ти забув тут, брате,
Чом без дзвінка приходиш?
– Треба! Усім не вгодиш!
Я не умію мовчки!
Раді мені листочки,
Рада мені травичка,
Кличе у гості річка.

 

              * * *

 

  Дощ танцює...

Дощ танцює і дзвенить,
Не спиняється й на мить. –  
Грає марш на барабані,  
Лупить джайв у калабані,
Шкварить польку і гопак,
Не вгамується ніяк! 
Дзень-дзелень – прасує п’ятку,
Дзень-дзелень – толочить грядку.
Скаче гопки цілий день  
Гоп-ца-ца і дзень-дзелень!

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші про дощ. Гуляти дощик проситься.

 

 

Гуляти дощик проситься...

Висить, висить, бурмоситься,
До даху дістає.
Гуляти дощик проситься,
Та хмара не дає.

Гойдає хмара ліжечко:
– Нікуди не пущу.
Посидь у хаті трішечки,
Не треба їм дощу.

Ти бачиш – світить сонечко…
А дощ, неначе вуж,
Проліз через віконечко
І гайда вниз чимдуж.

 

 

 

Дитячі вірші про дощ від Наталі Карпенко. Весняний дощик.

 

 

Весняний дощик

В хмарі шпарку дощ знайшов
Й врешті-решт таки пішов – 
Сіє дощ тихенький,
Сіє дощ дрібненький.

Напувай, дощу, квітки,
Усі пагони й листки…
Напувай коріння
І мале насіння.

Просить річка і ставок: 
– Ще ковточок, ще ковток. 
Полились потоки
У підземні стоки.

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про дощ. Дощить у травні.

 

 

         Дощить у травні

Закоцюбли трави. Прокидайся, промінь!
Проситься на волю пташечка і рій.
Стоголосу пісню завиває комин,
Гонить сірі хмари дідо-вітровій.

Де ти заблудився, повертай до хати,
Квіточка до нитки змокла і тремтить.    
Променю, без тебе меду не дістати. 
Забарився травень, спить собі та спить. 

 

 

 

Дитячі поезії про літо від Наталі Карпенко. Дощик вирвався на волю.

 

 

Дощик вирвався на волю

Не ховайте парасолю, 
Дощик вирвався на волю.
Он який у хмари вдався!
Он як в небі розгулявся!

Каже сину хмара-ненька:
– Я з тобою, мій маленький,
Я з тобою завжди буду,
Вимий, сину, світ від бруду.

Напувай і веселися, 
Та дивись – не застудися.
Ти ж у мене відчайдуха – 
Босі ноги, голі вуха… 

Дощ помив у лузі квіти
І калюжі став місити, – 
Кулачками барабанить, 
Теревені тарабанить.

 

 

 

 

 

 

         Міру май!..

Дощик знову гуляти проситься,
Хмара пальчиком: – Міру май!
Бачиш, сину, трава не коситься,
Нагулявся вже, зачекай. 
Змокла ягідка, змерзла квіточка,
Їм би чоботи і пальто. 
Забарилося тепле літечко,
Не чекає тебе ніхто.

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про літо. Тихо дощ про щось бурмоче.

 

 

Тихо дощ про щось бурмоче

Тихо дощ про щось бурмоче, 
У калюжі ноги мочить,
Хмари слухати не хоче, 
Плаче.
То притихне на хвилину,
То листочку миє спину,
То навшпиньках, як дитина, 
Скаче.
– Йди до річеньки, благаю,
Вип’єш з річенькою чаю,
Попливеш до водограю
Грати. 
Як піднімешся до хати, 
Буде хмара колисати,
Колискової співати – 
Спати.

 

 

 

 

Натал Карпенко. Вірші про літо. Не мають розкладу дощі

 

 

Не мають розкладу дощі

Не мають розкладу дощі.
Ото було би славно, 
Якби вони до нас вночі
Ходили в гості справно.

І мили голови лісам,
І мили ноги квітам…
І кожну ніч – і тут, і там,
Приймало ванни літо.

Чекав би дощик до пори, 
Коли проснуться зорі.
А день би сонечком згори
Всміхався всім надворі.

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші про дощ. Станцюй-но дощик гопака.

 

 

Станцюй-но дощик гопака

Станцюй-но дощик гопака
В Купайла перед носом.
У тебе вдача козака!
Ми дуже тебе просим. 

Дощ взувся в чоботи нові –  
І у танок підскоком.
Танцює дощик у траві
Наприсядки і боком.

Умився дощиком листок,
Блищать вологі губи.
Ото вже тішиться ставок:
– Іди до мене, любий. 

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші про дощ. Плакала хмара.

 

 

   Плакала хмара

Плакала хмара кудлата:
– Де мої хмари-малята?
Я їх гойдала і годувала,
Де мої хмари-малята?

Геть відцуралися хати,
Як мені їх наздогнати?
Сили не маю… Вітре, благаю,
Як мені їх наздогнати?

– Годі тобі голосити,
Треба дітей відпустити.
Діти кудлаті стали крилаті,
Треба дітей відпустити. 

Вже аж по вінця водички, 
Витри заплакане личко.
Годі тужити, сядь відпочити, 
Витри заплакане личко.

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші про дощ. Злива котиться.

 

 

              Злива котиться...

Листочок мовив пошепки: – Я чую, дощ іде,
Багато цвіту нашого сьогодні пропаде.
Кахи-кахи! Кахикає поважний дядько грім.
За поли вітер смикає. Хитається мій дім.
І хмара круком коситься. Не хмара, а стіна.
Я чую, злива котиться! Ген-ген гуде луна!

 

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші про дощ.  Щойно дощик перестав.

 

 

Щойно дощик перестав...

Щойно дощик перестав 
Грати фуги й гами, 
Витирати промінь став
На асфальті плями.

Придивляюся, а там…
Слів нема, це ж треба!
Бегемот-гіпопотам
Впав на землю з неба.

На дорозі… Восьминіг
Чи павук пихатий?
Он ведмедик і барліг,
Он ключі від хати.

Скрізь дрімають двійники, – 
Сплять малі хмаринки. 
Тулить хмара до щоки
Дощику картинки.

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про дощ. Опустила хмара крила.

 

 

Опустила хмара крила

Опустила хмара крила,
Хмара вулицю накрила.
Розбігайтесь, хто куди,
В хмари повен міх води.

Супить хмара бровенята, 
Треба бігти нам до хати.
Опустила хмара хвіст,
Впав у трави сірий міст.

Хмара вирячила очі:
– Хто ховатися не хоче,
В мене вистачить дощу,
Я вас щедро пригощу.

 

 

 

Дитячі поезії про літо від Наталі Карпенко. В небі гніваються хмари.

 

 

В небі гніваються хмари

В небі гніваються хмари,
Розвели такі сварки!
Тари-бари, тари-бари, 
Лоб у лоб, як ті бики.

Мирить хмари блискавиця,
Зводить брови – блись і блись!
То спалахує, то злиться:
– Зупиніться! Розійдись!

Налякали всю округу,
Розкуйовдили садки…
Відпустіть свою попругу,
Гайда пастись на ставки.  

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про дощ. Продірявилася хмара.

 

 

   Продірявилася хмара...

Продірявилася хмара і реве:
– Лізе клаптиками платтячко нове.
Репетує аж до хрипу… – Ого-го!
Що залишиться від черева мого?

Продірявилася хмара і стекла,
Проковтнула хмару річенька-ріка,
Дощ звивається у річці, наче вуж,
Утікає річка берегом чимдуж.

Утікає річка яром і селом,
Мчить від гніву хмаровиння напролом.
Не гнівися, небо, досить! Небо – блись! 
Сипле градом і голосить… Зупинись!

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про дощ.  Дощ і громовиця

 

 

  Дощ і громовиця

Дощ зірвався із припону,
Перейшов усі кордони,
Ллє і ллє, як із відра…
Зупинитися пора.

Звідки в нього тої сили?
Ходять небом сірі брили,
Ходить хмара дощова, 
Блискавицею брова.

Хмара злиться і бурмоче,
Повертатися не хоче,
Точить ляси невпопад. 
То гримить, то сіє град.

Змило грядку на городі
І нема кінця негоді.
Де не глянь – дощів стіна,
Певно, наша в тім вина.

 

 

 

Дитячі поезії про літо від Наталі Карпенко. Дощ кропив і кропив…Світлина - Костянтина Шмідта

Світлина - Костянтина Шмідта (фрагмент).

 

 

Дощ кропив і кропив…

Дощ кропив і кропив… Збився з ніг
І надвечір спочити приліг.
На черешеньці щось майорить…
Та це ягідка в листі горить. 
ЇЇ дощ батогом частував,
ЇЇ  вітер і град шматував.
Попри холод, вона таки є!
І росте, і вогнем виграє! 
Притулилася міцно гілля
Й споглядає на нас звідтіля.
Всі незгоди позаду, повір,
Онде літечко вийшло надвір.

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про літо.

 

 

Змилосердилась погода

Змилосердилась погода, 
Після спеки – прохолода.
Креслять крилами стрижі
Карколомні віражі.
Просять хмару огірочки:
– Влий водиці на листочки!
Перша крапля? Та невже!
Хмара випалила: – Вже!

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про дощ. Хвоща.

 

            Хлюща

Це не дощ, а справжня хлюща,
Репетує дужче й дужче!
Не кажи, що всім не вгодиш,
Ти – то ллєш, то не приходиш! 

Навесні чекали зливи!
А тепер дозріли  ниви,
У воді стоять городи…
Ми втомились від негоди! 

Набурмосилося небо,
Нам дощу уже не треба! 
Врожаї пора збирати…
Пусти сонце погуляти! 

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про дощ. Хмара

 

Що ти, хмаро, наробила...  

Хмаро, годі тобі злитись!
Де ти сил береш казитись?
Як з відра, все ллєш та ллєш,
Вийти з хати не даєш!

Що ти, хмаро, наробила,
Всі околиці залила!
А надворі красне літо,
Нам би сонцю порадіти! 

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про літо.

 

 

Котиться, котиться, котиться дощ

Котиться, котиться, котиться дощ,
Плечі розправили грицики й хвощ. 
Миють чуприну і миють боки
В нашім городі брати буряки. 

Ванни приймає і дядько гарбуз,
Виставив черево, скинув картуз.
Тільки не тішиться бджілка мала,
В хаті вичікує сонця й тепла. 

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Осінь розважається.

 

Осінь розважається

 

Затулили сонечко
Хмари дощові,
Скачуть за віконечком
Краплі по траві.

Вкрилися вологою
Вмиті деревця,
Мокрою дорогою
Вітер шле гінця.

Осінь розважається,
Будить падолист.
Човником гойдається
У калюжі лист.

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Дощ.

 

 

           Дощ

Небо мружить сині очі,
Дощ гарцює аж до ночі,
Дощ танцює у калюжі…

– Угамуйся, врешті, друже!
Змокла вулиця до нитки, 
Впала зачіска у квітки.

Дуб сховав зелені жмені
В перламутрові кишені.
У гнізді тремтить пташина, 

Потерпає комашина…
Каже дощ: – Зате в лісочку
Під  дощем ростуть грибочки.

 

Матеріали люб'язно надано авторкою спеціально для "Малої Сторінки".

 

 

 

Більше творів Наталі Карпенко на "Малій Сторінці":

 

Вірші для дітей від Наталі Карпенко
Пропонуємо почитати нашим діткам чудові поезії Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає про космос і погоду, про зиму і природу - про усе, що нас оточує.

Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, живе і працює у Вінниці вчителем-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо!


Останні коментарі до сторінки
«Наталя Карпенко. Поезії про дощ»:
Оля , 2019-06-05 11:09:04, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
Топ-теми