"Вітаю Вас, близькі моєму серцю друзі. Обіцяла розповісти більше про глід. Розповідаю. Ніде не читала, що плоди глоду фарбують. Десь по вікіпедіях написано, що фарбувальним потенціалом володіє кора рослини. Про те, що плоди глоду фарбують в густий зелений відтінок я довідалася від писанкарки Галини Тудай. Пані Галино, висловлюю Вам подяку і щире захоплення Вашою роботою. Нарешті цього року спробувалося й мені глодом фарбувати. І я в захваті! На щастя, нікуди їхати мені не довелося. Глід у великій кількості росте в нас по берегах Інгульця. Там я і каркас зустріла, і свидину, і шипшину, і маслинку, і горіхів там доволі. Навіть суховершки влітку на березі знайшла побіля людських городів. А вони такі чудові! Але зараз не про них мова. А про глід. У роботі я використала глід одноматочковий (Crataegus monogyna Jacq.). Дозріває глід у вересні, а тримається на кущах протягом всієї осені. Його плоди фарбують у густий зелений колір, фарбують біле яйце без будь-якого ґрунту. З додаванням галуну.." (Ірина Михалевич)
"Доброго здоров'я, друзі! Поговорімо докладніше про осінні писанки та про чудові кольорові поєднання, які придумує осінь. Окремо зупинимося на глоді, його лікувальних, фарбувальних та смакових вміннях. Сани готують з літа, а писанки пишуть увесь рік. Ну, бо чекають писанкаря на майстер-класи з готовим набутком. Неймовірно м'які сяючі барви дарує осінь писанкам, вона добирає барви так, що краще й не придумати. Цьогоріч я спробувала справді нове для себе поєднання. Кольори я не підбирала, тільки рослини. Тому таке осіннє звучання йде не від мого задуму: його несуть осінні плоди і трави..." (Ірина Михалевич)
"Час розповідати про барвники жовтня, а точніше — першої половини осені. Сюди можна зарахувати глід, дикий виноград, кожушки волоського горіха, ягоди свидини, магонії падуболистої. Кажуть, що фізаліс теж фарбує. Цікаво було б спробувати. І плоди каркаса західного мене цікавлять неабияк. Але цей допис — про дикий виноград. Дикий виноград п'ятилистий (Parthenocíssus quinquefolia) — це деревоподібна листопадна ліана роду дівочий виноград. У природних умовах дикий виноград п'ятилистий (Parthenocissus quinquefolia Planch. (L.)) зростає в Північній Америці. В Європі культивується з 1622 року. Є й види дикого винограду родом з Японії та Азії. Дикий виноград п'ятилистий вміє утворювати плоди без запилення, а ще він вміє фарбувати. Але про все по порядку. У ландшафтному дизайні рослина використовується з XVII століття для прикрашання альтанок і терас, декорування стін будинків і господарських будівель, створення живоплотів і навіть як ґрунтопокривна рослина..." (Ірина Михалевич)
"Мої Вам вітання, друзі. Продовжуємо спілкуватися про фарбування рослинами. Цього разу поговоримо про фарбувальні можливості ягід, які достигають пізньої осені і є доступними всю зиму. Чим холодніша погода, тим яскравіша барва — мова про загадкову і смачну магонію..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю Вас, друзі! Поспілкуймося про череду. Хто ж не чув про лікувальні властивості череди? Ця рослина супроводжує нас від самого малечку. Та помічна вона не лише в дитячих купелях. Череда трироздільна, зокрема, покращує травлення, застосовується в гінекології, при хворобах печінки, при простудних захворюваннях, для підвищення апетиту. Застосовують при укусах гадюк. Прополіскування відваром череди надає волоссю гарного блиску, усуває свербіж і подразнення шкіри голови. Рідною для українців є череда трироздільна (Bidens tripartite L.) — однорічна трав’яниста рослина родини айстрові. Насіння череди має ворсинки, ними воно міцно чіпляється до волосся, одягу, шерсті тварин. Тому й називають цю рослиною причепою..." (Ірина Михалевич)
"Наприкінці літа й на порозі осені квітує чимало рослин! І не тільки по квітниках. У цій розповіді йтиметься про одну дикорослу траву, що квітує ввесь серпень і ввесь вересень. Її цвіт, можливо, не завжди вдається помітити. Квітує вона блідо-рожевими дрібними колосками (якщо точніше — суцвіттями) та й пора її цвітіння припадає на кінець літа-початок осені. А о такій порі ми якось не очікуємо побачити дикорослу рослину, що тільки-но починає квітувати. Гірчак перцевий ще називають водяним перцем. А це тому, що його листя має гострий смак перцю, його вживають в якості приправи до різних страв. І росте він часто біля води. В Олександрії його багато росте біля Інгульця. Гірча́к перце́вий (Persicaria hydropiper (L.) — однорічна трав'яниста рослина з родини гречкових. .." (Ірина Михалевич)
"Пори року перемішуються не тільки в казках і на картинах Катерини Білокур. Виявляється у серпні можна фарбувати свіжими первоцвітами. Отже, первоцвіти і серпень. Це ніякі не вигадки. Мова йде про мати-й-мачуху. Офіційна назва рослини — підбіл звичайний (Tussilago farfara). Мати-й-мачуха зацвітає у березні, коли земля ще гола. Вона перша навіть серед первоцвітів. Любить рости коло річок та ставків, по ярах. Її легко помітити через жовті квіти, хоч і ростуть вони на приземлистих стеблах. Якось раніше я не замислювалася про те, а що стається із мати-й-мачухою після цвітіння. У другій половині квітня уже не побачиш (мова про Центральну Україну) ні пролісків, ні рясту, ні крокусів. Вони наче щезають і навспак забиваються під землю. Їхня надземна частина справді пропадає, бо ці рослини мають короткий весняний цикл розвитку і літній період спокою. Таким ефемероїдом я вважала і мати-й-мачуху. Та я помилялася. Пригадую, як в кінці бабусиного городу мати-й-мачуха зацвітала щовесни попід високою осокою..." (Ірина Михалевич)
"... Як показали себе ягоди магонії в роботі? Барвник я готувала як звичайно: 230 мл води, варила на повільному вогні 15 хвилин, до готового відвару додала алюмокалієві квасці. Писанка спочатку набула сіруватого відтінку, та згодом стала синішати. У барвнику тримала її цілу годину. Результат – темно-синьо-сірий з зеленуватим відтінок. Яйце зафарбувалося нерівномірно, при знятті воску барва стала теж сходити місцями. Але то теж результат. Напевно, ягоди магонії – то більше кулінарний барвник, адже є інформація, що нею підфарбовують вина." (Ірина Михалевич)
Що таке писанка? Це — барви. Та передовсім це таємничі красиві орнаменти. Вони стимулюють уяву, а уява тісно пов'язана з мисленням. Розвинена уява допомагає думати і сприймати життя творчо. У розділі “Думки про писанку” Ви прочитаєте есе та оповідки писанкарки Ірини Михалевич, які стосуються найцікавішого — творчої кухні:
"Вітаю, друзі! Рада знову спілкуватися з Вами. Випало трохи снігу, стало ще красивіше. А на ліщині гойдаються довгі такі сережки. Вони вміють навіть посеред зими (наприкінці січня й у лютому) дарувати жовту сонячну барву писанкам. Про ліщинові сережки я створю окремий допис (можливо, навіть відео-сюжет). Дякую Галині Тудай за цінну інформацію, яка стосується саме цього природного барвника..." (Ірина Михалевич)
З цієї добірки цікавих оповідок-досліджень відомої майстрині-писанкарки Ірини Михалевич ми з вами дізнаємось про дивовижні властивості рослин-писанкарів та неймовірні факти про їхні можливості:
"Чому квіти барвисті?" Оповідка про феноли — фарбувальні речовини рослин
Як фарбування натуральним розширює горизонти. Дивовижна історія Міріам Райс
Неочікуваний колір. Як фарбує писанки яскраво-червоний мак?
Непримітна краса крихітних квітів
Прийшла весна! Бережімо первоцвіти!
Окраса вересневого парку. Оповідка про бруслину європейську
Вишня-антипка. Як виглядає та де росте
Як не сплутати антипку з черемшиною
"Вітаю Вас, дорогі і близькі моєму серцю друзі, в цей святковий час! Нехай по молитві святого чудотворця Миколая дарує Вам Бог здоров'я у мирі та радості. Ділюся з Вами думками про писанку і довкола писанки. І зичу тепла. Гнізда влаштовує на заломах очерету. Живиться переважно рибою. Оце і вся біографія. Це коли казати за китоголова, милу східно-африканську птаху, яка вміє усміхатися. Їй ніде ловити рибу, а вона усміхається. Ловити окунів з-під льоду я спробувала в 12 років. На смолінський став ми пішли удвох із татом. Ополонок багато, є й покинуті. Ще не затягнуло — розчищай і вперед. Тато ніколи не бере з собою ящика, рибалити треба стоячи. Воно й змерзнути так важче. Вудлище — короткий патик, волосінь — між двома гвіздками намотана. Спочатку розмотується жилка: важка блешня, мідна рибка з червоною шерстяною ниткою на гачку, опускається на дно..." (Ірина Михалевич)
"Вітаня, дорогі друзі! Продовжуємо з Вами спілкуватися про дикі рослини в Україні. Цього разу поговорімо про незвичну для нашого ока, але симпатичну рослину, яка потрапила до нас чи то з Африки, чи то з Центральної Азії. Вперше цього цікавого і красивого тонконога я побачила літом 2023 року. Зветься - Пальчатка кривава (Digitaria sanguinalis). Чи росте там, де Ви є, така рослина? Кажуть, її вже повно навіть по городах. Особливо багато зустрічається пальчатки на Київщині, на Тернопільщині, менше — на Кропивниччині, Полтавщині та Харківщині..." (Ірина Михалевич)
"У цьому дописі мова йтиме про традиційні писанки Сумщини і Пелагею Литвинову-Бартош. Чи доводилося Вам коли бачити традиційні писанки Сумщини? Вони такі неймовірні, мають на собі багато червоної барви в деталях орнаменту, а тло там різне-різне — чорне, темно-зелене, біле, гірчичне, блакитне, червоне. Орнаменти виразні, соковиті, себто на любу глянув і все — ти залюбувався на все життя. Які ті писанки і що за символи на них колись писали по селах Землянка, Боромля, Слоут, Грунь, Полошки, Чорториги та інших селах Сумщини ми знаємо завдяки жінці дворянського походження Пелагеї Литвиновій-Бартош..."
"Вітання, друзі. Поговорімо про найпрекраснішу барву на писанках і про те, з чого її можна добути в природі. Найпопулярнішим натуральним барвником в усіх країнах залишається цибулиння. Воно доступне, не потребує протрави, дарує темні брунатні барви, приємні жовтогарячі відтінки, і навіть золотаві. Для крашанок це барвник номер один. У випадку з писанками є одна дрібничка — цибулева барва несвітлостійка, тому краще класти її на жовту барву, а не на біле яйце.У червону барву також можна фарбувати червоним сандалом, барвником “sappan wood” (це деревина дерева роду цезальпінія), карміном (його можна зустріти під назвою барвник Е120, це перетерта в порошок комаха кошеніль). Кармін фарбує не в червону, а в насичену малинову барву. Маю кілька таких писанок. Вдячна друзям зі Швейцарії за таку можливість. Я мала нагоду фарбувати всіма видами червоних барвників (крім рогу оленя)..." (Ірина Михалевич)
"Вітання, друзі. Цей допис присвячено одній чудовій дикій рослині, плоди якої дозрівають у серпні, вони чорні зовні і коричневі зсередини, дуже соковиті і цілющі, а ще ж вміють фарбувати. Мова піде про жостір очисний (Rhamnus cathartica). Серпень тече, крутить полиновими пахощами під променями золотистого сонця. У серпні дозріває чимало чорних плодів. Найпершою згадується бузина. Здалеку її плоди здаються чорними, стиглими, а підійдеш ближче — плодоніжки зелені, а значить і плоди ще не поспіли. Дозріває бузина аж тоді, коли плодоніжки в кетягах рожевіють, стають такого кольору, як ото лапки в голубів...." (Ірина Михалевич)
"Друзі, вітаю! В якому лісі не житимуть кажани? Може, у привітному і чепурному? В Україні є до трьох десятків видів кажанів. Харчуються вони сотнями видів комах і, виявляється, багатьом із них подобається жити в дуплах дерев, у порожнинах під корою. У лісі, де немає старих дерев, не побачиш кажанів. А от ліс, поміж вітами якого пурхають кажани, саме такий, як треба. У порожнинах старих дерев мешкають жуки-олені, синиці, шпаки, мухоловки, сичики-горобці, крутиголовки, сови, качки, білки, соні. До речі, білки та соні ще й комори влаштовують під корчами. От і виходить, що не молоді, а старі дерева є джерелом розмаїтого життя в лісі. Дупла, окрім дятлів, створюють і гриби. До того ж, багатьом видам тварин для життя необхідні дупла, утворені саме природним чином, а не дятлами. Правильний ліс — це отой, що з моторошних казок, це Зеленолісся Джона Рональда Руела Толкіна, де листя на деревах блищало, і кожна гілочка плакала, а трава була сірою від холодної роси..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю, друзі! Поспілкуймося про чорний колір і вишні. Їх є багацько сортів — морелі (з густо-червоними майже темними плодами), смачнюча карликова вишня, чорна антрацитова, аморель зі світлими вишеньками, всіма нами знана рання українська шпанка... З біологічного погляду серед фруктових дерев, які суттєво відрізняються поміж собою, можна виокремити тільки три — грушу, яблуню і сливу. Тобто й абрикоси, і всі вишні, і черешні, і сливи всілякі угорки, і терен, і черемшина — усе це сливи, бо ж належать до роду слива (Prunus). Для порівняння латинська назва у сливи домашньої — Prúnus doméstica, а у терена колючого — Prúnus spinosa.... " (Ірина Михалевич)
"...Ми всі знаємо як виглядає горобина звичайна (Sorbus aucuparia) з непарноперистими листками. Тендітне струнке дерево. А чи доводилося Вам бачити інакшу горобину, з високим могутнім стовбуром і листям, схожим на дубове? На фото — горобина проміжна (Sorbus intermedia). Її ще називають горобиною скандинавською чи шведською. У природі це дерево поширене в Швеції, Норвегії, Данії, південних районах Фінляндії, Прибалтиці, майже на всій території Польщі та Німеччини. Поширюється горобина проміжна за допомогою птахів, які поїдають її плоди та насіння. Це дерево може вирости до 20 м у висоту. Стовбур дерева товстий, кора сіра, крона куполоподібна. Влітку листя на горобині проміжній зелене і блідо-сіре знизу. Восени воно набуває жовтуватого, сіро-коричневого забарвлення. Плоди — оранжево-червоні..." (Ірина Михалевич)
"Є чимало диких рослин, що квітнуть восени. Деякі з них уже встигли стати популярними, наприклад, шафран банатський (Crocus banaticus). Цю рослину можна зустріти у південних та східних Карпатах. Цвітіння (а цвіте шафран банатський виразними синіми квітами) триває з другої половини вересня до кінця жовтня. Зростає в Україні і шафра́н га́рний (Crocus speciosus) або ж крокус осінньоквітучий. Інколи період цвітіння шафрана гарного триває до листопада. Квіти розкриваються лише за ясної погоди, в дощ пуп'янки щільно закриті. Ці рослини (шафрани банатський і гарний) входять до української флори, але є вразливими видами. Серед дикоростучих рослин є й такі, що використовують осінній період часу, коли річки підсихають й оголюють ділянки суші, для того, аби встигнути заквітнути і дати насіння до перших заморозків. Такі рослини не мають привабливих квітів і належать до груп осокових чи злакових. Але й серед них є декоративні види. Наприклад, осока богемська..." (Ірина Михалевич)
