Горіхова гілочка в лютому. Весна ближче ніж здається.
Ірина Михалевич
ПРО МАЙСТЕР-КЛАСИ
Вітаю, друзі!
Рада знову спілкуватися з Вами. Випало трохи снігу, стало ще красивіше. А на ліщині гойдаються довгі такі сережки. Вони вміють навіть посеред зими (наприкінці січня й у лютому) дарувати жовту сонячну барву писанкам.
Про ліщинові сережки я створю окремий допис (можливо, навіть відео-сюжет).
Дякую Галині Тудай за цінну інформацію, яка стосується саме цього природного барвника.
Останніми десятиліттями писанкарська традиція в Україні переживає розвиток і ця хвиля ще набирає висоти.
У мої шкільні роки (говорю про 90-ті) я не пригадую, щоб вчителі розповідали нам детально про писанку (так було в моїй Смолінській школі, що на Кропивниччині). Учні не писали писанок ані на уроках, ані на гуртках. Я ніколи не бачила писанок, хіба по телевізору.
Тепер не так. Писанки включено до шкільної програми, їх можна побачити в локальних музеях, відвідати майстер-класи з писанкарства, виставки, придбати писанки у майстрів або ж купити необхідні інструменти та спробувати написати писанку самотужки, керуючись відео або книгою.
Однак швидкі темпи популяризації писанкарства мають і темну сторону — дітей у школі заморюють довгими розповідями про писанку, нудними поясненнями. Під час дистанційного навчання дітям пропонують еклектичні відео з фотографіями з Інтернету або пропонують дивитися, як вчителька (у пришвидшеному режимі) малює олівцем орнамент за орнаментом на папері.
А хіба писанка не починається з пасіки? Хіба вона не починається там, де рано-навесні пробивається кропива і гойдаються сережки на березах? Хіба писанка не починається казки про курочку, яка несе то золоте, то просте яєчко?
Стежка до традиції заростає. Тепер нам немає потреби йти до дерев, до трав, до птахів, бо ми розріжемо пакетик з харчовим барвником, наллємо гарячої води в банку і заколотимо собі яких завгодно барв. Вони зелені, сині, жовті. Чого ж іще треба?
А традиція, вона сильна, вона проб'є любу зарослу стежку. Це не ми її відроджуємо, а вона повертає нас до самих себе, до підземних джерел чудотворної сили.
Авторський орнамент. Писанка Ірини Михалевич.
На фото Ви бачите писанку, фарбовану свіжими зимовими плодами бирючини, сушеними квітами чорнобривців, корінням марени красильної та мороженими ягодами чорниць.
Коли разом з рідною людиною Ви робите особливі кроки і завдяки Вашим спільним зусиллям сотворяється диво під назвою ПИСАНКА, то ця подія непроминальна, вона настільки тепла, що її світла і тепла вистачить надовго-надовго.
Ласкаво прошу Вас на свій ютуб-канал, там Ви знайдете і майстер-класи, і чимало сюжетів про фарбування писанки рослинами.
На відео: Ірина Михалевич. "Про писанку".
Дякую за увагу! До зустрічі!
Матеріали люб'язно надіслані майстринею спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше про писанку та писанкарство у блозі Ірини Михалевич на "Малій Сторінці":
Історія та символіка писанки. Дослідження, оповідки та майстер-класи писанкарки Ірини Михалевич
