"Гори мої високії,
Не так і високі,
Як хороші, хорошії,
Блакитні здалека.
З Переяслава старого,
З Виблої могили,
Ще старішої... мов ті хмари,
Що за Дніпром сіли..." (Тарас Шевченко)
"Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина."(Тарас Шевченко)
У збірці "Малий Кобзар" Тараса Шевченка читайте вірші (зміст за абеткою):
"Був собі дід та баба",
"В неволі тяжко",
"Вечір",
"Давно те діялось! Ще в школі",
"До Основ’яненка",
"Доля",
"Думи мої, думи мої!",
"Зa сонцем хмаронька пливе",
"Заповіт",
"Заросли шляхи тернами",
"Зацвіла в долині червона калина",
"І золотої й дорогої",
"І небо невмите, і заспані хвилі",
"Іван Підкова",
"Ішов кобзарь до Київа",
"Маркові Вовчкові",
"Мені однаково, чи буду",
"Мені тринадцятий минало",
"Ми вкупочці колись росли",
"Ми восени таки похожі",
"Н. Маркевичу",
"На Великдень, на соломі",
"Над Дніпровою сагою",
"Не додому вночі йдучи",
"Не молилася за мене",
"Ой, умер старий батько",
"Ой, я одна",
"Перебендя",
"Питала зозулі",
"Реве та стогне Дніпр широкий",
"Світає, край неба палає",
"Село",
"Сестрі",
"Сон",
"Тече вода з-під явора",
"Тополя",
"Три шляхи",
"Тяжко-важко в світі жити",
"У нашім раї, на землі",
"Учітеся, брати мої!",
"Човен".
"Яремо! герш-ту, хамів сину?
Піди кобилу приведи,
Подай патинки господині
Та принеси мені води,
Вимети хату, внеси дрова,
Посип індикам, гусям дай,
Піди до льоху, до корови,
Та швидше, хаме!.. Постривай!.."(Тарас Шевченко)
"Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
І листя пожовкле вітри рознесли..."(Тарас Шевченко)
"Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?.."(Тарас Шевченко)
Вірш Тараса Шевченка "Мені однаково, чи буду..." входить до циклу поезій "Вказематі", написаних поетом в ув'язненні в місті Санкт-Петербург у 1847 році. Його любов і туга за Батьківщиною відчувається в кожному слові....
"Мені однаково, чи буду
Я жить въ Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині..."(Тарас Шевченко)
"Така, як ти, колись лілея
На Іордані процвіла,
І воплотила, пронесла
Святеє слово над землею.
Якби то й ти, дністровий цвіте...
Ні, ні! Крий Боже! Розіпнуть.
В Сибір в кайданах поведуть.
І ти, мій цвіте неукритий...
Не вимовлю..."(Тарас Шевченко)
"Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть..."(Тарас Шевченко)
"Ти не лукавила зо мною;
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала; ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела .."(Тарас Шевченко)
"В Путивлі-граді вранці-рано
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає."(Тарас Шевченко)
"...Я сирота з Вільшаної,
Сирота, бабусю.
Батька ляхи замучили,
А мене... боюся.
Боюсь згадать, моя сиза..."(Тарас Шевченко)
"У гаю, гаю
Вітру немає;
Місяць високо,
Зіроньки сяють.
Вийди, серденько,
Я виглядаю;
Хоч на годину,
Моя рибчино!.."
(Тарас Шевченко)
"Задзвонили в усі дзвони
По всій Україні;
Закричали гайдамаки:
«Гине шляхта, гине!.."
(Тарас Шевченко)
"... Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей; надрукованого і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема нічого. Галайда вполовину видуманий, а смерть вільшанського титаря правдива, бо ще є люди, которі його знали. Гонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, - за це не ручаюсь. Дід мій, нехай здоров буде, коли зачина розказувать що-небудь таке, що не сам бачив, а чув, то спершу скаже: «Коли старі люди брешуть, то й я з ними." (Тарас Шевченко)
"Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Із нашої України!
Чи там раду радять, як на турка стати,
Не чуємо на чужині..."(Тарас Шевченко)
"Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями ,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине..."(Тарас Шевченко)
"Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає..."(Тарас Шевченко)
"У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком —
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину..."
(Тарас Шевченко)
