Творам Тараса Григоровича, зокрема, його „Кобзареві”, в історії української книги належить чільне місце. Не зважаючи на заборону українського слова, титанічними заходами української інтелігенції з 1860 р. (час заснування Громад в Україні) до 1917 р. з’явилося 61 видання творів Шевченка. До більшості з них доклали сил і енергії Громади різних міст України.
Київська Громада також виношувала думку про „Малий Кобзар”. Ідея ця належала відомому громадівському діячеві О. О. Русову. Він відібрав шевченківські вірші, уривки з поем, що були б цікавими і доступними для дітей, склав спеціальний список. Але щоденні справи на державній службі відволікали його. Отож Олександр Олександрович звернувся по допомогу до відомого композитора Миколи Лисенка. М. Лисенко дійсно щиро взявся до справи. Між композитором і О. Русовим було жваве листування „Міркував я над Вашим списком творів Тараса Григоровича, що Ви намітили для дітського Кобзаря, і мені здається, що всі вони дотепні.., − писав М. Лисенко до О. Русова. − Щодо історичних творів, то думаю, що не слід їх поміщать в дітськім Кобзарі, бо дуже трудно підібрати з них такі, щоб годились для малих дітей, та й через це і видання вийде дороге, а це не варто. Доволі буде видати невеличкий Кобзар для малих дітей...”. Ілюструвати видання взявся художник О. Коваль. Микола Віталійович запропонував друкувати малюнки новим на той час способом − фотоцинкографією. Для цього кліше довелося замовляти за кордоном. Але особливе значення громадівці надавали укладанню цього дитячого видання: як розмістити вірші, щоб вони краще сприймались юним читачем.
В описі використано фрагменти статті "Малий Кобзар для дітей Т. Г. Шевченка" Наталі Побірченко, Історико-педагогічний альманах №1 (2005 р.).
За матеріалами: Тарас Шевченко. Видання "Малий Кобзар для дітей з малюнками", видавництво "Український учитель", 1911. З фонду рідкісних видань Національної бібліотеки України для дітей http://www.chl.kiev.ua/
"Був собі дід та баба",
"В неволі тяжко",
"Вечір",
"Давно те діялось! Ще в школі",
"До Основ’яненка",
"Доля",
"Думи мої, думи мої!",
"Зa сонцем хмаронька пливе",
"Заповіт",
"Заросли шляхи тернами",
"Зацвіла в долині червона калина",
"І золотої й дорогої",
"І небо невмите, і заспані хвилі",
"Іван Підкова",
"Ішов кобзарь до Київа",
"Маркові Вовчкові",
"Мені однаково, чи буду",
"Мені тринадцятий минало",
"Ми вкупочці колись росли",
"Ми восени таки похожі",
"Н. Маркевичу",
"На Великдень, на соломі",
"Над Дніпровою сагою",
"Не додому вночі йдучи",
"Не молилася за мене",
"Ой, умер старий батько",
"Ой, я одна",
"Перебендя",
"Питала зозулі",
"Реве та стогне Дніпр широкий",
"Світає, край неба палає",
"Село",
"Сестрі",
"Сон",
"Тече вода з-під явора",
"Тополя",
"Три шляхи",
"Тяжко-важко в світі жити",
"У нашім раї, на землі",
"Учітеся, брати мої!",
"Човен".
"Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій..."(Тарас Шевченко)
"Учітеся, брати мої!
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь, −
Свого не цурайтесь..."(Тарас Шевченко)
"Недавно я по-за Уралом
Блукав і Господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало..."(Тарас Шевченко)
"Не молилася за мене,
Поклони не клала
Моя мати; а так собі
Мене повивала,
Співаючи..."
(Тарас Шевченко)
"Ми восени таки похожі
Хоч капельку на образ Божий, –
Звичайне, що не всі, а так
Хоч де-які..."(Тарас Шевченко)
"Заросли шляхи тернами
На тую Вкраїну –
Мабуть, я її на-віки,
Навіки покинув!.."(Тарас Шевченко)
"Не додому вночі йдучи,
І не спати лягаючи,
Згадай мене, брате.
А як прийде нудьга в гості..."(Тарас Шевченко)
"Давно те діялось! Ще в школі,
Таки в учителя дяка,
Гарненько вкраду п’ятака..."(Тарас Шевченко)
"Мені тринадцятий минало;
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було –
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога..." (Тарас Шевченко)
"Думи мої, думи мої!
Ви мої єдині!
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині!"(Тарас Шевченко)
"В неволі тяжко... хоча й волі,
Сказать по-правді, не було;
Та все таки якось жилось –
Хоть на чужому – та на полі.."(Тарас Шевченко)
"Мені однаково, чи буду
Я жить въ Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині..."(Тарас Шевченко)
"Бандуристе, орле сизий!
Добре тобі, брате:
Маєш крила, маєш силу,
Є коли літати!"(Тарас Шевченко)
"Бьють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив...
Нема Січи, пропав і той
Хто всім верховодив."(Тарас Шевченко)
"Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
Було колись – Запорожці
Вміли панувати!"(Тарас Шевченко)
"Перебендя старий, сліпий –
Хто його не знає?
Він усюди вештається
Та на кобзі грає."(Тарас Шевченко)
"Ти не лукавила зо мною;
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала; ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела..."(Тарас Шевченко)
"Ішов кобзарь до Київа
Та сів спочивати;
Торбинками обвішаний
Його повожатий..."(Тарас Шевченко)
"І небо невмите, і заспані хвилі,
І понад берегом геть-геть,
Неначе пьяний, очерет
Без вітру гнеться..."(Тарас Шевченко)
"Над Дніпровою сагою
Стоїть явір між лозою,
Між лозою з ялиною,
З червоною калиною..."(Тарас Шевченко)
"Був собі дід та баба,
З давнього давна, у гаї над ставом,
У-двох собі на хуторі жили,
Як діточок двоє,
Усюди обоє..."(Тарас Шевченко)
"Ой умер старий батько
І старенька мати,
Та нема кому щирої
Тії радоньки дати.."(Тарас Шевченко)
"Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться, –
Хоч з мосту та в воду!.."(Тарас Шевченко)
"Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі,
Та не дав мені Бог
А-ні щастя, ні долі..."(Тарас Шевченко)
"По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Стан високий, лист широкий –
Марно зеленіє..."(Тарас Шевченко)
"Ой три шляхи широкиї
До-купи зійшлися;
На чужину з України
Брати розійшлися..."(Тарас Шевченко)
"Минаючи убогі села
Понаддніпрянські невеселі,
Я думав: „Де-ж я прихилюсь
І де подінуся на світі?”
І сниться сон мені..."(Тарас Шевченко)
"Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
І говорили, що колись
Одружимо їх..."(Тарас Шевченко)
"Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою, −
Пливе човен по Дунаю
Один за водою..."(Тарас Шевченко)
"На Великдень, на соломі
Проти сонця, діти
Грались собі крашанками,
Та й стали хвалитись
Обновами.."(Тарас Шевченко)
"Зацвіла в долині
Червона калина;
Ніби засміялась
Дівчина-дитина..."(Тарас Шевченко)
"І золотої й дорогої
Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої.
А иноді така печаль
Оступить душу − аж заплачу!.."(Тарас Шевченко)
"Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина..."(Тарас Шевченко)
",,Е-е... лю-лі...
Питала зозулі, −
Зозуля кувала,
Правдоньку казала..."(Тарас Шевченко)
"Нa панщині пшеницю жала;
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, − пошкандибала
Івана сина годувать. "(Тарас Шевченко)
"У нашім раї, на землі,
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим."(Тарас Шевченко)
"Реве та стогне Дніпр широкий
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма. "(Тарас Шевченко)
"Зa сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає,
І сонце спатоньки зове
У синє море; покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину... "(Тарас Шевченко)
"Світає, край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зострічає..."(Тарас Шевченко)
"Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть..."(Тарас Шевченко)
"Село! І серце одпочине...
Село на нашій Україні −
Неначе писанка: село
Зеленим гаєм поросло..."(Тарас Шевченко)
Було це за-панщини. Ви, дітки, звичайно й не тямите, що то за панщина. Лиха то річ. Було таке „время люте”, коли прості селянські люди належали панам, були панською власністю, звались крепаками. Поміщики або дідичі, котрі лихі, щу хотіли, те й робили з крепаками: мордували тяжкою роботою, знущались, катували за всяку мализну, навіть продавали як худобу чи міняли, як якийсь крам часом на заводських щенят, розлучаючи иноді дітей з батьками. Майже все життя своє працювали крепаки на пана, і не було їм просвітлої годиноньки. Тепер навіть тому, хто виріс у тяжких злиднях, трудно поняти віри, як жили колись прості люди...