На відео: вірш Тараса Шевченка "Сестрі" читає Богдан Ступка.
|
Тарас Шевченко СЕСТРІМинаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: „Де-ж я прихилюсь І де подінуся на світі?” І сниться сон мені: дивлюсь, В садочку, квітами повита, На пригорі собі строїть, Неначе дівчина, хатина. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, − Сіяє батько та горить! Дивлюсь: у темному садочку, Під вишнею у холодочку, Моя єдиная сестра, Многострадалиця святая, Неначе, в раї спочиває, Та з-за широкого Дніпра Мене, небога, виглядає. І їй здається: виринає З-за хвилі човен, доплива I в хвилі знову порина… − „Мій братіку! Моя ти доле!” І ми прокинулися: ти − На панщині, а я − в неволі!.. Отак нам довелося йти Ще з-малечку колючу ниву! Молися, сестро! Будем живі, То Бог поможе перейти. |
|
За матеріалами: Тарас Шевченко. Видання "Малий Кобзар для дітей з малюнками", видавництво "Український учитель", 1911. З фонду рідкісних видань Національної бібліотеки України для дітей http://www.chl.kiev.ua/
Більше віршів та поем Тараса Шевченка:
Тарас Шевченко. Вірші для дітей
Любов'ю і турботою про дітей, які є майбутнім народу, наповнена остання книжка Шевченка — його "Буквар". Та навіть у „дорослому” Шевченковому „Кобзарі” є твори, які цікаві дітям — про чарівну українську природу, про лицарів-козаків, про видатне минуле України. Є також і жартівливі вірші. Славний український дух, завдяки Кобзаревому слову, прищепиться і наступним поколінням.
Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...