Публікації за тегом: Вірші

"Ковзани́-ковзанці́
Ковзали по ковзанці."

(Галина Мирослава)

"В зоопарку батька
Запитав хлопчина:
– Чи то правда, що від мавпи
Походить людина?
– Правда, мовив батько. –
Наука доводить,
Що людина, безперечно,
Від мавпи походить."

(Павло Глазовий)

"— Ахи! — гукнув старий павук,
Уздрівши юну муху.—
Ти так гудеш, що кожен звук,
Як музика для слуху.
За дивну талію твою
І за гарненькі ніжки —
Я все покинув би й пішов
Хоч на край світу пішки.
Ти — як перлина, як топаз,
Ти — як іскрина синя..."

(Павло Глазовий)

"У долинці, у лісочку
живе Зайчик в холодочку.
В нього є затишний сад,
насадив всього у ряд.
І смородинки, й порічок.
Й грушок, яблуньок... До дичок
прищепив, бо працьовитий.
Ще й тинка зумів зробити..."

(Галина Римар)

"Пряжку з Пряшева і пряжу з Ряшева
Везли машівці аж до Машева."

(Галина Мирослава)

"Хмариться, і хмарка 
             хмарно хмарові дощі несе,
Хмародряп* хмарині 
             марно відкрива своє лице."

(Галина Мирослава)

"Дзюрком-цюрком вода з рурки
Змієци́ркає до Мурки."

(Галина Мирослава)

 

"Цибань – цибатень цибнув лякати,
Тільки спробуй "цить" не сказати."

(Галина Мирослава)

 

"Соловейко на світанку
Заливавсь безперестанку,
На подвір'я вийшов півень
Привітати друзів співом.
Ґазда кличе на сніданок,
Каже жваво: "Добрий ранок!"
Песик Тузя й кіт Мурко
В мисці ділять молоко..."

(Ксенія Бондаренко)

 

"Закотилось сонечко
І лягло в колиску,
Заспівала горличка
Надвечірню пісню,
Пташечка гніздечко
Звила недалечко,
Діткам - пташенятам
Пестила крильцята."

(Ксенія Бондаренко)

 

"Хотіла Марічка звити віночок
Із квітів, що в полі рясніли барвисто,
Торкалася їх, і враз пелюсточки
Далеко у небі зникали навмисно.
Метелики-квіти кружляли в таночку, 
Марічка співала, сміялася дзвінко, 
Та раптом метелики сіли віночком –
Уквітчана в дівчинки стала голівка."

(Ксенія Бондаренко)

 

"Бджілка меду наробила,
Заморились лапки й крила,
"Відпочила б, бідолашко!" –
Процвірінькала їй пташка.
"Треба квіти в полі жати
І нести нектар до хати, 
Полечу в зелений гай, 
Зазирну за небокрай, 
Поцілую кожну квітку 
Та й наповню глечик літом"."

(Ксенія Бондаренко)

 

"Сіло сонечко на носик —
Щастя в лапках всім приносить.
Стало лоскотно дитині,
Сміх дзвінкий веселий хлинув.
Раптом сонечко здійнялось
І за хмаркою сховалось.
В небі сонечко живе,
Щастя в нього там росте."

(Ксенія Бондаренко)

 

 

"Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла..."

(Леся Українка)

 

 

 

 

"Вухало-наслухало про непослух слухало,
Так слухняно слухало, що його не рухали."

(Галина Мирослава)

"Їжачок любить грибочки,
Збирає яблука, листочки.
Маленькі вуха має,
Та добре все вчуває.
І хоч короткі лапки,
Поспішає він до хатки.
Надворі дощик моросить,
А їжачок у нірці спить."

(Ольга Подужайло)

 

 

"Народилася я на Одещині, де й мешкаю зараз.  Маю двох діточок. Писати дитячі вірші почала несподівано для себе. Перший  віршик з'явився в серпні 2020 року, а вже через два місяці віршиків назбиралося  на цілу  збірку. Тому разом з читачами було вирішено видати збірку дитячих віршів для дорослих і маленьких  під назвою "Веселе подвір'я".  Радітиму, якщо малятам сподобаються мої твори." (Ксенія Бондаренко)

 

 

 

"Сивесенький дід засивівся,
Сивісінький він не родився."

(Галина Мирослава)

"Сів Лі Сівлі у літак,
Тож над лісом літає мастак."

(Галина Мирослава)

"Вітько й Віта об'їхали пів світу,
Аби здобути освіту."

(Галина Мирослава)