|
Галина Римар
САДОЧКУ МІЙ
Садочку мій,
Іду до тебе в гості!
Так хороше з тобою говорить!
Твої
ЗАВЖДИ усміхнені
Листочки,
І санітари
Сонечка на них...
І спів Пташиний –
як Хорали з Неба.
Гніздечка-хатки
сховані в гіллі.
Ти бережеш маленьких так,
як треба. Як можеш.
ДЯКУЮ за Це Тобі!
Твої Слова промовисті
безмовні.
Гармонія і спокій –
дорогі.
Прошу, аби
не згіркла
Твоя доля.
Не всохли
ніжні
Рученьки
Твої.
Садочку мій,
спішитиму до Тебе
завжди,
як би далеко не була.
Тут Подорожничок сам зріс,
бо треба.
Ромашки,
Шавлія кущиться,
Сон-трава..
Он Чистотіл до Вишні притулився
і сонячно-завдячно променить!
Калина й Горобина тішать очка.
Смородинки рядочки, Барбарис...
Грушки, Горіхи, Яблуньки розлогі –
і нам, і Птицям добре в холодку.
Порічки жовті і червоні гожі.
Росинки у Квітках –
у сповитку!
Садочку мій, коли всі сплять навкруг,
Світання мило зустрічать з Тобою.
Твоя промовиста – безмовна Мова,
бо ні вітринки, ні пилинки тут...
Садочку мій!
Ти – Радість і Натхнення.
Повітря чисте, співи неземні!
Моя Малинівко, прищеплена із дички,
свою спокійну Пісеньку веди.
І радуй діток, онучат Плодами,
Здоров'я, волелюбність, силу дай,
пройти життя достойними стежками,
на добру долю їх Благословляй.
|
|
