Галина Римар
РОЗМОВА КВІТІВ СОН-ТРАВИ
|
Сон голівку нахилив – Чом, татусеньку, наш ліс Чи ж такі ми препогані, – Ні, дитинко, просто люди Думають, усЕ їм можна. Скільки вже рослинок зникло! А пташаток! І висиджує голодна ... Плаче птичка, – Як я можу це змінити? – Стислось таточку серденько: (09.06.2021) |
|
Вірш люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на "Малій Сторінці":