Володимир Даник. "Студентська тема — назавжди!" (усмішки)

 

 

 

Володимир Даник

СТУДЕНТСЬКА ТЕМА — НАЗАВЖДИ!

Можна сказати, що викладачам пощастило з аудиторією. Бо студенти — аудиторія чутлива. Аудиторія, що завжди відгукнеться і на цікаву думку, і на дотепне слово. І, мабуть, кожен з викладачів міг це відчути сповна. А коли обстановка на занятті така, що студенти вже трохи втомилися від нелегких і вельми математизованих істин, ось тоді досить пожартувати і втома... Ну, ніби сама собою — кудись зникає! А коли викладацька діяльність поєднується з літературними зусиллями, то і виходять з-під пера жартівливі, короткоформатні, але ж, мабуть таки, змістовні творіння. Бо і студентська тема — це назавжди! І ніякі пекельні віруси цьому не стануть на заваді.   

 

 

А студентам таки — нелегко живеться! Бо стільки всього і актуального, і не дуже актуального потрібно і осягнути, і запам'ятати. Бо стільки непростих наукових фактів і украй переконливих аргументів інколи випадає на одну-однісіньку бідолашну студентську душу, що й... подумати страшно. І це мають усвідомлювати і викладачі теж.

 

 

 

 

Бо це ж завжди важливо — а які усе ж знання залишилися після нелегких зусиль і втомливих занять. Бо у знань є така вельми підступна особливість — раптом зникати... І головне, що якраз — у найпотрібніший момент! 

 

 

 

Закінчивши вуз, я свого часу пропрацював інженером немало літ у науково-дослідному інституті. Одного разу, перебуваючи на курсах підвищення кваліфікації, мав розмову з іншим учасником цих курсів. Людиною вдумливою і цікавою. На досить несподівану тему. Інженери, певна річ, люди з усе ж немалим студентським досвідом. Мова йшла про те, що викладачі на екзамені сповідують, так би мовити, різну тактику.
Хтось з викладачів більш чи менш ретельно відслідковує, щоб студенти при підготовці до відповіді на білет не списували. А у когось підхід усе ж діаметрально протилежний: мовляв, приносьте на екзамен усе, що хочете, і користуйтесь ним. Конспекти — свої... чужі... Книги. Хоч і енциклопедію з собою беріть!
Інженер, мій співрозмовник, так аргументував другий, дещо несподіваний усе ж підхід:
— Та це і зрозуміло! Бо питання, так би мовити, можна  задавати — у лоб! А можна запитувати... ну, ніби трохи збоку. Ось тоді і з'ясується, наскільки глибоко студент зміг засвоїти предмет.
Згадалося і як сусід по кімнаті у студентському гуртожитку (а це ще минуле сторіччя... семидесяті...) розповідав. У групи, де навчався він, виникли форс-мажорні обставини. Група мала здавати екзамен. Та викладач захворів. І попросив свого друга і колегу прийняти цей екзамен.
Тому студентам було непросто, бо іспит приймала не та людина, що читала лекції. Та і викладачу не легше, бо хоч матеріал і знайомий, але ж кожне питання висвітлювати на лекціях можна по різному і у більшому чи меншому об'ємі. Мабуть, саме це і зумовило подальші дії екзаменатора, якими він студентів таки зумів подивувати.
Отож студенти зайшли до аудиторії, узяли кожен свій білет і почали готуватися. Викладач розгорнув принесену з собою газету і демонстративно почав її читати. Мовляв, хай студенти готуються, а з рівнем знань — нічого... розберемося! 
Через певний час, зрозумівши, що на розгорнутій сторінці чогось цікавого більше нема і щоб не вносити зайву нервозність у процес іспиту, підкреслив:
— Увага! Перегортаю сторінку...
Отож і скажіть — як тут не поспівчувати студентам?! Бо самого уміння знайти і списати щось необхідне для відповіді — і це важко не помітити! — усе ж недостатньо. 

 

 

 

 

 

 

Але кожна сесія, кожен екзамен — це усе ж випробування і для викладача. Бо це відповідь на запитання — а що саме і наскільки зуміли засвоїти його студенти. Що вдалося, а що і вдалося не зовсім. І коли позитивний результат у цьому розумінні усе ж помітний, то це викладача не може не радувати.

 

 

Студенти — цікава і невгамовна аудиторія! І така, що схильна до жартів, і така, що здатна поцінувати дотепне слово. Отже, студентська тема ще не раз спалахне сяйливим цвітом і сузір'ям думок і у розмові, і у літературних творах.

 

 Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Ілюстрації взято з ресурсу https://www.wikihow.com/

 

 

 

Читайте також на нашому сайті: