Марійка Підгірянка... Під таким лагідним літературним псевдонімом, що звучить у чомусь по-дитячому і водночас з мелодійною поетичністю, увійшла жінка-гуцулка, справді народна вчителька до храму красного письменства.
Майже кожен поетичний витвір Марійки Підгірянки (справжнє ім'я - Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська) - то вболівання за долю неньки України, то волелюбний поклик її синів і дочок. Ця поезія виростала не на штучному, а на природному грунті. Чарівна краса гуцульського краю, патріотична гордість за свою Батьківщину органічно вплелися в канву її поетичного імені.
Її зоря засвітилася на блакитному небі України, над Карпатськими горами у селі Білі Ослави Надвірнянського району Івано-Франківської області. Народилась вона у багатодітній сім'ї лісника Омеляна Ленерта. Через матеріальні труднощі батьки не могли дати всім дітям освіту - її здобув лише син.
Босоніж бігала Марійка у село Заріччя, що по сусідству з Білими Ославами, до священика Миколи Волошина, свого дідуся. Дід мав велику бібліотеку, навчив Марійку читати й писати не тільки українською, але й кількома іноземними мовами. Спочатку давав читати казки, потім серйозні твори - Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Лесі Українки, Івана Франка, Олександра Пушкіна, Льва Толстого, пізніше - в оригіналах Адама Міцкевича, К. Ф. Шіллера, Й. В. Гете, Г. Гейне, Г. Лессінга.
Дівчина любила природу, серце її прагло краси і світла. У 13 років потай від усіх почала складати перші вірші. Тоді й обрала собі літературний псевдонім "Марійка Підгірянка" - у знак любові та пошани до рідного прикарпатського краю.
За матеріалами: http://sofiynist.donntu.edu.ua
29 березня – день народження Марійки Підгірянки
Загадки від Марійки Підгірянки
"Що то є за гість:
Ніжок має шість
Аж чотири крильця має
По квітках собі літає
Ні бджола, ні джмелик
Зветься він …"
(Марійка Підгірянка)
Зимові вірші Марійки Підгірянки
Вірші Марійки Підгірянки про зиму: "Зимовим шляхом", "Вечір іде", "Снігова баба", "Сипле сніг", "Колядка", "Ясенець", "Сніжок трясе", "Пташки взимку", "Сніжний пух", "Зима-Білосніжка", "Біжить зайчик по сніжку", "Сніжок трясе", "Чорне - білим", "Зима наступає", "Дзвіночки дзвонять дрібно", "Дід Мороз", "Казка про Діда Мороза та Бабу Завірюху", "Гай взимку", "На лижах", "Мороз".
Колядки Марійки Підгірянки: "Сяє небо удалечі", "Колядочка", "Колядка".
Різдвяні поезії Марійки Підгірянки
Вірші Марійки Підгірянки до Різдва Христового: "Боже дитятко", "З колядою", "На Святий Вечір".
Вірші про дітей. Марійка Підгірянка
"При дорозі", "Працьовита дівчинка", "Колискова", "Розмова про сонце", "Підростає Юрко в сні", "Микольцеві пригоди".
У збірочці Марійки Підгірянки "Грай, бджілко" опубліковані віршики: "Ку-ку", "Грай, бджілко", "Юрчик і кізонька", "Зайчики на стіні", "Гості синиці", "Та Оленка, та маленька", "Прийшла осінь", "При дорозі", "Мати", "Діти й пташенята".
"Ой, пригода, пригодочка,
Прилинула колядочка,
Щебетала на всі броди:
Гей, сходися, рідний роде!.."(Марійка Підгірянка)
"Була хатка в долині.
У малій тій хатині
Жила мати старенька,
З нею доня маленька..."(Марійка Підгірянка)
Вірші "Прогулянка", "Верховина", "Ганнусина пісенька", "Смерічка", "Ліс", "Пробудилася бриндушка", "Гостинна хата", "Хлопчик і ластівка", "Розмова з місяцем", "Тихий вечір".
Вірші "Микольцеві пригоди", "Дід Мороз", "Казка про Діда Мороза та Бабу Завірюху", "Гай взимку", "Бабусина казка", "Про школярку Марійку та її платкові ляльки", "Азбука", "Голосні звуки", "Мати", "Співанка про місяці", "Колядка".
Вірші Марійки Підгірянки "Юрко, Жмурко і Хмурко", "Чорнячок", "Киця і квачик", "Брисько, Гуска і Лисичка", "Лисиччина Штука", "Подертий кожушок", "Їжачок".
Вірші "Котик", "Зайчик в терніні", "Киця-Миця з Коломиї", "При дорозі", "Безконечні казочки", "Працьовита дівчинка", "Колискова", "Розмова про сонце", "Підростає Юрко в сні", "Марш українських дітей".
Вірші "Осінні дні", "Весняний ранок", "Вечір".
Поезії Марійки Підгірянки про природу: вірші "Калина", "Осінній настрій", "Осінній ранок", "Сніжок трясе", "Чорне - білим", "Зима наступає", "Дзвіночки дзвонять дрібно".
дякую сайту, що познаходили стільки віршів Марійки Підгірянки. у бібліотеці нашій на всіх книжок не вистачає
А чи є віршик про півника. Крикнув гучно кукуріку та злетів на браму… а жила в тім лісі лисичка сестричка що виходила живитись як настане нічка. Вийшла, стала, подивилась… точно не пам’ятаю.
Дякуємо, шановна пані Людмило,що пишете! Пошукаємо цього віршика.
Вірш "Півник" написав Яків Жарко: Не послухав молоденький Півник свою маму, Крикнув гучно: «Ку-ку-рі-ку!» — Та й злетів на браму. Змахнув крильцями своїми Темно-золотими Та й подався світ за очі Тернами густими. А жила за лісом в нірці Лисичка-сестричка, Що виходила живитись, Як настане нічка. Вийшла, стала, подивилась, Бачить: молоденький На гіллячці сидить півник Увесь золотенький. Підкралася — царап його! Злетів — не впіймала, Тільки хвіст, як жар, червоний Йому одірвала. Повернувся півник жвавий На своє подвір’я Задрипаний та безхвостий, Аж сиплеться пір’я. Буде знати, як слухати Свою рідну маму, Як втікати світ за очі Кудись через браму…
Шановна пані Людмило, вірша про півника опубліковано на "Малій Сторінці" за цим посиланням: https://mala.storinka.org/%D1%8F%D0%BA%D1%96%D0%B2-%D0%B6%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE-%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%BE-%D0%B2-%D0%BD%D0%B0%D1%88%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%BA%D1%83-%D1%96%D0%BB%D1%8E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D0%B7%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html