МАРШ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ
Гей, гуртуймось та лучімся,
Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для Вкраїни жити.
Поставаймо пара в пару
У громаду бучну,
Затягнімо аж під хмару
Співаночку звучну.
Нехай вчує ненька мила
Й наші рідні поля,
Що росте в них наша сила,
А з силою-доля!
*Лучітися - єднатися, порівн.: долучитися
* * *
МОЯ ЗЕМЕЛЬКО
Моя земленько ти ріднесенька,
як твій чар описати?
Не затихла ще моя пісенька,
Щоб про тебе співати.
Ніч невидная, ніч тихесенька,
Але сон не приходить.
Моя земелько ти ріднесенька
Святе моє кохання,
Для тебе було перша пісенька,
Тобі буде й остання.
* * *
УКРАЇНКА Я МАЛЕНЬКА
Українка я маленька
Українці батько й ненька
І сестричка, братик милий
На вкраїні народились.
Не забуду я ніколи
Знак мій – тризуб в синім полі
Україна – край мій рідний,
Що був славний і свобідний.
А як буду вже велика,
Не злякаюсь труду, лиха
Буду братам помагати
Слави й долі добувати.
А тепер я вчитись буду
Тої праці того труду
Щоб пішла скрізь добра слава
Що я Українка жвава.
Гей гуртуймось та лучімся
Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для вкраїни жити!
* * *
МАЛЕНЬКІ НАШИ НОГИ
Маленькі наші ноги
Та знають свою путь.
На службу Україні,
Як виростуть підуть.
Маленькі наші руки,
Та кріпнуть і ростуть.
На службу Україні
Всю працю віддадуть.
Дитячі в нас сердечка
Та щире в них чуття.
Любити Україну
Будуть ціле життя.
* * *
УКРАЇНО!
В удовичій одежі йдеш
Через сей світ
І ноги на терни кладеш
Вже сотки літ.
Зі змучених грудей трясеш
Кровавий слід.
І руки сковані несеш
Вже сотки літ.
Падеш, як пада на сніги
Ізмерзлий цвіт,
Бо мучать Тебе вороги
Вже сотки літ,
І чорна зрада гріб гребе
Тобі в привіт,
Бо діти зраджують тебе
Вже сотки літ.
* * *
НА ЧУЖИНІ
День розсвітає і минає,
Мов немає
Кружевом чорним тьма кружляє,
День спиває.
Мов сова, сіра мряка сіла,
День згасила,
Пухнасті крила розпустила,
Все закрила;
Мов заслонила за горою
Все собою:
Мій край коханий, долю мою,
Любов мою.
Мій край чудовий, гори горді,
Річки сині.
І я мов човен на розводді,
на крижині;
І я мов човен, що без керми,
без весельця,
Туга доходить до дна серця,
До дна серця…
(1916)
* * *
МОЛИТВА
Благаю Тебе, Боже мій,
Серцем всім молю.
Ти мені в груди пісню влий
Могучу з болю!
Нехай голосна, як сурма,
Краєм полине,
Щоби розпуклись ті ярма,
Що люд в них гине.
Щоб дні не йшли тобі в журбі,
Вкраїно бідна,
Щоби заграла і Тобі
Пісня побідна...
По цілім краю, щоб встав люд
З хат і палат на щирий труд
Для Тебе, Рідна!
* * *
О, МАТИ БОЖА, О, РАЙСЬКИЙ ЦВІТЕ...
О, Мати Божа, о, райський цвіте,
Тебе благають вкраїнські діти:
Не дай в неволі нам загибати,
Вкраїну нашу верни нам, Мати.
Де наші предки конали в ранах,
Не дай нам, дітям, жити в кайданах,
Позволь зібрати жертв наших жниво,
Вкраїну нашу верни нам, Діво.
О, Мати Божа, неба княгине,
Хай наша пісня до Тебе лине,
В тій пісні просьба покірна-щира,
Дай нам діждатись волі і мира.
За матеріалами: https://sites.google.com/
Більше віршів про нашу Батьківщину - рідний край:
Більше творів Марійки Підгірянки на нашому сайті:
Марійка Підгірянка... під таким лагідним літературним псевдонімом, що звучить у чомусь по-дитячому і водночас з мелодійною поетичністю, увійшла до храму красного письменства жінка-гуцулка, Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська, - справді народна вчителька...