Вірші про дітей. Марійка Підгірянка


Вірші про дітей. Марійка Підгірянка

 

 

Марійка Підгірянка

Працьовита дівчинка

Беручка, чемненька
Дівчинка Оленка, -
Цілий тиждень у роботі,
А все веселенька.

В понеділок пряла,
У вівторок ткала,
А в середу у череду
Овечки загнала.

У четвер білила,
У п'ятницю мила,
А в суботу всю роботу
До кінця скінчила.

А прийшла неділя -
Сорочечка біла,
В ній дівчинка, мов квіточка,
Між подруг сиділа.

 

* * *

 

При дорозі

При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер хмари вдаль несе
Над полями і шосе.
Низько стеляться дими:
Це печем картоплю ми.
Розгорілась наша ватра.
Біля неї — Оля, Марта,
Лесь, Петрусь, малий Івась
І Бровко з дітьми весь час.
При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер в даль його несе,
На поля і на шосе.


* * *

 

Колискова

Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!
Дрібен дощик стукотить,
Вікнам казку гомонить...
Дрібен дощик пада там,
А тут тихо, тепло нам.
При матусі рідненькій,
У світличці чистенькій,
Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!

 


* * *

 

Розмова про сонце

Дитина:
- Скажи мені, мати,
Де йде сонце спати?
Мати:
-  За високу гору,
В  золоту комору.
Дитина:
- А хто йому стелить
На білій постелі?
Мати:
- Зіронька вечірня,
Гарна, як царівна.
Дитина:
- Хто ж його колише
Усе тихше й тихше?
Мати:
- Соловей піснями,
Тиха нічка снами.
Дитина:
- А які сни має,
Коли засинає?
Мати:
- Сняться йому квіти,
Що вдень для них світить.
Дитина:
- А хто його збудить,
Як світати буде?
Мати:
- Пташечки веселі
Збудять із постелі.
Дитина:
- А на що, як встане,
То найперше погляне?
Мати:
- На тебе, серденько,
  Як встанеш раненько.

 

* * *


Підростає Юрко в сні


Полями, лугами
Літечко іде,
Теплими руками
Юрчика веде.
Юрчик наш маленький,
Миліший над все,
В очах голубеньких
Сонечко несе.
На губках рожевих -
Усмішка, як цвіт,
У словах пестливих -
Чар дитячих літ.
Прибуло до хати
Миле внученя:
Буде щебетати
Нам воно щодня
Щічки розцілує
Сонце золоте,
Личко розмалює -
Личко зацвіте.
Малюка обвіють
Леготи в селі,
Виростуть, зміцніють
Ніженьки малі!
Будуть мандрувати
По гаях, садках,
Будуть спочивати
В тихих холодках.
Будеш тут ходити
Цілий день-деньок,
Буде тебе вчити
Пташка пісеньок!
В нічку місяченько
Засія тобі -
Осяє личенько,
Очка голубі.
Зіроньки-моргулі
Вимережать сни;
Люлі, Юрцю, люлі,
Спи, дитятко, спи!

 


За матеріалами: Марійка Підгірянка. "Грай, бджілко". Вірші. Художник Софія Караффі-Корбут. Київ, Видавництво дитячої літератури. "Веселка", 1978.

 

* * *

 

 

 

Микольцеві пригоди


I
Чей то буде радість всім
І не вийде се на шкоду,
Як вам, дітки, оповім
Микольцеву пригоду.
Наш Микольцьо звісний тим,
Що страху не знав нітрішки;
На пригоди йде, як в дим,
А на бої - то і ...пішки.
Раз він вибрався у ліс
Чи на вовка, чи лисичку,
Дерев'яний в нього кріс*,
А за спис він має...тичку.
Нараз чує, щось шелесть,
Над потічком між травою...
Страшний ворог вже і єсть:
Б'є серденько з непокою.
А може їх п'ять чи сім,
А може їх двісті-триста...
Може помагає їм
З пекла сила та нечиста.
Кігті певно є у них...
Може й кливаки та роги...
Від думок отих страшних
Аж самі трясуться ноги.
Та Микольцьо хлопчик зух,
Наготовив гостру зброю:
- Хто там є? Розіб'ю в пух!
Виходи скоріш до бою!
І нахмурив грізно зір,
Швидко ним довкола водить...
Незабаром дикий звір
З-поміж листячка виходить.
Вперед мордочка мала,
Та й одна і друга лапка,
А вкінці вже і ціла
Показалась з листя... жабка.

II
Чи то казка є така,
Чи то сон приснився,
Та про того козака,
Що з жабкою бився.
Та не думайте ви так,
Що то тільки смішки:
Микольцуньо наш, козак,
Не боїться й мишки.
Раз в комору він зайшов,
Заглянув у діжку,
Та й сирі там знайшов
Довгохвосту мишку.
Думаєте, що кричав
Або біг до мами?
Ні, він мишку в полон взяв
Власними руками.
Але й мишка не така.
За сира кавальчик
Укусила козака
В сам мізинний пальчик.
А тепер вже упав страх
На серце козаче -
Він  об землю мишку бах,
Та й нищечком плаче.
Був би сором скінчивсь
Отсей бій тяженький,
Коли б був не пригодивсь
Товариш вірненький.
Котик Мурочко прибіг
Пімстити обіду -
Зловив миш погану вмить,
Щоб не було встиду.
По обіді разом йдуть
Гордо до кімнати,
Щоб  за подвиг свій і труд
Похвалу дістати.

 

За матеріалами: Марійка Підгірянка. "Ранкові зустрічі". Видавництво "Школа", 2008 р.

 

 

Більше творів Марійки Підгірянки на нашому сайті:

Твори Марійки Підгірянки

Твори Марійки ПідгірянкиМарійка Підгірянка... під таким лагідним літературним псевдонімом, що звучить у чомусь по-дитячому і водночас з мелодійною поетичністю, увійшла до храму красного письменства жінка-гуцулка,  Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська, -  справді народна вчителька...

 

 

 

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Вірші про дітей

Вірші про дітейУ цьому підрозділі читайте вірші про дітей від Марії Пригари, Марійки Підгірянки, Андрія М'ястківського, Варвари Гринько, Михайла Стельмаха, Степана Олійника, Василя Шаройка, Анатолія Камінчука, Олени Журливої, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Тетяни Винник, Леоніда Талалая, Миколи Шерника, Лани Виноградової та інших українських авторів.

 

Вірші про дівчат

Вірші про дівчатЧитаємо у цьому розділі віршики про дівчат від Марійки Підгірянки, Марії Пригари, Максима Рильського, Лідії Коломієць, Андрія Динника, Ігоря Калинця, Марії Хоросницької, Наталки Поклад.


Останні коментарі до сторінки
«Вірші про дітей. Марійка Підгірянка»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми