Вірші про дітей

Микола Шерник 

          ДІТИ

(зі збірки поезій "Глибини серця")

Як любо голос дітвори
Лунає весело в дворі!
Радіє сонце із гори
Оцій малесенькій зорі.

Там сміх – казкові голоси,
Ожвавлюють безвинно двір
І від дитячої краси,
Між нас, все більшає довір.

Де діти – там нема пітьми,
Там світлим є завжди життя
І молодіє світ дітьми,
Оновлюється в нас буття!

Хай любо голос дітвори
Лунає весело в дворі!
І що про них не говори, 
А діти – у своїй порі! 

           * * *

Світлана Пасенюк

   МІЙ СИНОЧОК

По сонячній доріжці
Біжать, стрибають ніжки
Хто то біжить? Дитятко?
А може козенятко?
Біжить то – мій синочок,
Малесенький росточок,
Тонесенький пагінчик,
Яснесенький промінчик.
Це він біжить до мами,
Злякався до нестями.
- Там щось сидить страшенне
Зелене й здоровенне.
Сховалось в лопухах
Й повторює: Ха – Ха.
- Мій дорогий, синочку,
Не бійся, янголочку,
Великі в страху очі.
То – жабеня регоче.

* Люб'язно надіслано авторами.

Анатолій Костецький

         ІМЕНА

Я хотів би страшенно,
як хочете знати,
все у світі по-своєму
знову назвати!

Я назвав би волошку тоді
голубинка,
щоб дорослі ще більше
її полюбили.

А хлоп'ят і дівчат
я б назвав
любенята,
щоб іще веселіше
було їм гуляти.

Я б ласкаву тополю назвав
лопотуля,
щоб вона для птахів
дарувала притулок.

А бабусю
назвав би тоді я
любуся,
щоб світилася ніжністю
кожна бабуся.
І цвіли б любенят
голубникові очі,
і любусі
гуляли б із ними охоче,
а над ними
співала б собі
лопотуля,
і цю пісню її
всі б навколо почули...

Та речей безіменних
на світі нема.
Жаль,
що є вже для всього давно
імена...

Оксана Кротюк

Хитрий вереда

Вереда малий Романко
Не їсть кашу-манку зранку.
Мама просить: – За бабуню!
За татусика! Дідуня!
А Романко: – Ой, не тре-еба!
Хай самі їдять за себе.
Ти купи цукерок їм –
От тоді за них я з’їм!

Тетяна Винник

      Чудасія*

Чудасія у Богдана:
За ним полює каша манна –
В дитсадочку, навіть вдома…
Що робити – не відомо!?

Врятуватись як Богдану 
Підказала мудра мама:
Щоб узяв велику ложку – 
Й каші вже лишилось трошки…

           * * *

  Тетяна Винник

        Квітка

Два ліхтарики жовтенькі,
Сніжно-білі пелюстки – 
Рученятами маленькими
Я тримаю залюбки.

Приберу старанно вдома,
Як усі слухняні дітки.
В мене пісенька чудова
І сукенка, ніби квітка!

          * * *

    Леонід Талалай

Пісенька про капітанів

Гойдаючись на хвилях
Прудкої течії,
Пливуть мої кораблики,
Вітрильники мої.

Пливуть вони до моря,
Як справжні кораблі,
Дарма, що паперові,
Дарма, що замалі.

А з того боку моря
Така ж, як тут, ріка
І хлопчик у тільняшці
Кораблики пуска.

Пливуть вони до моря
Так само, як мої,
Гойдаючись на хвилях
Прудкої течії.

Пливуть вони по курсу
І зможуть допливти
До синього до моря,
До нашої мети.

Ми станем капітанами,
Й далеко від землі
Зустрінуться у морі
І наші кораблі.

         * * *

Леонід Талалай

      Таємниці

Відкрили все на світі
До нашої доби.
Не знаю, що робити
І що мені відкрити,
Які шукать скарби?

Гірка моя планида – 
Уже давним-давно
Відкрита Атлантида,
Комп’ютер і кіно.

Евкліди і Ньютони
Відкрили всі закони,
До мене капітани,
Хоробрі моряки,
Відкрили океани
І всі материки.

А я відомим був би,
І стільки б я відкрив,
Коли б в часи Колумба
Чи Архімеда жив!...

Відкрито все на світі
До нашої доби.
Не знаю, що робити
І що мені відкрити,
Які шукать скарби!

Лежу, нудьгую в ліжку,
І чую: - Синку, синку,
Вставай і не лінись,
Відкрий нарешті книжку,
Де стільки таємниць!