Дитячі вірші Марійки Підгірянки

Марійка Підгірянка

Котик

Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький, -
Гарний Мурчик
мій маленький.

* * * * *


Зайчик в терніні

Скочив зайчик в тернину
І роздер кожушину.
Йде лисичку просити
Кожушину зашити.

А лисичка регоче,
Зашивати не хоче:
"Де ти був? Нащо дер?
Ходи в дранім тепер!"

Біжить зайчик до мами,
Зайшли очка сльозами:
"Мамо, люба, не бийте,
Кожушину зашийте!.."

Мама сина не била,
Кожушину зашила.
Зайчик очка обтер
І знов скаче тепер.

​* * * * *

Киця-Миця з Коломиї

Киця-Миця з Коломиї
Малюночки несла сині,
Дірка в торбі, та байдуже! -
Поспішала Киця дуже.

Киця торби не зашила
Та й малюнки розгубила.
Крілик-Трілик-шулавило
Біг до шевчика по шило.

Позбирав усі малюнки,
Позбирав усі рисунки.
Прикрасив він ними хату,
Ще й зробив собі загату...

- Чи ж то, любий друже Крілю,
Такий звичай на Поділлю:
Що знайдете - те вже й ваше?
Віддавай нам те, що наше!

- Хто ж то, люба Кицю-Мицю,
Йде на ринок у столицю,
Йде собі до Коломиї -
І торбини не зашиє?!

Тільки трошки посварились,
Та до суду не водились,
Бо таки, сказати правду,
То обоє провинились.

​* * * * *

При дорозі

При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер хмари вдаль несе
Над полями і шосе.
Низько стеляться дими:
Це печем картоплю ми.
Розгорілась наша ватра.
Біля неї — Оля, Марта,
Лесь, Петрусь, малий Івась
І Бровко з дітьми весь час.
При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер в даль його несе,
На поля і на шосе.

​* * * * *

Безконечні казочки

Скажу, дітки, вам казку:
Приніс зайчик дров в'язку,
Поколов їх дрібненько,
Зварив юшку швиденько.

Юшка була солодка -
Моя казка коротка.
 
Скажу, дітки, і другу:
Прибіг котик із лугу,
Ліг, собі серед печі,
Муркотів дивні речі.

Дасте бубликів в'язку -
Докажу вам ту казку.

Ще б і третю сказала:
Мушка в хаті літала,
У сметану влетіла,
Вийти звідти не вміла.

Далі - далі не можна,
Бо це казка тривожна.

Ба, ще й знаю четверту:
Був горобчик упертий,
Дзьобав скирту він спритно:
- Змолочу усе жито!

Чи змолотить - не знати,
Доведеться чекати.

Ще послухайте й п'яту:
Вбіг хлопчина в кімнату,
У болоті по вуха,
Бо він мами не слуха.

А що далі - не знаю,
Хіба маму спитаю.

Скажу шосту вам завтра,
Сьому й восьму позавтра,
У суботу дев'яту,
А в неділю десяту.

Певно, будете раді
Казочок цих громаді.

​* * * * *

Працьовита дівчинка

Беручка, чемненька
Дівчинка Оленка, -
Цілий тиждень у роботі,
А все веселенька.

В понеділок пряла,
У вівторок ткала,
А в середу у череду
Овечки загнала.

У четвер білила,
У п'ятницю мила,
А в суботу всю роботу
До кінця скінчила.

А прийшла неділя -
Сорочечка біла,
В ній дівчинка, мов квіточка,
Між подруг сиділа.

​* * * * *

Колискова
 

Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!
Дрібен дощик стукотить,
Вікнам казку гомонить...

Дрібен дощик пада там,
А тут тихо, тепло нам.
При матусі рідненькій,
У світличці чистенькій,

Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!

​* * * * *

Розмова про сонце

Дитина:
- Скажи мені, мати,
Де йде сонце спати?

Мати:
-  За високу гору,
В  золоту комору.

Дитина:
- А хто йому стелить
На білій постелі?

Мати:
- Зіронька вечірня,
Гарна, як царівна.

Дитина:
- Хто ж його колише
Усе тихше й тихше?

Мати:
- Соловей піснями,
Тиха нічка снами.

Дитина:
- А які сни має,
Коли засинає?

Мати:
- Сняться йому квіти,
Що вдень для них світить.

Дитина:
- А хто його збудить,
Як світати буде?

Мати:
- Пташечки веселі
Збудять із постелі.

Дитина:
- А на що, як встане,
То найперше погляне?

Мати:
- На тебе, серденько,
  Як встанеш раненько.

​* * * * *

Підростає Юрко в сні

Полями, лугами
Літечко іде,
Теплими руками
Юрчика веде.

Юрчик наш маленький,
Миліший над все,
В очах голубеньких
Сонечко несе.

На губках рожевих -
Усмішка, як цвіт,
У словах пестливих -
Чар дитячих літ.

Прибуло до хати
Миле внученя:
Буде щебетати
Нам воно щодня

Щічки розцілує
Сонце золоте,
Личко розмалює -
Личко зацвіте.

Малюка обвіють
Леготи в селі,
Виростуть, зміцніють
Ніженьки малі!

Будуть мандрувати
По гаях, садках,
Будуть спочивати
В тихих холодках.

Будеш тут ходити
Цілий день-деньок,
Буде тебе вчити
Пташка пісеньок!

В нічку місяченько
Засія тобі -
Осяє личенько,
Очка голубі.

Зіроньки-моргулі
Вимережать сни;
Люлі, Юрцю, люлі,
Спи, дитятко, спи!

​* * * * *

Марш українських дітей

Гей, гуртуймось та лучімся,
Українські діти!
Зранку, змалку вже учімся
Для Вкраїни жити.

Поставаймо пара в пару
У громаду бучну,
Затягнімо аж під хмару
Співаночку звучну.

Нехай вчує ненька мила
Й наші рідні поля,
Що росте в них наша сила,
А з силою-доля!

*Лучітися - єднатися, порівн.: долучитися