Марійка Підгірянка. Поезії про осінь

Марійка Підгірянка

ОСІННІЙ НАСТРІЙ

За селом, селом, в полі чистому
З гучним гомоном граки граються.
На дубочкові, на безлистому
З чорним вороном розмовляються.

За селом, селом, в полі чистому,
Сірі сумерки пливуть з мряками.
На дубочкові, на безлистому
Чорні ворони вснули з граками.

За селом, селом, в полі чистому
Чиясь ватерка закурилася.
На дубочкові, на безлистому
Чиясь думонька зажурилася.

*Ватерка - маленька ватра (вогнище, багаття)

* * *


ОСІННІЙ РАНОК

По гаю походжаю,
Кружляють скрізь листки,
Килимами вкривають
Доріжки і стежки.

І мрії мої ранні
Схилились в самоті
На скатерті багряні
Й килими золоті.

І кряче чорний ворон
В осінній тишині,
І вітер непоборний
Копотить в тумані

Відгонить мрії ранні
І рве на клапоті
Всі скатерті багряні
Й килими золоті.

Десь моя мрія плаче,
Слізок не витира;
Десь чорний ворон кряче,
Мов глумиться: кра-кра!

І думи розповиті
Скиглять у сірій млі
На чорній, неукритій,
Промокнутій землі.

* * *


ОСІННІ ДНІ

Які прозорі далі
В осінні дні ясні!
Які яскраві далії,
І роси як кришталі,
І сяйва як у сні.

Та хмарки в’ються мутно,
І пташечки не чуть;
Без пташечки так смутно…
І тільки ледь-ледь чутно
В’ялі листки падуть.

І тільки десь з віддалі
Доходить лісу шум;
А попри айстри й далії
Осінні линуть жалі,
Осінній бродить сум.

* * *

ПРИЙШЛА ОСІНЬ

Прийшла осінь люба, мила,
Дітям на потіху
Груші всі позолотила
У годину тиху.

Ще червону фарбу мала
Осінь-мальовничка.
Яблучка помалювала
На обидва личка.

Як на сливи позирала,
Знала, що робити;
Усі сливи завивала
В сині оксамити.

І куди лиш не ходила
У годину тиху,
Весь садочок прикрасила
Дітям на потіху.