«Fathers and sons serve.
On the same frontlines.
How was it for a 22-year-old?
At least at the very beginning.
Fathers and sons serve.
On the same frontlines.
How would it go on for a 22-year-old?
His father would face a different fate...»(Kurama)
"О поле Приазовське!
Тебе в прадавній вік
найменували Половецьким, Диким,
За те, що орди, кочові, розбійні,
витоптували з гúком...
О Поле Дике!
Прогіркле трупом, полином, димами.
О неозорі далі!
Для нас, тут сущих,
ти – поле невтолúмої печалі.
Тебе й сьогодні топчуть-гнітять
новітні чингісхани..." (Василь Мелюс)
"Принеси мені ліхтарик, Святий Миколаю!
Не цукерки й шоколадки, я тебе благаю,
Щоби світло було завжди і вночі, і нині,
Щоби затишно було у нашій хатині..."(Марія Дем'янюк)
"My heart is jumping.
In front of our bus...
My heart is jumping.
In front of our bus...
I'll see my dear son.
I'll see my dear son.
My dear son has been in the hospital.
He was injured in a heavy battle..."(Kurama)
Kurama (Japan). «A poet on Christmas Eve» — a poem about war in Ukraine 2022 (is voiced by author)
«“Let's endure this winter.
Because we know what we are fighting for.”
“Freedom comes at a high price.
But slavery has an even higher price.”
“Let's endure this winter.
Because we know what we are fighting for.”
“The world must see and understand.
What absolute evil we are fighting against.”...»(Kurama)
Kurama (Japan). «A poet called Karaya» — a poem about war in Ukraine 2022 (is voiced by the author)
«With the call sign Karaya.
An ‘elf’ military pilot.
Shot down five Iranian drones.
Over Vinnytsia and ejected.
With the call sign Karaya.
He is already waiting for.
A new aircraft.
A little more — and he returns to the ranks...»(Kurama)
Kurama (Japan). «Poets from a theatre» — two poems about Mariupol (2022 Russian invasion of Ukraine)
“From the days before the attack.
The ‘orcs’ word “children” was.
Clearly painted on the lawn.
In front of the theatre.......Remember. Remember.
Don’t forget this theatre.
Remember. Remember.
Don’t forget this scream.
From the days before the attack.
The ‘orcs’ word “children” was.
Clearly painted on the lawn.
In front of the theatre.
Remember. Remember...”(Kurama)
Війна...
Ворог хоче нас знищити...
Не дочекається!!!
Разом ми сильні!!!
Здолати нас неможливо!
Ми переможемо!!!
Добро завжди перемагає зло!!!!
"Завивають сирени
тривожно, невпинно —
Гірка нині доля у тебе,
моя Україно!
Своїми грудьми
ти Європу
й пів Світу прикрила.
Та вірю, що вистоїш, нене,
й розправиш
свої білі крила!..."(Василь Мелюс)
"...Поклонюся Богам,
За здоров'ячко роду,
на зцілення Воякам:
Щоби кісточки укріплялися,
Як потрощені злим — ізросталися,
Щоб всі рани умить заживлялися.
А ворожі кістки розпадалися!"(Галина Римар)
"Життя переповнене і немалими проблемами, і нібито дрібненькими питаннячками. І на них теж треба звертати увагу. Бо життя постійно перебуває у бурхливому вирі змін. Живеш нібито і не в мегаполісі, а у не такому вже і малому обласному центрі. Однак і не вибираючись на його найбільш гомінкі проспекти, не можеш не помічати — автомобільний рух за останні роки суттєво підсилився. А нам, пішоходам, треба рухатися теж. Бо і ми учасники руху. Бо і нам треба вирішувати власні проблеми. І при цьому, скажімо, переходити дорогу. З одного боку вулиці на інший. А це бува і досить непростою задачею. Скажімо, підійшли ви до пішохідного переходу, ну, десь на перехресті. А там ще і світлофор. Здавалося б, що ж тут важкого?! Дочекався зеленого світла — та й іди. Але ж бува і так, що ні зеленого, ні червоного. А тільки жовтий колір. Тобто перехрестя, так би мовити, у цей момент нерегульоване. І світлофор, можна сказати, “поза грою”. Ну, ніби у тебе, як у пішохода, повне право іти. Незважаючи на рух. Але ж потік автомобілів... оця стрімка хвиля скла, заліза і гуми..." (Володимир Даник)
"Спокійна й часто замріяна дівчина, з червоними, як ягоди калини на морозі, губами, та великими карими очима, які здаються бездонними (можливо, ви її знаєте), Калинка Калинюк, обожнює слухати старовинну музику, блукати садом, який завжди такий мальовничий, любить ніжно притулятись до виструнчених у небо дерев, обіймає їх, ніби вони м’які іграшки, полюбляє збирати росу в розтулені чаші долоньок і пестити пучками пальчиків тоненькі травинки, не забуває ручкатись з м’якими гілками кущиків, гасати за яскравими метеликами, навприсядки вичікувати на стрибки коників у траві, пильнувати за неповороткими равликами, лоскотати мурашок, розплутувати лабіринти павутиння, годувати гомінких і невсипущих пташок. Безумовно, що це не все, чим переймається дівчинка. Побіжно зауважу, що Каля уміє переміщуватися так тихо й делікатно, що перехожим видається, ніби дівчинка — повітряна акробатка, яка легко рухається по натягненому над землею, немовби міцна павутина, нотному стані. Іноді Калинуся подовгу засиджується в якомусь квітнику, оповідаючи свої історії квітам, прислухаючись і придивляючись до їхньої схвальної реакції або стебельцями, або й голівками, їй неймовірно важливо, щоби квітоньки її почули..." (Галина Мирослава)
"Вітаю Вас, близькі моєму серцю друзі. Обіцяла розповісти більше про глід. Розповідаю. Ніде не читала, що плоди глоду фарбують. Десь по вікіпедіях написано, що фарбувальним потенціалом володіє кора рослини. Про те, що плоди глоду фарбують в густий зелений відтінок я довідалася від писанкарки Галини Тудай. Пані Галино, висловлюю Вам подяку і щире захоплення Вашою роботою. Нарешті цього року спробувалося й мені глодом фарбувати. І я в захваті! На щастя, нікуди їхати мені не довелося. Глід у великій кількості росте в нас по берегах Інгульця. Там я і каркас зустріла, і свидину, і шипшину, і маслинку, і горіхів там доволі. Навіть суховершки влітку на березі знайшла побіля людських городів. А вони такі чудові! Але зараз не про них мова. А про глід. У роботі я використала глід одноматочковий (Crataegus monogyna Jacq.). Дозріває глід у вересні, а тримається на кущах протягом всієї осені. Його плоди фарбують у густий зелений колір, фарбують біле яйце без будь-якого ґрунту. З додаванням галуну.." (Ірина Михалевич)
"У нашому дворі,
Живуть котики малі,
Дуже милі та пухнасті,
І такі уже прекрасні.
Я на руки їх візьму,
І до себе пригорну,
Муркотять собі маленькі,
Голосочки в них тоненькі,
Хвостинятками махають,
Лапкою тебе торкають."(Тетяна Прокоф’єва)
"А осінь сипле листя нам до ніг,
Біль прикриває, вирви, ніби рани.
Вітрами сум жене, а на поріг
Гіркі й тривожні застеля тумани.
ґаздиня вже зібрала урожай,
Дарів чимало, хоч було і важко.
Егей, красуне, розфарбовуй край!
Єднать в палітрі кольори не тяжко..."(Тетяна Строкач)
"Зібралися якось звірі на нараду, щоб вибрати царя. Довго міркували, сперечалися, але так і не могли дійти спільного рішення. – Треба вибрати не лише сміливого й сильного, але й мудрого та чесного правителя, – виступила першою зебра. – Адже цар повинен не тільки в біді захищати, а й по справедливості судити. – Тоді найкраще для цієї посади підходжу я, – задер хобота слон. – Ніколи нікого не ображу й маю неабияку силу. Якщо оберете – не пошкодуєте. Почув це лев і заперечив..." (з народоної казки)
"...І вся техніка ворожа
З курсу позбивалась —
Подалась на варварщину —
І там позривалась!!!
Мають нелюди віднині
Всі запам'ятати,
Що хорошую країну
Не можна чіпати!!!"(Галина Римар)
"Я слово правди – крицею вважав.
І світочем – посеред ночі.
На цім завжди стояв!
Мене дзвін срібла не зурочив."(Василь Мелюс)
Слухаймо та читаймо пісні на слова Alex Marti:
"Зорі-черешні" - пісня на слова Alex Marti у виконанні Анни Зарецької (текст, відео)
Пісня "Пляж" (виконує Alixa): слова та музика — Evgeniy Lenov (адаптація українською — Аlex Marti)
“Even at the end.
Of a long day.
The chief medic still chops the wood.
And lights the fireplace.
The rest of his team are on shift.
Or have retired for the night.
The chief medic is often.
The last to sleep...”(Kurama)
