Статті для дітей та батьків

"А весна вже на порозі,
Он шумить у верболозі.
Ясним сонечком сіяє,
І теплом нас зігріває.
Люба весно, ти чудова,
Неймовірна і казкова!
Принеси нам мир у край,
Щоб тут знову був розмай!
Подаруй нам щастя в дім,
Щоб біди не було в нім!"

(Тетяна Прокоф’єва)

 

"Летіть, янголята,
Розправте крилята,
І захистом станьте
Хоробрим солдатам.
Хай кулі минають,
Снаряди та міни.
Живими додому
Вернутись повинні!"

(Тетяна Строкач)

 

"Це ніяке не царство. І не загублений острів. А далека – до глибини багатотриліярдного болю – далечина. Омріяний здогадами далечезний космос. Ніяка й не планета. І не зірка. І не чорна діра, яку, напевне, хтось сподівається натрапити, аби перейти в інший вимір. Це звичайнісінький космос. Космічний простір, серед якого розкинулася вибаглива мара, схожа на якесь існування… А таки забігаючи дещо наперед, я зізнаюся, що це Вічність."  (Сергій Губерначук)

 

 

"Вже рік як у дім наш ввірвалась війна,
І мир розірвала на шмаття,
Рік стогне від болю земля ще жива,
Розтерзана в вирві нещастя.
Удерлася в край наш о лютій порі,
Про сенс щось верзла й неминучість,
Ракетам у небі торувала шляхи,
Шахедам прослала маршрути..."

(Наталія Грегуль)

 

"Cвіт довкола тебе сповнений дивами,
Чудеса насправді всюди поруч з нами,
Просто треба диво розгледіти вміти,
Й дивуватись щиро, як маленькі діти!"

(Наталія Грегуль)

 

 

 

 

Якщо Ви — молода мама або тато і шукаєте інфоормацію про те, як провести час з дитиною весело або як гратися з дитиною і не занудьгувати, бо гратися з дитиною в рольові ігри вже набридло, то Вам — сюди!... Або ж ти — школяр чи школярка та шукаєш ідеї, у що можна погратися з друзями, окрім телефона і комп’ютера, дивись цю добірку мультиків і переконайся, що цікавими ігри з друзями можуть бути без ґаджетів. Тут зібрані відео з історіями іграшкового міста. Цікавий сюжет, прості персонажі, які кожен зможе повторити, а можливо і придумати щось своє. Тож, якщо Ви б хотіли навчити малюка гратися іграшками самостійно — то вмикайте мультики "Пригоди Давидкових іграшок". Перегляд мультиків дарує натхнення для гри самостійно...

 

"Якось сидів Хом’ячок біля своєї нірки, та й мріяв, спостерігаючи за сніговою хмаринкою, що пливла над лісом. Аж раптом, вгорі закружляла Сніжинка, й вмостилася йому прямісінько на носа. — Ой! — аж чхнув Хом’ячок. — Ти хто? — Сніжинка, — відповіла крихітка. — Я й не чув раніше про таке звірятко! — поворушив носиком товстунчик. — Це те саме, що й метелик? — питає. — Ха-ха-ха! Звісно, ні! Я — крапелька замерзлої води. — Ой! Лишенько! То ти замерзла?! Стрибай до мене в нірку, зігрієшся! — Ні-ні! — усміхнулася Сніжинка. — Я гріюся, коли мені холодно! — А я гріюся, коли мені тепло! — чмихнув Хом’ячок. — Хочеш, розкажу таємницю? — спитала Сніжинка й пересіла йому на вушко..." (Ольга Зубер)

 

"Я не боюсь стрічати нові дні,
хоч що не день, то вогняна безодня —
безодня невідомих відкриттів,
непередбачених, непередчутих."

(Сергій Губерначук)

 

 

 

 

"Знаємо, що неньку нашу Україну,
Просто не дозволите скривдити ви, ні!
Повертайся, доню,
Повертайся, сину,
Повертайтеся
з війни
живі..."

(Віктор Савенков)

 

 

"Весна! Сніжить... Краплиночки злітають з висоти.
У небі між хмаринками пташиний ключ летить.
Вітаються із сонечком підсніжники малі,
У небі на галявинках зросли і на землі.
І всі звірята радісно спішать мерщій у двір-
Помилуватись квітами!
Весніє... Вір-не-вір..."

(Тетяна Строкач)

 

"По домівках ходить сон,
На кроватки стеле льон,
Під подушки сон траву
Спати кличе дітвору,
Казкою вкриє на ніч,
На добраніч, на добраніч!.."

(Наталії Грегуль)

 

 

 

Мене звати Грегуль Наталія Миколаївна. Я киянка і пишу вірші українською та російською мовами. Два мої українські вірші «Україна» та «Колискова пісня» увійшли до збірки Новітньої Української Поезії під назвою «За межею означень», виданої в 2009 році в Івано-Франківську видавництвом «Місто НВ». Також я розміcтила свої вірші на сайті www.poetryclub.com.ua під ніком Vasilisa. «Колискову пісню» у виконанні учениці Березанської музичної школи (музика Анаталія Суського), розміщена на www.youtube.com. За освітою я педагог, викладач англійської мови та біології.

 

 

"Не поспішаючи, прийшла зима.
Тихенько так у двері стукотіла.
Покрила снігом всі поля
І ковдрою дахи прикрила.
Морозом ріки зупинила,
На вікнах гарний слід лишила,
І з вітром довго гомоніла,
Що кучугур нам наробила.
Тепер картинка в нас нова
Чарівна, біла, снігова."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

"Хіба не диво бачити красу,
Як кожен ранок вбирається в росу.
Дарує радість нам і насолоду,
Осінь чудова в будь-яку погоду.
Ці неймовірно ніжні кольори,
Такі яскраві та живі,
Вони мов життєдайне джерело,
Від них йде ласка та тепло..."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

"Несе киця вроду,
Пухнастий хвіст гнеться,
Хто її побачить —
За нею ув'ється.
Киця ж, ох і киця!
Дам їсти й напиться.
Ти така хороша,
Дай хоч подивиться..."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

"Створив Бог Дерево Життя та й велів нашим предкам, нашому роду про нього пильнесенько дбати, добро і порядність завжди шанувати! А Дерево Життя барвисте і чисте, нема в ньому заздрості й підлості місця! Лиш той з нього плоди збирає, хто в душі і в ділах лукавства не має..." (Галина Римар)

 

 

 

 

"Серце із серцем розмовляло.
Одне з них запитало:
– Де шукати Добро?
– Там злагода панує,
Де душевна гармонія існує.
Любов завжди Радість дарує,
Віру й Надію примножує,
Тож у кожному з нас живе Добро, –
Інше відповіло."

(Людмила Кибалка)

 

"Фізичні вправи, біг, стрибки,
Роби це все ти залюбки!
Спорт завжди сили додає,
У нім здоров’я й міцність є!"

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

"Вітаю, друзі! Рада знову спілкуватися з Вами. Випало трохи снігу, стало ще красивіше. А на ліщині гойдаються довгі такі сережки. Вони вміють навіть посеред зими (наприкінці січня й у лютому) дарувати жовту сонячну барву писанкам. Про ліщинові сережки я створю окремий допис (можливо, навіть відео-сюжет). Дякую Галині Тудай за цінну інформацію, яка стосується саме цього природного барвника..." (Ірина Михалевич)

 

 

 

 

"У дрімучому лісі під найпишнішою ялинкою заховалася затишна хатинка. Біля хатинки – город. Біля городу – криниця. Біля криниці – лавка. В хатинці разом зі своєю жінкою і діточками живе сірий Зайчик. Живуть вони дружньо і щасливо. Їдять пироги з капустою, п’ють запашний чай з варенням і читають цікаві книжки. Кожен рік на Різдво Заєць згадує історію, яка трапилася з ним багато років тому, і яка поклала початок його майбутньому і щасливому життю. Сталося це, коли Зайчик був ще зовсім маленьким і жив із батьками та братиками у великій клітці в Зоопарку. Кожен день познайомитися з ними приходили люди. Вони посміхалися, весело спілкувалися і фотографували зайчиків. Все було добре. Та згодом їхню клітку вирішили полагодити і тимчасово перевезти родину Зайчика до іншого приміщення. Під час подорожі через ліс, у машини, що їх везла, пробилося колесо. Машину хитнуло і клітка з Зайчиком випала на галявину..." (Ольга Лапушена)