Ірина Мойсей. Вірші зі збірки "Найкраща мама" — читати та слухати, відео


 

На відео: Ірина Мойсей. Вірші «Куди поділось літо» та «Осінній сад».

 

 

Найкраща мама. Збірка віршів Ірини Мойсей.

 

 

 

 

   Ірина Мойсей

НЕ ЦУРАЙСЯ СВОГО РОДУ

Рано вранці квочка-мати
Вивела курчат гуляти,
Квокче голосно, скликає
І своїх малят навчає,
Як їм землю розгребти,
Черв’ячка у ній знайти.
 
А курчаточка маленькі,
Мов кульбабки ті жовтенькі,
Коло неї метушаться,
Пильно слухають і вчаться.
Лиш одне задерло дзьобик –
Все йому недовподоби.

 

 

Ірина Мойсей. Найкраща мама. Збірка віршів. Видавництво RCR Editorial, Бухарест, 2019 р. Ілюстрації Василя Кузіна.

 

 

Неподалік гуска-мати,
У рядочок шикувати
Стала гусенят маленьких,
Теж пухнастих і жовтеньких.
В них урок важливий нині –
Малі діточки гусині
До ставка ідуть, їх мати
Буде плавати навчати.

Ось готовий стрій-рядок,
Мов з кульбабок ланцюжок,
І за мамою з довір’ям
Рушив ланцюжок з подвір’я.
А курчатко неслухняне
Утекло від квочки-мами,
У кінець рядочка стало
Й за гусьми попрямувало.

Йде і так собі гадає,
На майбутнє план складає:
– Ось я плавати навчуся,
Далі ґелґати візьмуся
Із гусьми, гляди, і так
З мене виросте гусак!
Поки думало-гадало,
Вже й ставочок видно стало.

Ось і берег. Гуска стала,
Голосно заґелґотала
І зайшла у воду сміло –
Мов кораблик білий-білий,
Попливла, а гусенятка –
Теж у воду по порядку,
Попливли усі до неньки,
Ніби човники жовтенькі.

I курча, ні на хвилину
Не задумавшись, – за ними,
Бо ж воно собі гадало,
Що вже гусенятком стало.
Раз одного з ними роду –
Попливе... І бульк у воду!..

 

 

Ірина Мойсей. Найкраща мама. Збірка віршів. Видавництво RCR Editorial, Бухарест, 2019 р. Ілюстрації Василя Кузіна.

 

 

Що за галас учинився,
Аж ставок геть сполошився.
У воді курча забилось,
Закричало, запросилось:
– Ой рятуйте! Ой тону!
Поможіть!..
               І за одну
Мить якусь його не стало,
Під водою десь пропало...

На травичці край ставочка
Неслух наш розплющив очка:
–Я живий, живий зістався!
І вже потім він дізнався,
Що то гуска врятувала –
Із води його дістала.

Йшли додому тихо, мовчки,
Всі разом вели до квочки
Неслухняного курчатка.
Сердилися гусенятка,
Бо така то була радість
У ставочку їм купатись.
А курча нечемне взяло
Та урок їм зіпсувало.

На подвір’ї мати-квочка
Вже давно шука синочка,
Всіх оббігала, питала,
Де дитя її пропало.
Може, хитрий кіт впіймав,
А чи яструб злий забрав?
Скрізь чатує небезпека!..
Як угледіла здалека,
Що курчатко йде з гусьми,
Очі сповнились слізьми.

Мокре, кволе, ледь ступає
І хвилюється, бо знає,
Що йому перепаде
І що кара його жде,
Як розкаже квочці гуска,
Ой, не буде йому спуску!

Але мати не сварила,
Лише поряд посадила,
Обняла синочка ніжно,
Стала мовити неспішно:
– Як би того не бажало,
Скільки б сил не докладало,
Як вродилось ти курчатком,
То не станеш гусенятком.

Можеш ґелґати навчитись,
Можеш гусаком рядитись,
Та як зміниш свою суть –
Станеш на непевну путь.
Ти нікому на догоду
Не цурайся свого роду.
Що б не трапилось з тобою,
Будь завжди саме собою.

Час минав, курча зростало,
Поки півнем гарним стало.
Красень із барвистим пір’ям
Він – господар над подвір’ям.
І тепер щодня, як ранок
В небі вистелить серпанок,
Він дзвінким «Ку-ку-ріку!»
Будить всіх з нічного сну.

 

 

Ірина Мойсей. Найкраща мама. Збірка віршів. Видавництво RCR Editorial, Бухарест, 2019 р. Ілюстрації Василя Кузіна.

 

 

 

НАЙКРАЩА МАМА

         За В. Сухомлинським

З-за гори на горизонті
Вибігли проміння злотні,
Сонця диск піднявся мідний –
Починає день погідний.

Від нічного сну збудилась
Звірина, заметушилась,
Птаство дружно заспівало –
Новий Божий день вітало.

Ліс, в жупан зелений вбраний,
Ранньою росою праний,
Зашумів, зрадівши днині:
«Буде ясно й тепло нині».

***

Серед лісу – дуб старезний,
В нього стовбур товстелезний,
В стовбурі – дупло глибоке,
Совеня в нім одиноке
У гнізді сидить, чекає,
Свою маму виглядає.

– Де ж вона так забарилась? –
Совенятко зажурилось,
Виглянуло із дупла –
Бац! – і випало. Біда!..
Ще мале, літать не може,
Вдень не бачить. Хто поможе?

Совенятко налякалось,
Лісом бігало, металось,
Доки вибилось із сили,
Сіло і заголосило:
– Мамо рідна, нене, нене!
Швидше прилети до мене,
Забери мене додому!
Птаство вчуло і малому
Радилось, як помогти.
– Треба маму віднайти! –
Взявсь до діла дятел прямо. –
А яка у тебе мама?

– Моя мама – наймиліша,
Серед птахів найгарніша!
Птахи глянули питально.
– Ти нам опиши детально,
Може втямим, що і як, –
Пропонує мудрий грак.

– Що сказати вам? Як гоже,
Я на маму свою схоже.
Одні птахи здивувались,
Інші ледь не розсміялись.
– Теж така, як ти, вухата? –
Хихотіли горобчата.

– Справді, тут із ним морока, –
Підсумовує сорока. –
А скажи-но нам, маленький,
Як співає твоя ненька?

– Я ще голосу такого
Гарного не чув ні в кого.
Мама «бугу-гу» співає, –
Совеня відповідає.
Соловей так розсміявся,
Що аж за живіт узявся:
– Оце пісня «бугу-гу»!
Ой тримайте, бо впаду!..

Хоч малого всі жаліли,
Але більше не стерпіли –
Птаство все зареготало...
Раптом тихо-тихо стало…

Над юрбою тінь майнула –
Це ж сова! Крильми змахнула,
Сіла – і до пташеняти,
Щоб скоріш його обняти.
Втерла слізоньки малому
Й повела його додому.

Від пригод усіх втомившись,
Совеня, лиш притулившись
До подушки, позіхнуло
І одразу же заснуло.
Цілий день воно проспало,
А як сонце вже сідало,
Аж надвечір пробудилось
І на маму задивилось:

«І чому птахи сміялись,
І чому так потішались?
Не було з-між них нікого
Теж красивого такого,
Як матуся. І я знаю:
В світі кращої немає!»

 

 

Ірина Мойсей. Найкраща мама. Збірка віршів. Видавництво RCR Editorial, Бухарест, 2019 р. Ілюстрації Василя Кузіна.

 

 

 

КУДИ ПОДІЛОСЬ ЛІТО

Куди поділось літо,
Куди воно пропало?
Було ще наче вчора
І враз його не стало.
Ще вчора із бджілками
Бриніло над квітками,
А нині кудись зникло,
Не попрощавшись з нами.
А, може, заховалось
У вулики, впотемку
Заморене заснуло
І там проспить всю зимку?

Куди ж поділось літо?
Бо ще зовсім недавно
Із жайвором над полем
Співало так преславно.
Ще вчора колосилось
Достиглими житами,
Збирало квіти в лузі,
Плело віночки з нами
І за селом у річці
Водою хлюпоталось,
А, може, тою річкою
Воно кудись подалось?

Іще зовсім недавно
Так сонце припікало,
Засмагою нас літо
Завзято покривало.
Ще вчора блискотіло
Росою у травиці.
А тут траву скосили
І склали у копиці.
Тож, може, наше літо
В копиці ті пірнуло
Та у духмянім сіні
Солодким сном заснуло?
 
Недавно прилітало
Із літньою грозою,
А нині небо плаче
Дрібненькою сльозою.
З лелеками у гніздах
Ще вчора клекотало,
А тут ураз ні літа,
Ані лелек нестало.
Тож, може, воно з ними
У вирій полетіло?
Побачить край заморський
І літо захотіло.
Досхочу помандрує
Далекими краями,
І знов-таки прибуде
Разом із журавлями.

Як відпочине літо
З далекої дороги
Та у весни-сестриці
Ще погостює трохи,
Тоді в нас знову будуть,
Квітки, роса в травиці,
І річка, і засмага,
І літня громовиця.

Хоч літо відлетіло,
Не треба сумувати,
Ми будем наше літо
Із вирію чекати.

 

 

Ірина Мойсей. Найкраща мама. Збірка віршів. Видавництво RCR Editorial, Бухарест, 2019 р. Ілюстрації Василя Кузіна.

 

 

 

OСІННІЙ САД

Стоїть садок в осінній дрімоті,
Поринувши у думи сумовиті,
Як швидко відлетіли теплі дні,
Промінням сонячним ущерть налиті.
Під вітру подихом колючим і вогким
Із віт листки пожухлі опадають,
Тремтить садок в холодній сірій млі,
і спогади його лиш зігрівають.
Він згадує, як рано навесні
Його пташині співи розбудили,
Як вітами розсипались бруньки,
Дзвінкі струмки коріння напоїли.
А потім вишні, донечки його,
Мов наречені, одяглися в біле,
І вранці, як лиш сонечко зійшло,
Бджілки над ними жваво забриніли.
Коли ж вечірні сутінки лягли,
Затьохкало у веснянім розмаї
Піснями солов’їними. В садка
Від тої згадки серце завмирає.
А ще спирає щемно дух йому,
Коли пригадує грозу травневу
І гомін благодатного дощу,
А ще ту насолоду черешневу,
Яка наповнила усі його кутки
Дитячим срібнодзвінним сміхом.
Як гарно було в літню пору ту,
Коли у холодочку під горіхом
Дідусь малим оповідав казки,
Бувальщини, легенди й небилиці,
А у траві невидимий цвіркун
Підігравав у ритм йому на скрипці.
О літо, літечко! Як хороше було!.. –
Зітхання кронами безлистими майнуло, –
І спека, скроплена дощем, і спів пташок,
Буяло все, жило, та все минуло...
В той день, як в небі журавлиний ключ
Прощальну пісню відспівав журливо,
Із ним і літо відлетіло в даль,
А в сад ступила осінь неквапливо.
Оглянувши дбайливо все довкруг
В отриманім від літа володінні,
До діла узялась рішуче, щоб
Завести правила нові – осінні:
Вона добавила в повітря аромат
Румянобоких груш і яблук спілих
І солодом налила виноград,
І натрусила міх горіхів зрілих.
А поки люди метушились у садку,
Дарунки щедрі осені збирали,
Вона дістала барви золоті –
І крони всі багряним запалали.
Що сталось потім, сад не зрозумів:
Чому враз посіріла неба просинь?
І звідки вітер той холодний прилетів?
Чому заплакала дрібненько осінь?
 
Змарніло золото багряних крон,
Додолу впало, оголивши віти,
І посмутнілий, посірілий сад
Тепер лиш можуть спогади зігріти...
Так, гріючись у спогадах своїх,
Садок у сон поринув неквапливо
Й незчувся він, коли прийшла зима,
Вона ж укутала його дбайливо
У ковдру білосніжну і пухку,
Щоб сон його був тихим і щасливим,
Допоки не повернеться весна
Й розбудить його щебетом пташиним.

 

 

Ірина Мойсей. Найкраща мама. Збірка віршів. Видавництво RCR Editorial, Бухарест, 2019 р. Ілюстрації Василя Кузіна.

 

 

 

ДЕ ЗНАЙТИ ВЕСНУ?

«Гей, радійте всі, співайте!»
«Йде весна!», «Весну вітайте!» –
На кущі біля барлога
Щебетало якомога

Голосніше птаство жваве,
Коли сонечко яскраве
Ліс замерзлий обігріло, –
От і птаство те раділо.

Такий галас учинили,
Що ведмедика збудили.
Тож малий розплющив очі,
Став із ліжка неохоче
І прислухався до хору,
Що дзвенів-лунав знадвору.

«Хто не дав мені поспати?
Йде весна? Її стрічати?
Що воно за звір чи птиця,
Вона їсться, а чи п’ється?»

Ведмежа лиш місяць мало
Від народження й не знало
Що таке ота весна:
«Але раз у всіх вона
Таку радість викликає,
Раз її весь ліс чекає,
Значить, то є щось вагоме».
Та не було мами вдома,
Щоб у неї розпитати.
Ведмежатко вийшло з хати.

«Ось пташок я запитаю,
Бо вони про весну знають,
Раз той галас учинили».
Але птаство полохливе,
Лиш Ведмедика уздріло –
Крильцями залопотіло,
Зграйкою у вись знялось
Та у хащу подалось.

«І кого тепер шукати,
Щоб про весну розпитати?»
Ведмежатко зажурилось
І довкола обдивилось.
Коли бачить – на осонні
Квіти білі напівсонні
Ніжне листя вигрівають.
«Ось у кого я спитаю!»

До квіток мале подалось,
Але як вже не старалось,
Ті у відповідь мовчали,
Лиш голівками кивали.

Ведмежатко не здавалось,
І ще дальше в ліс подалось.
Коли чує – за горбочком,
Наче дзвонить хтось дзвіночком.

Не з лякливого десятка
Було наше Ведмежатко,
І лише одним стрибком
Опинилось за горбком.

Бачить – там струмок дзюркоче
«Може, він мені захоче
Все про весну розказати?
Що ж попробую, як знати...»

Та на всі його питання
Відповідь одна – дзюрчання,
Хоч для слуху і приємне,
Для ведмедика – даремне.
«Що за невідома мова?»
Він не зрозумів ні слова.
 
Довго ще маля блукало
Лісом і усіх питало,
Де ж йому весну зустріти.
Вже й почало вечоріти.

«Що ж, пора вже повертатись,
Мама буде хвилюватись», –
Й незважаючи на втому,
Хутко подалось додому.

Медвежа не помилялось,
Мама справді хвилювалась,
Хоч і сердилась на нього,
Та не лаяла малого,
А коли про все дізналась,
Навіть щиро розсміялась:

– Ти тому пішов із хати,
Що весну хотів стрічати?
То чому ж так зажурився,
Ти ж із нею вже зустрівся.

Медвежа оторопіло:
«Де? Коли?» – не розуміло.
Мама усміхнулась мило
І малому пояснила:

– Це не звір, ані не пташка,
Не рослина й не комашка,
Це пора така чудова –
У природі всій обнова
Наступає після зимки.
Як пташки співають дзвінко,
Як побачиш квіти білі
Та бруньки набубнявілі,
Як почуєш спів струмочка –
Це і є весна, синочку.

 

 

Ірина Мойсей. Найкраща мама. Збірка віршів. Видавництво RCR Editorial, Бухарест, 2019 р. Ілюстрації Василя Кузіна.

 

 

ПРИГОДИ МАРУСІ

В ДІДУСЯ Й БАБУСІ


Радість хату освітила,
Тішаться дідусь й бабуся,
Бо сьогодні приїжджає
Люба внученька Маруся.

Метушаться від раненька,
Все, як слід, приготовляють,
Та не всі в подвір’ї й хаті
Радість їхню поділяють.

Враз принишк і зажурився
Кіт Мурко, як вчув новину,
Сів тихесенько край ґанку
І у спогади поринув.

Мурчик добре пам’ятає,
Хоч не скаржився нікому,
Та були такі моменти,
Що хотів тікати з дому,

Як його дівчисько прикре,
Наче ляльку, вповивало,
І на сміх котам сусідським
На візку його катало.

Як довідався пес Бровко
Про Марусині гостини,
То у пам’яті собачій
Зразу зринули картини:

Всім селом її шукають,
В розпачі дідусь й бабуся,
А в той час у Бровка в будці
Спить солодким сном Маруся...

Та гадаєте на тому
Закінчилися пригоди?
Непосидливе дівчисько
Встигло всім завдати шкоди.

І качкам є що згадати,
Як Маруся урочисто
Їм торік, ще каченятам,
Одягла усім намисто.

Про приїзд Марусин вчувши,
Квочка теж розхвилювалась
За своїх малих курчаток,
Бо якось вона дізналась,

Як Маруся-непосида
Даром часу не втрачала
І у мисці із водою
Плавати курчат навчала.

Але що візок чи будка,
Що там миска чи намисто,
Раз Маруся придивилась,
Як бабуся місить тісто.

Отже з наміром хорошим
Дівча яйця виносило,
Але борошна не мало,
Тож в піску їх замісило.

Та не всі приїзд Марусі
Насторожено сприймали,
Були і такі, що справді
Радо дівчинку чекали.

Ось, наприклад, кізка Іза,
Вона добре пам’ятала,
Хто в квітник пустив рогату,
Щоб квітками ласувала.

Ще раділа свинка Дуся,
Бо по-справжньому пишалась
Тим, що подруга Маруся
З нею у болоті гралась.

Хто із радістю у серці,
Хто із почуттям тривоги,
Так чекали всі Марусю,
Прислухались до дороги.

І нарешті таки вчули,
Як машина зупинилась,
Хвіртка рипнула тихенько
І наостіж відчинилась.

Дівчинка ввійшла білява,
Все довкола озирнула.
Хто це? Наче і Маруся,
Але не така, як була...

Погляд лагідний, привітний
І не звично так серйозний,
Пустотливість в ньому зникла, –
Запримітив зміну кожний.

Зглянулися Мурко з Бровком,
Але радість не відчули –
Ось і виросла Маруся!
Що? Пригоди всі минули?

Але що це? Раптом чують –
Хвіртка знову зарипіла
І мале хлопча, як вітер,
На подвір’я залетіло.

Пес і кіт аж стрепенулись,
У дворі здійнявся галас, –
Ні, пригоди не минули,
Бо нові почнуться зараз!

 

 

На відео: Ірина Мойсей. "Лісова пригода Таркана" та "Пригоди Марусі в дідуся й бабусі".

 

 

 

ЛІСОВА ПРИГОДА ТАРКАНА

Як завжди у гожу днину,
Веселяться безупину
На галявині звірята.

Скачуть, бігають малята,
Лісом котиться їх сміх,
Доки втома їх усіх
Подолала, тож спочити
Сіли всі й поговорити
Про свої дитячі справи –
Нові ігри і забави.

Зайченятко раптом встало
Й прислухатися почало:
– Що це чути? Звуки дивні,
Я таких не чув донині...

Всі завмерли, мов заснули,
Й дивні звуки теж почули.
– В лісі нашому такого
Голосу нема ні в кого, –

Вовчик друзів обдививсь:
– Чули ви «гав-гав» колись?
І звірята всі признали,
Що такого не чували.

– Але те «гав-гав» – не грізне,
А, скоріш, сумне і слізне, –
Ведмежа звелось на ноги, –
Це хтось просить допомоги.

– Точно, – лисеня пристало
Й друзям запропонувало:
– Швидше йдім туди й побачим,
Хто сумує там і плаче.

І громадка вся здійнялась
Та на дивний звук подалась.
Надто довго не блукали,
Бо знайшли те, що шукали –

За густим кущем малини
Вгледіли звірятко дивне –
Невеличке та вухате,
Все руденьке й пелехате.

Друзі перед ним постали
Й не на жарт його злякали,
Бо воно враз замовчало
І під кущ позадкувало.

– Ти, мале, нас не лякайся,
Хто ти й звідки, признавайся, –
Ведмежа почало стиха, –
Ми тобі не вчиним лиха.

– Песик я, Тарканом звати,
В ліс прийшов я погуляти
Із господарем Іванком.
Ми прийшли ще на світанку.

Він збирав отут малину,
А я бігав безупину,
Не помітив, як відбився,
І в гущавині згубився.

Лісу зовсім я не знаю
І ще навиків не маю
Слід шукати, бо малий.
– Справді, клопіт ще й який! –
Співчуває ведмежатко.

Та хитрюще лисенятко
Підморгнуло, завертілось,
Видно так йому хотілось
Щось усім їм розказати:

– Знаю я, як раду дати!
Звідси зовсім недалеко,
Де ростуть старі смереки,
Там стежина є одна,
До села веде вона.

Сею стежкою, буває,
Мама до села гуляє.
Але це секрет, щоб знали
І нікому не казали.

Тож ходімо, щоб малому
Показати шлях додому.
По дорозі розмовляли,
Песика все розпитали,
Як живеться між людьми,
Та про ліс розповіли.

Ось і вийшли на стежину,
Але раптом в цю ж хвилину:
– Гей, Таркане! – хтось гукає, –
Йванко песика шукає.

Друзі зглянулись і – бах! –
Дружно зникли у кущах.
Песик гавкнув-попрощався
Й до господаря подався.

До села безперестанку
Песик гавкав та Іванку
Про пригоду розповів,
Але той не розумів

І не втямив ані слова,
Бо не знають люди мови
Тої, що всі звірі знають
Й між собою розмовляють.

І відтоді пощоразу,
Лиш зайдуть у ліс, відразу
Песик безупину гавка,
І дивує це Іванка,
Хлопчик не підозріває,
Що то друзів він вітає.

 

 

 

На відео: «Хто ж насправді винуватий?» — вірші зі збірки віршів Ірини Мойсей "Найкраща мама" читає Людмила Дорош.

 

 

 

ХТО Ж НАСПРАВДІ ВИНУВАТИЙ?

Ой, яка велика радість
У маленької Наталі –
Нині їй подарували
Гарненькі нові сандалі,
Із рожевими квітками,
Із пасочками в коралях,
І не терпиться Наталі
Погуляти в тих сандалях.

Тільки, от біда, надворі
Рясно подощило зранку,
Та ніщо її не спинить
Цю здійснити забаганку.
І в новесеньких сандалях
Вибігла надвір Наталя –
Хай всі подружки побачать:
Аня, Інна, Юля, Валя...

Всі побачили й обновку
Оцінили по заслузі,
Потім зграйкою помчали,
Щоб погратися у лузі.
А над вечір, уже вдома,
Із слізьми в очах Наталя
Оглядала свої нові
Геть зіпсовані сандалі –
Посірілі, кострубаті,
Наче гриз їх пес кудлатий.

Тихо шморгнувши, Наталя
Каже: «Дощик винуватий...»
* * *«Ой, який же ти нечемний!..» –
Мама часто йому каже.
Та Юрко із тим незгідний
І сьогодні він докаже,
Що чемнішого за нього
Хлопчика вона не знає.

Цілий день він буде чемним –
Так її переконає.
Без нудьги щоб і досади
Цілу днину скоротати,
Він за стіл чемненько сяде
Й буде тихо малювати.

Вийняв фарби із шухляди,
Взяв альбом свій із полиці,
Підготовив кілька пензлів,
Сів на крісло, як годиться.

Вже на аркуші альбому
Перший завиток з’явився,
Коли на сусіднім кріслі
Котик спати примостився.

Та його натура хитра
Теж відома вже Юркові,
Хлопчик зиркнув підозріло,
Бо не вірить він котові,
І, аби переконатись,
Чи насправді спить вусатий,
Смикнув за хвоста щодуху –
Знявся гвалт на цілу хату:
Полетіли фарби, пензлі, –
По підлозі слід строкатий.

А Юрко плечима знизав:
«Це ж бо котик винуватий!..»
* * *Аж від ранку й до полудня
Ні на хвильку не присіли –
Василинка і Михайлик
Так метелика ловили,
Та ніяк їм не вдавалось,
Бо метелик спритний вдався,
По садочку пурхав жваво
І в сачок не попадався.

Потім, наче у насмішку,
Покружляв понад грядками,
Діти також не здавались –
Й навздогін за ним стрибками.

Та метелик той, напевно,
З ними тільки забавлявся,
Крильцями змахнувши легко,
Прудко у квітник подався.

Василинка і Михайлик
Довго в квітнику скакали,
Та метелика прудкого,
Хоч старались, не впіймали.

...Стоптані грядки і квіти
Мама з сумом оглядала:
Щоби їх отак зростити,
Скільки сил вона доклала.

А тепер усе пропало
І не можна врятувати.
Діти очі опустили:
«Це ж метелик винуватий...»

* * *Не дарма оці пригоди
Я вам тут розповідаю,
Може, у моїх героях
І себе хтось упізнає.

Але знайте, любі діти,
Лише ті, що духом кволі,
У своїх усіх невдачах
Винних віднайдуть доволі.

Та щоб успіху сягнути
Й перепони всі здолати,
Треба в першу чергу власні
Вчинки аналізувати.

 

 

За матеріалами: Ірина Мойсей. Збірка «Найкраща мама». Видавництво "RCR Editorial", Бухарест, 2019 р.
Ілюстрації Василя Кузіна

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Людмила Дорош. Сільські пригоди Ліни. Оповідання. Казка. Дзвоник №169, травень 2021 pоку. Журнал для українських дітей Румунії. Місячник Союзу Українців Румунії.Читаймо цікаві твори для дітей від української письменниці Людмили Дорош, яка мешкає у Румунії та працює редакторкою журналу для українських дітей «Дзвоник»: «Як вітерець азбуку вивчав», «Вовкова вдячність», «Чому Оксанка любила зиму», «Погана звичка», «Несподіване відкриття», «Незабутній день», «Крізь шпаринку в світ казковий», «Наполювався», «Сільські пригоди Ліни», «Андрійко-обливальник», «Вербова гілка».

 
 
 

Дзвоник — журнал для українських дітей Румунії (видається Союзом Українців Румунії)Читаймо та слухаймо на нашому сайті твори румунських класиків для дітей у перекладі українською мовою, опубліковані у новій цікавій рубриці журналу «Дзвоник», що видається Союзом Українців України.


Останні коментарі до сторінки
«Ірина Мойсей. Вірші зі збірки "Найкраща мама" — читати та слухати, відео»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми