Статті для дітей та батьків

"Хіба не диво бачити красу,
Як кожен ранок вбирається в росу.
Дарує радість нам і насолоду,
Осінь чудова в будь-яку погоду.
Ці неймовірно ніжні кольори,
Такі яскраві та живі,
Вони мов життєдайне джерело,
Від них йде ласка та тепло..."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

"Несе киця вроду,
Пухнастий хвіст гнеться,
Хто її побачить —
За нею ув'ється.
Киця ж, ох і киця!
Дам їсти й напиться.
Ти така хороша,
Дай хоч подивиться..."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

"Створив Бог Дерево Життя та й велів нашим предкам, нашому роду про нього пильнесенько дбати, добро і порядність завжди шанувати! А Дерево Життя барвисте і чисте, нема в ньому заздрості й підлості місця! Лиш той з нього плоди збирає, хто в душі і в ділах лукавства не має..." (Галина Римар)

 

 

 

 

"Серце із серцем розмовляло.
Одне з них запитало:
– Де шукати Добро?
– Там злагода панує,
Де душевна гармонія існує.
Любов завжди Радість дарує,
Віру й Надію примножує,
Тож у кожному з нас живе Добро, –
Інше відповіло."

(Людмила Кибалка)

 

"Фізичні вправи, біг, стрибки,
Роби це все ти залюбки!
Спорт завжди сили додає,
У нім здоров’я й міцність є!"

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

"Вітаю, друзі! Рада знову спілкуватися з Вами. Випало трохи снігу, стало ще красивіше. А на ліщині гойдаються довгі такі сережки. Вони вміють навіть посеред зими (наприкінці січня й у лютому) дарувати жовту сонячну барву писанкам. Про ліщинові сережки я створю окремий допис (можливо, навіть відео-сюжет). Дякую Галині Тудай за цінну інформацію, яка стосується саме цього природного барвника..." (Ірина Михалевич)

 

 

 

 

"У дрімучому лісі під найпишнішою ялинкою заховалася затишна хатинка. Біля хатинки – город. Біля городу – криниця. Біля криниці – лавка. В хатинці разом зі своєю жінкою і діточками живе сірий Зайчик. Живуть вони дружньо і щасливо. Їдять пироги з капустою, п’ють запашний чай з варенням і читають цікаві книжки. Кожен рік на Різдво Заєць згадує історію, яка трапилася з ним багато років тому, і яка поклала початок його майбутньому і щасливому життю. Сталося це, коли Зайчик був ще зовсім маленьким і жив із батьками та братиками у великій клітці в Зоопарку. Кожен день познайомитися з ними приходили люди. Вони посміхалися, весело спілкувалися і фотографували зайчиків. Все було добре. Та згодом їхню клітку вирішили полагодити і тимчасово перевезти родину Зайчика до іншого приміщення. Під час подорожі через ліс, у машини, що їх везла, пробилося колесо. Машину хитнуло і клітка з Зайчиком випала на галявину..." (Ольга Лапушена)

 

"Передчуття
На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…"

(Сергій Губерначук)

 

 

 

 

"Three days into.
‘Orcs’ invasion of Ukraine.
It was spotted by a satellite.
In the north of the country.
The very same morning.
In Bucha just outside Kyiv.
A 67-year-old was standing.
Outside his local supermarket..."

(Kurama)

 

 

“Beneath his green helmet.
Dark shadows ringed his eyes.
He had been on his feet.
All night fighting.
Like many on Ukraine's eastern front.
He is both battle-hardened and war-weary.
“It's difficult.
People don't get enough sleep.”...”

(Kurama)

 

"Мурчик з Гавчиком друзі,
Граються гарно у лузі.
Та прийшов час йти до школи,
А щоб там не відставать,
Треба місяці вивчать."

(Тетяна Прокоф'єва)

 

 

 

"Він дарував їй тюльпани, а вона плакала: квіти, подаровані ним, — найгарніші! "Дякую!" — сказала вона, сховавши посмішку. "Кохана, це — для тебе!" Їхня історія кохання була схожа на фільм, довгий, але із щасливим кінцем. Багато років тому Тамара зустріла Віталія на одному заході спільних знайомих. Тоді дівчина не звернула уваги на хлопця, але доля звела їх знову. Віталій побачив дівчину неподалік роботи, де він працював. Вона там була у справах. Запропонував випити кави, вона погодилась..." (Карина Гусельникова)

 

 

“Every night I was going berserk.
Knowing that my son was lying out.
There in the freezing cold and.
There was nothing to cover him.”

(Kurama)

 

 

 

"Усе почалося зі Слова
й на Слові скінчиться.

* * *
Слово – від Бога
у Бозі
світить нам."

(Сергій Губерначук)

 

 

"Глибокі води сивого Дніпра
Несуть історію мого народу.
Козацька кров, нестримна і жива,
Нуртує душу, кличе до походу.
Злітає в небо соколів сім'я,
І нищить гада, що повзе степами,
Непереможна, вільна і свята,
Постане з вічних вод моя держава..."

(Інна Паламарчук)

 

"Розквітає квіточка у мами,
Оченята дивляться на світ,
Зранку бачить посмішку ласкаву,
Ввечері читає  лиш: пли-віт...
Тато дуже скучив, моя рибко,
Обійняти хоче так тебе!
Трохи снігу намете на гірку,
Морозець тебе наздожене..."

(Інна Паламарчук)

 

"...Отака пригодонька!
Враз ми вдома опинились.
Славним феєчкам вклонились.
А свічечка ще горить!
Будемо її гасить.
Завтра ждуть нові пригоди.
Хай ніхто не чинить шкоди!!!"

(Галина Римар)

 

 

 

"Хай злі всі стануть добрими,
а добрі – ще добрішими,
тепла й добра побільшає!"

(Сергій Губерначук)

 

 

 

 

 

"У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!"

(Сергій Губерначук)

 

 

 

 

"Хто розумом вільний –
не стане рабом
чужих божевільних
і злих ідеалів."

(Сергій Губерначук)