Тетяна Прокоф’єва. Творча Сторінка — поезії та проза


 

Тетяна Прокоф’єва

 

Привіт, мої любі читачі та читачки!

Мене звати Тетяна Прокоф’єва. Я — з міста Покров, що на Дніпропетровщині.

Маю у творчому доробку 6 альманахів, де опубліковано мої поезії.

Пишу також прозові твори. У своєму творчому доробку маю книги: «З теплом написані слова» та «Літери для малят від птахів та звірят», а також мої рядки виходять друком у збірниках та журналах.

 

Пишу від душі та серця.

У кожен рядочок укладаю частинку добра.

Вірю, що світло перемагає темряву!

 

 

 

 

Тетяна Прокоф’єва

* * *
Живу за покликом душі та серця,
І віддаю усе своє тепло,
Щоби у світі більше доброти було.
Віру ніколи не втрачаю,
Вона веде мене доріжкою життя,
У світле й гарне майбуття.
Мрію про мирні та сонячні дні,
Де люди щасливі усі,
Де місця немає біді та війні.

 

* * *

 

ЩАСТЯ

Щастя — щасливо жити у себе вдома, 
Щастям наповнювати кожен день!
Бути щасливим, лиш від того, 
Що поруч щасливі очі є! 
Щастя бажаю я кожному з вас!
Хай буде щасливою країна у нас! 

 

* * *


Люблю! Ціную! Мрію! Радію!
Безмежно в  перемогу нашу вірю!
Світло землею розільється,
І щастям через проліски озветься!

 

 

 

 

Мої роздуми і нічого більше…

А ми ж не цінували те, що мали,
Нам увесь час здавалось мало.
Та очі нам війна розкрила,
І показала, що насправді є важливим!

Ми мріяли про речі,
Які й не так були потрібні нам, до речі.
Лиш зараз зрозуміли на всі сто,
Що щастя — зовсім не у ґаджеті й авто.

Відкрились душі наші та серця,
Бо щастя — це коли жива сімʼя,
Коли навколо мир та спокій,
І в цілім світі ти не одинокий.

 

 

 

 

Тавтограма


Холодна хуга хатою хиталась,

Харитя хворобливо ховалась.

Хурделиця хитро хихотіла,

Хитрувала хуртеча й хуртовина.

 


********

 

Тавтограма


Сонечко стиха світило.

Скоро стемніло.

Соняхи срібляться,

Сни солодкі сняться.

Соловей співає,

Світ спокійно спочиває.

Слухає співи село.

Схвильовано…

 

 

 

У нашому дворі,

Живуть котики малі,

Дуже милі та пухнасті,

І такі уже прекрасні.

Я на руки їх візьму,

І до себе пригорну,

Муркотять собі маленькі,

Голосочки в них тоненькі,

Хвостинятками махають,

Лапкою тебе торкають.

 

 

 

 

Тетяна Прокоф’єва. Літери для малят від птахів і звірят (пізнавальна абетка для дошкільнят)"День був теплий став тепленький, 

Малий котик став маленький.

Ніжними стають слова, 

М’який знак творить дива!"

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

 

"Зірка свято сповіщає, 
Різдво в край наш поспішає. 
Тут і там лунає дзвін —
Це щасливий передзвін.
Серце сяє від добра,
Не згасає дух Різдва. 
Віра все стає міцніше, 
Радість все стає гучніше. 
На Різдво ми так чекали, 
Мир до краю закликали."
(Тетяна Прокоф’єва)

 

Тетяна Прокоф’єва. Дитячі вірші до свята Миколая

"Миколай крокує світом,
Він дарує радість дітям.
Тож лягай швиденько спати,
Щоб Святий прийшов до хати.
Шле він всім свої вітання
Та найкращі побажання:
Щоб усі були щасливі,
Щоб жили в любові й мирі."

(Тетяна Прокоф’єва)

 
 

Тетяна Прокоф’єва. Добро перемагає. Віршована казка. Ілюстрації Ганни Мельничук. "У вишневому садочку,
На високому горбочку
Стоїть хатка невеличка,
І маленьке зайченя
в цій домівці прожива.
Любить гратись та співати,
Новий день всім звеселяти.
Тато й мама його люблять,
Обіймають і голублять..."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

"Моє любе дитятко,
Нічка темна прийшла
Спи, моє янголятко,
Спи, маленьке хлоп‘я.
Все добро, що у світі
Я дарую тобі.
Спи, мій рідний синочку!
Хай щастить у житті.

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

Painting by Vladimir Volegov."Найрідніша людина у світі — матуся.
Я до неї пригорнуся.
Як же добре, що вона зі мною,
Що теплом зігріє і любов’ю...

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

 

 

Mother's Lullaby. Painting by Maria Polyakova."Тоненька ниточка, чудові кольори,
Матуся вишиваночку вже вишила мені.
Вона мій символ віри, любові та надії,
Той теплий, світлий промінь,
                   що душу мені гріє.
В ній закодовані важливі візерунки,
І найщиріші побажання та думки,
Щоб оберегом слугувала на віки."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

"Моя родина — моя сила,
З ними я завжди весела, щаслива.
Люблю усім серцем рідних своїх,
Їх добрі слова і радісний сміх..."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

 

 

"Великдень зустрічаємо,

Добра ми всім бажаємо.

Хай Божа благодать зійде,

Від бід і горя береже."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

"Лунає дзвоник останній для вас,
Освітній заклад полишати час.
Ви, мов пташки відлітаєте у світ,
І робите свій перший, дорослий політ.
Нехай життя ваше буде легким,
Завжди радісним, а не сумним.
Мрійте! Бажайте! Перемагайте!
Щасливо кожну мить проживайте!"

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

"Весна. Погожий ранок за вікном. Через фіранку пробивається в кімнату сонячне проміння та наповнює її світлом. Тоді й на душі стає так тепло. Михайло вже не спав. Він лежав у ліжку й дивився на стінку. На ній з'являлися сонячні зайчики, які весь час миготіли й вимальовували в уяві хлопця різноманітні картинки. Думки заполонили його, адже сьогодні він має зробити те, про що давно мріяв. «Ех, а чи готовий я до такої відповідальності? Чи зможу правильно доглядати живе створіння й піклуватися про нього?» — саме ці питання не давали спокою, бо не знав чи вдасться реалізувати свій задум..." (Тетяна Прокоф’єва)

 

 

"Солодкий, запашний, фруктовий, золотавий, теплий… Скільки прикметників кожен із нас може дібрати до слова — серпень. Останній місяць літа, який дає нам змогу ще хоч трішки посмакувати гарячі промені сонця, медові аромати квітів. Серпень — то мов маленький соняшник, який щодня, поступово, потихеньку розкриває свої пелюстки, а потім перед нами зʼявляється  велична квітка..." (Тетяна Прокоф'єва)

 

 

 

 

 

Painting by Oleksandr Matviyiv (fragment)."Давно Дмитрик чекав на цей день. Сьогодні вони з татком будуть збирати гриби. Хто знає, чи багацько їх знайдуть, але ж головне — провести час разом. Зібрали все необхідне та й помандрували. Дорога була довгою, а щоб не сумувати, вирішили грати у слова. — Тобі на "а"! — говорить Дмитро. — Добре! Апельсин! — відповідає тато. Так непомітно для себе й дійшли до лісу..." (Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

 
 

Painting by Priscilla Alpaugh"Історія ця трапилася давно, коли саме, вже й не згадаєш, але повідати її вам дуже хочеться. В однім казковім лісі, де звірі говорили, де птахи щебетали веселі пісні, жила-була лисичка. Мала вона свою хатинку під старою ялиною. Затишно було у її домівці. Біля віконця стояв стіл і стільці, у пічці потріскували дровенята й від них тепло розливалося по кімнаті та головною окрасою помешкання була — бібліотека. Так-так, саме книги полюбляла читати наша лисичка. Усі мешканці цієї чарівної місцини її знали й радо приходили у гості. Лиска кожного зустрічала привітно, пригощала малиновим варенням і гарячим чаєм, читала цікаві історії, казки, вірші. Кожен, хто потрапляв до неї, завжди повертався до дому у гарному настрої й з добротою у серці..." (Тетяна Прокоф’єва)

 

 

"Білими килимами зима позастеляла землю. Виблискують виткані полотна на сонечку, переливаються то рожевими, то срібними кольорами. А як тільки день добігає кінця, і на небі зʼявляються зірочки, то вони одразу починають себе розглядати у скованих морозом річках чи озерцях. Милуються собою, своєю вродою. А морозець цьому й радий, старається, вимальовує візерунки на вікнах, водоймах. Люблять звірі пані Зиму, вона їм дарує нові шубки, забави. Повсідаються білочки на гілочку сосни, й нумо спостерігати, як зайчики граються у піжмурки. Сміються вухані, тільки й видно, як із-за кучугур виглядають їхні хвостики. Вовчик із лискою теж приєднуються до забав. Наліплять кругленьких куль та й нумо майструвати сніговичка. Зайченя принесло морквину, совеня — чорні ґудзики, їжачок дістав старе відерце, а білочки — шалика, щоб не змерз..." (Тетяна Прокоф’єва)

 


Зима. Картинки створила нейромережа Adobe Firefly."Сонечко все ще бавило землю своїми теплими промінцями. Хоч на календарі був місяць — грудень. Горобчик, на імʼя Літайчик, усе ніяк не міг натішитися золотим павутинкам сонця, яке залітало у його домівку. І тут однієї зимової ночі у двері постукали. — Хто там? — запитав горобчик. — Білочка! — щасливим голосочком відповіла гостя. Літайчик відчинив обережно двері..." (Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

 

Painting by Amelia Stea MacLaurin."В одному чудовому місті живуть двоє друзів — Юрко та Дмитрик. Вони разом граються, навчаються і завжди допомагають один одному. Якось трапилася із ними пригода, завдяки якій вони знайшли собі ще одного товариша. Та забігати наперед не будемо, всьому свій час. Мандруючи після школи додому відомою їм стежкою, хлопці натрапили на дивну коробку. Спочатку зупинилися, притихли й переглянулися. Чіпати підозрілі предмети не можна — це точно всі знають. Тож вирішили повільними кроками відступати. І щойно почали рушати, як почули шурхіт. — Що це? — питає Юра. — Не знаю! — відповідає Дмитро. Це ще більше їх насторожило й водночас викликало цікавість. Але залишатися було небезпечно — хто знає, що там лежить..." (Тетяна Прокоф’єва)

 

Painting by Sally Ann Brackett."Тільки коли втрачаєш, приходить розуміння того, що нічого повернути не можливо. Немає таких ключів, які б відкрили двері засвіти, немає машини часу, яка б обернула стрілки годинника назад. Починаєш усвідомлювати, що більше не буде так, як було раніше. Дім, у якому промайнуло дитинство, стане просто цегляним домом. Адже у нім більше немає життя. Усе зупинилося, мов хто поставив на паузу. Коли стиха ти прочиняєш двері й переступаєш через поріг, відчуваєш краплину віри, що от-от, саме у цю мить побачиш рідну людину, але…" (Тетяна Прокоф'єва)

 

 

"Про почуття і про життя, 
Про вічне і про майбуття.
Усе в поезії знайдеш, 
Коли у неї ти пірнеш. 
Це неповторний океан, 
Де кожне слово — талісман. 
Це скарб, який цінніш за все,
Це диво справжнє і живе." 
(Тетяна Прокоф’єва)

 

"Ніколи не забудемо цей день,
Він слід лишив пекучий у серцях!
Знов завітав скорботний квітень,
І спогади підняв на крилах птах..."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

Ілюстрація Нато Мікеладзе."Любіть свою країну
Прекрасну і єдину.
Любіть її в негоду
І в будь-яку погоду.
Любіть її природу,
Степи, лани, поля.
Любіть усе навколо,
Бо це ваша земля."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

Ілюстрація Нато Мікеладзе."Чаруєш, вабиш, огортаєш,
Цілуєш, пестиш, обіймаєш.
Даруєш радість і надію,
Теплом і щирістю нас грієш.
Завжди пораду добру знайдеш,
Знанням і мудрістю нас вабиш..."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

"Імена він називає,
Добре всі предмети знає,
Хто? Що? питання має,
Хто ж іменника не знає!
Прикметник ознаки розповідає,
На питання: Який? Яка? Яке? відповідає.
З іменником товаришує,
Добре його характеризує..."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

Painting by Anna Glot (Makeyeva)."...Ми боремось за мир у нашім краї,
Ми боремось за щастя й майбуття.
Як тяжко не було б на серці,
Та віру нашу не зламать.
І зовсім скоро радість повернеться,
І буде Україна наша розквітать."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

Літо. Світлина Тетяни Прокоф'євої."Насолоджуватися природою,
Її чарівною вродою.
Відчувати ніжність і тепло,
Що сонечко тобі дало.
Краса наповнює серце і душу,
Мить цю неймовірну не порушу."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

"А весна вже на порозі,
Он шумить у верболозі.
Ясним сонечком сіяє,
І теплом нас зігріває.
Люба весно, ти чудова,
Неймовірна і казкова!
Принеси нам мир у край,
Щоб тут знову був розмай!
Подаруй нам щастя в дім,
Щоб біди не було в нім!"

(Тетяна Прокоф’єва)

 

"Не поспішаючи, прийшла зима.
Тихенько так у двері стукотіла.
Покрила снігом всі поля
І ковдрою дахи прикрила.
Морозом ріки зупинила,
На вікнах гарний слід лишила,
І з вітром довго гомоніла,
Що кучугур нам наробила.
Тепер картинка в нас нова
Чарівна, біла, снігова."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

Тетяна Прокоф’єва. Вірші про осінь. Світлини Тетяни Прокоф’євої."Хіба не диво бачити красу,
Як кожен ранок вбирається в росу.
Дарує радість нам і насолоду,
Осінь чудова в будь-яку погоду.
Ці неймовірно ніжні кольори,
Такі яскраві та живі,
Вони мов життєдайне джерело,
Від них йде ласка та тепло..."

(Тетяна Прокоф’єва)

 

Вірші про здоров'я"Фізичні вправи, біг, стрибки,
Роби це все ти залюбки!
Спорт завжди сили додає,
У нім здоров’я й міцність є!"

(Тетяна Прокоф’єва)

 

 

 

"Мурчик з Гавчиком друзі,
Граються гарно у лузі.
Та прийшов час йти до школи,
А щоб там не відставать,
Треба місяці вивчать."

(Тетяна Прокоф'єва)

 

 

 

"У нашому дворі,
Живуть котики малі,
Дуже милі та пухнасті,
І такі уже прекрасні.
Я на руки їх візьму,
І до себе пригорну,
Муркотять собі маленькі,
Голосочки в них тоненькі,
Хвостинятками махають,
Лапкою тебе торкають."

(Тетяна Прокоф’єва)

 


Останні коментарі до сторінки
«Тетяна Прокоф’єва. Творча Сторінка — поезії та проза»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми