Тетяна Прокоф’єва. Вірші про російське вторгнення в Україну 2022


 

Painting by Anna Glot (Makeyeva).

Painting by Anna Glot (Makeyeva).

 

 

 

Тетяна Прокоф’єва

ЗИМОВИЙ РАНОК

Зимовий ранок,
Сніжний та холодний,
Двадцять четверте на календарі.
До нас прийшли непроханії «гості»,
Ракети в дім наш світлий принесли.
Минали дні, хвилини та секунди,
А на душі все та ж зима.
Ми боремось за мир у нашім краї,
Ми боремось за щастя й майбуття.
Як тяжко не було б на серці,
Та віру нашу не зламать.
І зовсім скоро радість повернеться,
І буде Україна наша розквітать.

 

* * *

 

СВІТИЛО СОНЦЕ, ПАДАВ СНІГ...

Світило сонце, падав сніг,
Життя людей було спокійним.
Ніхто й подумати не міг,
Що через лічені хвилини,
На нашу землю нападуть,
І в душу біль нам принесуть.

Летять у небі не пташки,
А чорні й страшні ракети,
Горять квартири та хатки,
Лишаються лише шматки.

Гудуть сирени без перестанку,
Вночі, удень і спозаранку,
Свистять гармати у горі
І чутно постріли в пітьмі.

Та якби нас не намагались,
Скорити та в полон забрать,
Ми ні секунди не здавались,
Ні на хвилину не вагались,
І знову, знову в бій ідемо,
І мир в країну повернемо!

 

* * *

 

Я ДОЧЕКАЮСЯ ВЕСНИ

Я дочекаюся весни,
Вона мене теплом зігріє,
Розвіє всі мої страхи,
І серце сповниться надії.

Я дочекаюся весни,
Вона мені постука стиха
Вишневим гіллям уночі,
Щоб більше я не знала лиха.

Я дочекаюся весни,
Птахи додому повернуться,
Пісень співати будуть нам,
Цей спів почують тут і там.

Я дочекаюся весни,
Розквітне мальва при дорозі,
А в чистім полі васильки
І мак червоний, і бузки.

Я дочекаюся весни,
Щоб чути шум стрімких потоків
І шелест листя на вербі,
І шепіт вітру при дорозі.

Я дочекаюся весни,
Проміння знов лиця торкнеться
І буде радість навкруги,
І щастя в душі нам проллється.

Я дочекаюся весни,
Зелених трав, буяння квітів.
І миру в рідній стороні,
Щоб знову жити в доброті.

 

* * *

 

ПОМОЛЮСЬ...

Прокинусь рано, свічку запалю,
І помолюсь за тих, кого люблю.
За мир і спокій рідної країни
І за людей, що в ній живуть донині.

У Бога попрохаю я терпіння,
Здоров’я й сил, щоб до мети іти.
Хай береже усе живе творіння
Від горя, зла і від біди.

 

 

 

 

 

 

ДОБРОВОЛЕЦЬ

Доброволець — від слова «добро»,
Що у серці завжди було.

Доброволець людина — волі,
Завжди йде за покликом долі!

Ми бажаємо вам терпіння,
Божого благословіння!

 

* * *

 

НІКОЛИ!

Ніколи! Ніколи не втрачайте надію!
І у своїм серці завжди майте віру!
Боріться! І йдіть до мети!
І Всесвіт для вас відкриє зірки!

Можливо, в душі розпач вирує
І серце від болю та горя лютує.
Та знайте, що тільки добро і тепло
Здолає те зло, що в край наш прийшло.

Творіть! Витворяйте!
Долайте! Живіть!
І кожну хвилину свою бережіть!

 

* * *

 

МИ РАЗОМ!

Ми разом, ми єдині
В незламній Україні!
Долаємо всі перешкоди,
Бо ми козацького є роду.

Добро завжди перемагає
І буде мир у ріднім краї.
Засяє сонце нам усім
І прийде щастя в кожен дім.

 

* * *

 

МИ ЛЮБИМО СВОЮ КРАЇНУ

Ми любимо свою країну
Її одвічную красу.
Чудову, вільну, незалежну
В якій немає місця злу.

«Живий» ланцюг не розірвати
В єдине об’єднались ми.
І силу цю не подолати
Тож зникнуть наші вороги.

 

 

 

 

 

 

ВЕСНА НА ПОРОЗІ

А весна вже на порозі,
Он шумить у верболозі.
Ясним сонечком сіяє,
І теплом нас зігріває.
Люба весно, ти чудова,
Неймовірна і казкова!
Принеси нам мир у край,
Щоб тут знову був розмай!
Подаруй нам щастя в дім,
Щоб біди не було в нім!

 

* * *

 

БОЛИТЬ

Болить-болить душа,
По щоці котиться гірка сльоза.
Втрачаємо щодня близьких,
Не бачити нам більше їх.

Сум обіймає нас за плечі,
Здається, що навколо тільки порожнеча.
Та віру ми не будемо втрачати,
Бо незабаром Перемогу зустрічати!

 

* * *

 

ПАМ’ЯТЬ

Де б ми не були,
Де б ми не ходили,
Завжди у серці спогади живі,
Про тих, хто поряд не ступає
Разом із нами по землі,
Кого за руку більше не тримаємо,
Кого тепер не обіймаємо.
Пам’ять не згасне ніколи про вас,
Спочивайте з миром на небесах.

 

 

 

 

 

 

З ВІРОЮ У ПЕРЕМОГУ

Ми віру в перемогу не втрачаємо,
Травень із посмішкою зустрічаємо.
Він принесе нам радості багато,
Не будемо ми більше сумувати.

Конвалія розпустить пелюстки,
Ділитиметься ароматом залюбки.
Сонце обійми теплі подарує,
Бузок красою нас чарує.

Чарівний місяць сповнений добра,
В нім буде МИР, а не біда!

 

* * *


ПЕРЕМОЖНИЙ ТРАВЕНЬ

Переможний травень завітав до нас,
Розпускаються каштани у цей час!
Мирними хай будуть наші дні,
В ріднім краї місця немає війні!

Забуяють квіти під ранковим сонцем,
Соловей щебече під моїм віконцем!
Радості та щастя травень подарує,
І нарешті спокій до нас примандрує!

 

 

 

 

 

НАЙЦІННІШЕ

Найцінніше ми втрачаємо щодня,
Не повернути нам свого життя.
Світ змінився навколо нас,
Більше не повториться той час.

Болем загартовані серця,
Не здамося, будем йти ми до кінця.
Душі переповнені печаллю,
Але віру не втрачаймо.

Стали зовсім іншими людьми,
Бо живемо серед горя та біди.
Всі чудові миті, що війна забрала,
Памʼять, наче губка увібрала.

Та настане світлий, ясний  день,
Мир у рідний край прийде!
Перемозі будемо радіти,
Станемо найщасливіші у світі!

 

***

 

ПРОСТО ЖИТИ...

Хочеться просто жити,
Посмішкам дитячим радіти,
Від радості сльози лити,
Ніколи більше не тужити.

Хочеться просто жити
Щасливо кожну мить,
Не боятись, що зникне світло,
І темрява світ заполонить.

 

* * *

 

ВДОМА НА ТЕБЕ ЧЕКАЮТЬ

Стежечка вʼється вузенька,
Стежечка вʼється гарненька,
Шлях цей завжди буду знати,
Адже веде він до хати.
Стелеться ніжний барвінок,
Мʼята лягає до ніг,
Ступаю на рідний поріг.
Хай же доріжка ця квітне,
Ніколи не заростає,
Бо вдома на тебе чекають.

 

 

***
А ми ж не цінували те, що мали,
Нам увесь час здавалось мало.
Та очі нам війна розкрила,
І показала, що насправді є важливим!

Ми мріяли про речі,
Які й не так були потрібні нам, до речі.
Лиш зараз зрозуміли на всі сто,
Що щастя — зовсім не у ґаджеті й авто.

Відкрились душі наші та серця,
Бо щастя — це коли жива сімʼя,
Коли навколо мир та спокій,
І в цілім світі ти не одинокий.

 

 

***
Вода — це життєдайна сила,
Вона для кожного важлива,
Всі знають істину просту,
Коли я пʼю, то я живу.

Та зло зробило свою справу,
Всю воду в міста відібрало.
Спустошені тепер річки,
Не плавають по них качки.

Ворог хотів зламати нас,
Але ніколи не настане такий час.
Ми разом подолаємо усе,
І наше місто знову оживе.

Найголовніше —
         віру не втрачаймо,
До світла й миру
         край наш наближаймо!

 

 

***

І сонце світить,
                      І пташки співають,
Квіти в садочку ніжністю буяють,
Але не радісно і в літні дні,
Душі людей такі сумні.

Ми все втрачаємо близьких,
Не чутно більше голос їх.
Життя спокійне зупинилось,
Усе навколо так змінилось.

Покинуті будинки та квартири,
Руїни, що ракети нам лишили.
Чорна від горя Матінка-земля,
Палають у пекельному вогні поля.

Спустошені міста і села,
Картина зовсім не весела.
Та здатися не маємо ми права,
Заради майбуття своїх дітей,
Щоб їхня посмішка ласкава,
Теплом і світлом зігрівала
                               світ оцей.
                  


***

Я вірю у світле майбуття,

Куди злу не буде вороття.

Я вірю у перемогу добра,

Бо не може бути вічно пітьма.

Я вірю, що люди будуть жити щасливо,

І навколо буде справжнє диво!
        
        
        

***
Добро завжди перемагає,

А світло темряву долає.

Тож віру в краще не втрачаймо,

І перемогу наближаймо!

 

 

Ілюстрація Марії Лонюк.

Ілюстрація Марії Лонюк.

 

 

 

* * *

Здригається земля,

Горять засіяні поля,

Садки, ліси палають,

А ріки висихають.  

 

Хатки без вікон і дверей,

Немає більше в них людей.

Будинки в небі височіли,

Тепер стоять руїни.

 

Скільки загублених життів,

Скільки не прожитих років.

Все більше янголів стає,

Горе і біль так серце крає.

 

Болять нестерпно наші душі,

І сльози душать-душать-душать,  

Але долаємо ми перешкоди всі,

Не хочемо жити у пітьмі.

 

Віру у краще не втрачаємо,

Мир до краю закликаємо.

Ведемо боротьбу щодня,

Щоб було світлим майбуття.

 

Нехай скоріш мрія здійсниться,

Спокій і тиша повернуться,

Щастя і радість

Променем проллються.

 

* * *

 

А Я ЧЕКАЮ НА ВЕСНУ...

А я чекаю на весну,

Таку привітну і ясну,

Щоб вона мирною була,

Щоб мрія наша ожила.


Стихли сирени й гармати,

Сина побачила, щоб мати,

А діти з татком у садок,

Пішли збирати, щоб квіток.


Розквітнуть маки в чистім полі,

Стане добра у нас доволі.

Життя наповниться теплом,

Зберем родину за столом.


Щастя загляне у наш дім

Буде спокійно й тихо в нім.

А я чекаю на весну,

Щоб більш не бачити війну.

 

 

Ілюстрація Нікіти Тітова.

 

Ілюстрація Нікіти Тітова.

Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Тетяна Прокоф’єваМене звати Тетяна Прокоф’єва. Я — з міста Покров, що на Дніпропетровщині.  Маю у творчому доробку 6 альманахів, де опубліковано мої поезії. Пишу від душі та серця. У кожен рядочок укладаю частинку добра. Вірю, що світло перемагає темряву!

 

 

 

 

Вірші про війну"Коли закінчиться війна,
Я хочу тата обійняти,
Сказати сонячні слова
І повести його до хати,
Ти – наш Герой! Тепер щодня
Я буду дякувати Богу 
За мирне небо, за життя,
Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!"
 

(Ірина Мацкова)​

 

Вірші про Україну

УкраїнаДумки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу — все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Грицька Бойка,  Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли,  Анатолія Камінчука, Анатолія Качана,  Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько та іншрвари Гринько та інших відомих українських поетів.


Останні коментарі до сторінки
«Тетяна Прокоф’єва. Вірші про російське вторгнення в Україну 2022»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми