|
|
Тетяна Прокоф’єва Літо Літо зустрічаємо з трояндами, Вітер теплотою обвіває
Відчувати ніжність і тепло, Краса наповнює серце і душу,
Колоски хвилюються, Яка чудова наша Україна,
Безкраї, наче море, лани, Широкий та безмежний степ, Прислухайся, вже чутно спів, |
|
|
|
* * * Липень завітав до нас, Настав його чарівний час. Дарує він солодкі аромати, Запрошує стежками погуляти. Метелики крильцями махають, Щастя й добро до краю закликають. Сонечко сміється в небі голубім, Хай, нарешті, буде — МИР!
*** На гілочці зʼявилися жолуді маленькі, Такі ж вони є милі, такі ж уже гарненькі. Сховалися у листі ці диво-малюки, Шукаю серед зелені їх я залюбки. Дозріє капелюшок, а разом з ним і плід, І будуть звірі ласувать ще багато літ. |
|
|
|
*** Сонце дарує теплі промінці, Щоб квіти засріблилися у вранішній росі. Пташки літають високо, здіймаються до хмар, Заводять свою пісеньку, бо це є справжній дар. Чарівне, дивне літечко крокує по стежках, І вишеньки-черешеньки розвісить у садках.
*** Літня злива зачастила, Але земля така щаслива. Квіти знову оживають, Пелюстки вже розпускають. Зеленіє все навколо, І хіба ж це не чудово?! |
|
* * *
Вже серпень на порозі,
А осінь у дорозі.
Врожай достиг у полі,
Зберем його в комори.
І айстри, і жоржини
Схилились біля тину.
Он цинії квітують,
Красою всіх чарують.
Лиш одного чекаю,
Всім серцем я бажаю,
Щоб мирним було небо,
А більшого й не треба.
* * *
Календар гортаю я,
Ось вже й серпня йде пора.
Літо швидко так минає,
Сонце нижче все сідає.
У садку горять жоржини,
Дозріває вже шипшина.
Мальва квіти розпустила
Пелюстки неначе диво.
Скільки барв і всі чудові,
Незабутні та казкові.
Серпень в гості завітав,
Всім добра він побажав!
Гори, моря, поля, діброви,
Степи, озера і садки —
Це все країна моя люба,
Кращої у світі не знайти!
Бажаю жити нам у мирі,
Щоб всі були здорові та щасливі!
Хай небо буде чистим та ясним,
Сонце ласкаво посміхається у нім!
* * *
А липень нам подарував
Чарівних, дивних зелен-трав.
Зустрів нас сонячним теплом,
Що доторкнулось до долонь.
Розсипав квіти у садку,
Вдягнув віночок квітнику.
Липневу зливу посилав,
Потім веселку малював.
Таку красу створив навколо,
Від того так усім чудово!
* * *
Косарики — квіти величні,
Історію мають не звичку.
Стебельця стрункі, як ті шпаги,
Наповнені сили й відваги.
Ростуть собі у садочку
На радість мені та синочку.
Своїм різнобарв'ям чарують,
Красою усіх нас дивують.
Серпень справжній господар,
Вправно працює в садку,
Овочі збирає на городі,
Сіно косить у степу.
Дозрівають яблучка на гілці,
Налилися медом і теплом.
Нахилились грона виноградні,
Під моїм розчиненим вікном.
Соковиті персики достигли,
Сонце зарум'янило бочки.
Грушка заховалася у листі,
Хоче ще побути у тіні.
Бджілки-трудівниці мед збирають,
Вправно так над квітами літають.
Хризантеми радо зустрічають,
Пелюстки до сонця повертають.
А на полі зажовтіли диньки,
Ой, які солодкі й запашні.
Кавуни кругленькі, рябоспині
Мають душі стиглі та смачні.
Серпень щедрий на дарунки
І на сонячні, гарячі поцілунки,
Тож тепло у душу запускай,
До весни його тримай.
* * *
Щоразу після дощу, я відчуваю тонкий, приємний запах — петрикору.
Земля оживає, набирається сил, щоб поділитися ними з квітами, травами, деревами.
Ось цей терпкий, солодкий, наповнений аромат землі, підіймається до небес, наповнює наше життя новими враженнями.
Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Світлини — авторські.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Мене звати Тетяна Прокоф’єва. Я — з міста Покров, що на Дніпропетровщині. Маю у творчому доробку 6 альманахів, де опубліковано мої поезії. Пишу від душі та серця. У кожен рядочок укладаю частинку добра. Вірю, що світло перемагає темряву!
Читаймо також на "Малій Сторінці":
