"Передчуття
На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…"(Сергій Губерначук)
"Three days into.
‘Orcs’ invasion of Ukraine.
It was spotted by a satellite.
In the north of the country.
The very same morning.
In Bucha just outside Kyiv.
A 67-year-old was standing.
Outside his local supermarket..."(Kurama)
“Beneath his green helmet.
Dark shadows ringed his eyes.
He had been on his feet.
All night fighting.
Like many on Ukraine's eastern front.
He is both battle-hardened and war-weary.
“It's difficult.
People don't get enough sleep.”...”(Kurama)
Тетяна Прокоф'єва. Дворядники про місяці
"Мурчик з Гавчиком друзі,
Граються гарно у лузі.
Та прийшов час йти до школи,
А щоб там не відставать,
Треба місяці вивчать."(Тетяна Прокоф'єва)
"Він дарував їй тюльпани, а вона плакала: квіти, подаровані ним, — найгарніші! "Дякую!" — сказала вона, сховавши посмішку. "Кохана, це — для тебе!" Їхня історія кохання була схожа на фільм, довгий, але із щасливим кінцем. Багато років тому Тамара зустріла Віталія на одному заході спільних знайомих. Тоді дівчина не звернула уваги на хлопця, але доля звела їх знову. Віталій побачив дівчину неподалік роботи, де він працював. Вона там була у справах. Запропонував випити кави, вона погодилась..." (Карина Гусельникова)
“Every night I was going berserk.
Knowing that my son was lying out.
There in the freezing cold and.
There was nothing to cover him.”(Kurama)
"Усе почалося зі Слова
й на Слові скінчиться.* * *
Слово – від Бога
у Бозі
світить нам."(Сергій Губерначук)
"Глибокі води сивого Дніпра
Несуть історію мого народу.
Козацька кров, нестримна і жива,
Нуртує душу, кличе до походу.
Злітає в небо соколів сім'я,
І нищить гада, що повзе степами,
Непереможна, вільна і свята,
Постане з вічних вод моя держава..."(Інна Паламарчук)
"Розквітає квіточка у мами,
Оченята дивляться на світ,
Зранку бачить посмішку ласкаву,
Ввечері читає лиш: пли-віт...
Тато дуже скучив, моя рибко,
Обійняти хоче так тебе!
Трохи снігу намете на гірку,
Морозець тебе наздожене..."(Інна Паламарчук)
"...Отака пригодонька!
Враз ми вдома опинились.
Славним феєчкам вклонились.
А свічечка ще горить!
Будемо її гасить.
Завтра ждуть нові пригоди.
Хай ніхто не чинить шкоди!!!"(Галина Римар)
"Хай злі всі стануть добрими,
а добрі – ще добрішими,
тепла й добра побільшає!"(Сергій Губерначук)
"У духовному спостереженні
Усе почалося зі слова – і скі́нчиться в слові.
Безмовна душа відійде́ у німі небеса.
Нечу́тно одхиляться двері живої любові –
і тишею тиш заговорить космічна краса!"(Сергій Губерначук)
"Хто розумом вільний –
не стане рабом
чужих божевільних
і злих ідеалів."(Сергій Губерначук)
"Не тільки ж неба, що над світом
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин!"(Сергій Губерначук)
"Нехай помножать радістю серця
пісні, з якими можна ввись майнути
і небо осягнути до кінця."(Сергій Губерначук)
"Актор – це месія,
а місія в тому,
що те, що посіяв
крізь радість і втому,
збираєш потому.
Збираєш потому
так, ніби востаннє,
по світу простому
складні запитання,
прокльони й вітання."(Сергій Губерначук)
Ольга Швиденко. Казка «Пригода сніжинки»
"Маленька Сніжинка відкрила очі та посміхнулася: — Ура! Сьогодні я народжуюся у світ! Вона помахала на прощання Мамі-хмаринці, своїм братам і сестрам-сніжинкам, що також чекали свого часу, і полетіла з неба донизу. Вона падала і співала пісеньку, якої її навчила Мама-хмаринка..." (Ольга Швиденко)
"— Доню, ти братика забереш? Мама поспішає.Цілую вас, не сваріться, Люблю, до зустрічі! — Мама вилетіла з квартири, залишився аромат її парфумів і довге: до зустрічі, Яна любила бути головною вдома, коли мама на роботі, але ці мамині чергування на кілька діб вона сприймала як зраду, особливо, коли наближалися вихідні чи свята. Хто так зміг втрутитися в їхнє життя, хто? — Ну, Мікі, будемо готуватися до свята..." (Інна Паламарчук)
"День починався ранковою свіжістю. Після дощу на асфальті дріботіли калюжі, поодинокі листочки неслися, немов кораблики. Христинка в червоних чобітках йшла, тримаючись за мамину руку. Кожного разу вона намагалася хоча б однієї ніжкою ступити у воду, але мама повторювала: — Христинко, не йди в калюжу, будеш мокра і брудна. — Мам,у мене ж чобітки,а вони чарівні. Я можу у них скрізь ходити. Мама була непоступливою..." (Інна Паламарчук)
"Усім усюдам світлимося в люди –
з вінків тернових пропускаєм кров
розп’яття хресного в повішенні іуди
єдиним поглядом і висловом «ЛЮБОВ»."(Сергій Губерначук)
