Що таке писанка? Це — барви. Та передовсім це таємничі красиві орнаменти. Вони стимулюють уяву, а уява тісно пов'язана з мисленням. Розвинена уява допомагає думати і сприймати життя творчо. У розділі “Думки про писанку” Ви прочитаєте есе та оповідки писанкарки Ірини Михалевич, які стосуються найцікавішого — творчої кухні:
«Remains of a damaged helicopter.
Removed after this week's crash.
In Brovary in which.
Three senior officials died.
A devastating missile strike.
In Dnipro where 46 people died.
Was followed by a helicopter crash.
Near Kyiv, which killed 14...»(Kurama)
““I live on the seventh floor.
The rocket hit the fifth floor.
Early this morning, at around five.
But I'm fine.”
A 73-year-old retired businessman.
And the only remaining resident.
Of a large apartment block.
On the edge of town...”(Kurama)
"He moved his elderly mother.
To Dnipro last year.
Believing it to be a safer place.
To live during the war.
On Saturday 40 people.
Were killed in the strike.
He is a son in search of his mother.
Who is still missing..."(Kurama)
"Багато щастя не треба.
Безмежно багато людині не треба.
У зайвому сяйві осліпнеш.
Шукай джерело."(Сергій Губерначук)
Kurama (Japan). «A poet in a voice» — a poem for Kyiv Opera singers (is voiced by the author)
"As singing a word.
As playing a character.
My voice is streaming.
How far in the world?
How far in the land?
How far in the sea?
How far in the air?
How far in the war?.."(Kurama)
"Аж дванацятеро чоловік повіз наш старшина Хведот Мурмаль з писарем Купріяном Миколайовичем у стан до прийому. Поміж некрутами був і Грицько Петренко, другий син Трихвона Петренка, що торік у осени оженив сина свого Грицька на дочці старої удови Якиндинихи. Хоч і молодий був Грицько, хоч батько й знав, що через рік йому неминуче треба йти у мocкaлi, одначе оженив сина — через те, що старший його син Павло одрізнився від батька і почав жити своїм господарством. Він же, Трихвон, зі своєю жінкою були люде старенькі, їм треба було взяти у хату невістку, щоб робила. Поки був некрут на прийомі, Олена, жінка його, тішила себе надією, що може його не візьмуть у мocкaлi; коли ж побачила, що Грицько вернувся додому з хрестом через шию на зеленій стрічці, вдарилася бідна молодиця об поли руками, почепилася чоловікові на шию та й заголосила..." (Яків Жарко)
"Нещодавно всі українці святкували новорічні свята. Українські діти писали листа Святому Миколаю. Дитина наших друзів сказала: "Не потрібно мені подарунків, нехай військові дяді, наші хороші, будуть вдома!" Інший сказав: "Хай дід мороз передасть мої цукерки дядям, які, коли починається тривога, роблять так, щоб не було "салютів"!"..." (Карина Гусельникова)
Kurama (Japan). Two poems about events in recently liberated Kherson (war in Ukraine 2022), video
«On Tuesday.
A hospital maternity ward was shelled.
No-one was hurt but.
It has further escalated fear among people.
Kherson is a city haunted by.
Relentless and indiscriminate attacks.
The city was liberated.
On 11 November...»(Kurama)
«Fathers and sons serve.
On the same frontlines.
How was it for a 22-year-old?
At least at the very beginning.
Fathers and sons serve.
On the same frontlines.
How would it go on for a 22-year-old?
His father would face a different fate...»(Kurama)
"О поле Приазовське!
Тебе в прадавній вік
найменували Половецьким, Диким,
За те, що орди, кочові, розбійні,
витоптували з гúком...
О Поле Дике!
Прогіркле трупом, полином, димами.
О неозорі далі!
Для нас, тут сущих,
ти – поле невтолúмої печалі.
Тебе й сьогодні топчуть-гнітять
новітні чингісхани..." (Василь Мелюс)
"Принеси мені ліхтарик, Святий Миколаю!
Не цукерки й шоколадки, я тебе благаю,
Щоби світло було завжди і вночі, і нині,
Щоби затишно було у нашій хатині..."(Марія Дем'янюк)
"My heart is jumping.
In front of our bus...
My heart is jumping.
In front of our bus...
I'll see my dear son.
I'll see my dear son.
My dear son has been in the hospital.
He was injured in a heavy battle..."(Kurama)
Kurama (Japan). «A poet on Christmas Eve» — a poem about war in Ukraine 2022 (is voiced by author)
«“Let's endure this winter.
Because we know what we are fighting for.”
“Freedom comes at a high price.
But slavery has an even higher price.”
“Let's endure this winter.
Because we know what we are fighting for.”
“The world must see and understand.
What absolute evil we are fighting against.”...»(Kurama)
Kurama (Japan). «A poet called Karaya» — a poem about war in Ukraine 2022 (is voiced by the author)
«With the call sign Karaya.
An ‘elf’ military pilot.
Shot down five Iranian drones.
Over Vinnytsia and ejected.
With the call sign Karaya.
He is already waiting for.
A new aircraft.
A little more — and he returns to the ranks...»(Kurama)
Kurama (Japan). «Poets from a theatre» — two poems about Mariupol (2022 Russian invasion of Ukraine)
“From the days before the attack.
The ‘orcs’ word “children” was.
Clearly painted on the lawn.
In front of the theatre.......Remember. Remember.
Don’t forget this theatre.
Remember. Remember.
Don’t forget this scream.
From the days before the attack.
The ‘orcs’ word “children” was.
Clearly painted on the lawn.
In front of the theatre.
Remember. Remember...”(Kurama)
Війна...
Ворог хоче нас знищити...
Не дочекається!!!
Разом ми сильні!!!
Здолати нас неможливо!
Ми переможемо!!!
Добро завжди перемагає зло!!!!
"Завивають сирени
тривожно, невпинно —
Гірка нині доля у тебе,
моя Україно!
Своїми грудьми
ти Європу
й пів Світу прикрила.
Та вірю, що вистоїш, нене,
й розправиш
свої білі крила!..."(Василь Мелюс)
"...Поклонюся Богам,
За здоров'ячко роду,
на зцілення Воякам:
Щоби кісточки укріплялися,
Як потрощені злим — ізросталися,
Щоб всі рани умить заживлялися.
А ворожі кістки розпадалися!"(Галина Римар)
"Життя переповнене і немалими проблемами, і нібито дрібненькими питаннячками. І на них теж треба звертати увагу. Бо життя постійно перебуває у бурхливому вирі змін. Живеш нібито і не в мегаполісі, а у не такому вже і малому обласному центрі. Однак і не вибираючись на його найбільш гомінкі проспекти, не можеш не помічати — автомобільний рух за останні роки суттєво підсилився. А нам, пішоходам, треба рухатися теж. Бо і ми учасники руху. Бо і нам треба вирішувати власні проблеми. І при цьому, скажімо, переходити дорогу. З одного боку вулиці на інший. А це бува і досить непростою задачею. Скажімо, підійшли ви до пішохідного переходу, ну, десь на перехресті. А там ще і світлофор. Здавалося б, що ж тут важкого?! Дочекався зеленого світла — та й іди. Але ж бува і так, що ні зеленого, ні червоного. А тільки жовтий колір. Тобто перехрестя, так би мовити, у цей момент нерегульоване. І світлофор, можна сказати, “поза грою”. Ну, ніби у тебе, як у пішохода, повне право іти. Незважаючи на рух. Але ж потік автомобілів... оця стрімка хвиля скла, заліза і гуми..." (Володимир Даник)
