Ольга Швиденко. Казка «Пригода сніжинки»

Ольга Швиденко

ПРИГОДА СНІЖИНКИ

(казка)

    
    Маленька Сніжинка відкрила очі та посміхнулася:

— Ура! Сьогодні я народжуюся у світ!

    Вона помахала на прощання Мамі-хмаринці, своїм братам і сестрам-сніжинкам, що також чекали свого часу, і полетіла з неба донизу.

    Вона падала і співала пісеньку, якої її навчила Мама-хмаринка:
                 Ой додолу прилечу
                 І до діток я помчу,
                 Принесу я дітям радість,
                 Сум і нуду я скінчу.

    Долетівши, Сніжинка впала на дерево посеред густого лісу. Вона лежала на жовтому листочку і роздивлялася навкруги. Дивно, але все виглядало не так, як розповідала Мама-хмаринка. Ліс не був голий та пустий, на деревах росло ще повно листя, хоч воно і було різнокольоровим — жовтим, помаранчевим, червоним, а подекуди ще зеленим. І нікого зі своїх братів та сестер Сніжинка ніде не бачила.

— Отакої, — подумала Сніжинка, — куди це я потрапила?

— Щось ти зарано! — почула вона раптом голос. Сніжинка підвелася й побачила поперед себе тваринку з китицями на вушках і великим пишним хвостиком. Вона сиділа на гілці та допитливим поглядом вивчала Сніжинку.

— Чому зарано? — запитала Сніжинка. — І хто ти?

— Я лісова білочка — стрибаю по гілочках, — відповіла та. — А зарано, тому що у нас ще осінь, а ти маєш приходити взимку. Подивись навколо. Бачиш, дерева ще не скинули листя? А я ще не закінчила готувати запаси на зиму. Тому то й ти зарано!

— Що ж мені тепер робити? — запитала Сніжинка. — Я не можу повернутися назад, доки не принесу комусь радість. Хочеш, я порадую тебе, білочко?

— Ні, — сказала білочка, — я не маю на це часу, я маю збирати жолуді та горішки.

    І, майнувши пухнастим хвостиком, вона прудко пострибала вглиб лісу. Сніжинка зітхнула, розгойдала свій листочок і приземлилася з ним додолу, на камінець.

— Обережно! — почула вона. На неї сунулось щось велике і колюче з очима-гудзиками та видовженим носиком.

— Ой, ти хто? — запитала Сніжинка.

— Я їжачок — колючий бочок, — відповів той.

— Їжачок? А я Сніжинка! Хочеш, я порадую тебе?

— Ні, — відказав їжачок, — я не маю часу, мушу збирати ягоди та фрукти на зиму. А сніжинкам тут взагалі не місце, ще осінь.

    І побіг собі, шурхотячи опалим листям.

— Що ж це таке? — забідкалася Сніжинка. — Як же я принесу кому-небудь радість, якщо всі поспішають і не мають на це часу? Ніхто й трохи не хоче порадіти зі мною. Чи я зайва тут?

    І з очей Сніжинки покотилися кришталеві сльози.

    Аж раптом налетів рвучкий осінній вітер і підхопив листочок, на якому сиділа Сніжинка. Її закрутило, захитало, понесло крізь високі кущі та дрімучі хащі й винесло на галявину. Листочок з розгону вдарився об щось високе, Сніжинка не втрималася і впала… на дитячу долоню.

    Хлопчик підніс долоню до очей:

— Дивись, матусю, перша сніжинка! Яка ж гарна! Це означає, що осінь скоро скінчиться і прийде зима, можна буде кататися на санчатах!

    Він радісно посміхнувся, розглядаючи сріблясту красуню-Сніжинку. А та дивилася на хлопчика і тішилася, що їй вдалося нарешті принести радість. Вона повільно розтанула, перетворилася на крапельку води та впала з долоні долі на травичку.         

    Але на цьому її історія не скінчилася. З крапельки  вона випарувалася та повернулася на небо, до братів і сестер, до Мами-хмаринки, щоб наступного року знову  принести радість іншій дитині.

(14/12/2022)

Казку люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".   

Читайте також на "Малій Сторінці":

Зимові казки для дітей

Казочки про зиму, Новий рік та Різдво, представленні на "Малій Сторінці", написали для діточок відомі українські та зарубіжні автори: Ганс Крістіан Андерсен, брати Грімм, Василь Сухомлинський, Катерина Перелісна, Леся Храплива-Щур, Ірина Мацко, Наталя Забіла, Оксана Іваненко, Ірина Жиленко, Микола Білкун, Яків Гончарук, Марія Пономаренко, Василь Струтинський, Валентина Вздульська, Юля Смаль, Василь Мельник, Юлія Хандожинська, Тетяна Винник, Леся Воронина, Ольга Зубер, Олена Більчук, Марія Деленко, Марія Дем'янюк, Галина Римар, Інга Квітка, Юлія Забіяка, Бондаренко Ксенія, Коломієць Аліса, Інна Паламарчук, Ольга Швиденко.

 

 

Більше казок на нашому сайті:

Українські казки для дітей

Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.

 

Казки різних країн світу для дітей

Казки Еріха Распе, Ганса Крістіан Андерсена, братів Якоба і Вільгельма Грімм, а також — англійська, австралійська та угорська народні казки.