"Witnessing the visible trauma.
In the village of Kreshchenivka.
Is one of those moments.
When this war feels utterly mindless.
The villages here are mostly destroyed.
From both their occupation and recent liberation.
Despite the eerie quiet and visible destruction.
There is movement..."(Kurama)
Kurama (Japan). «Poets in a tiny dot» — a poem about events on Zmiinyi Island (war in Ukraine 2022)
"The 13 soldiers believed to have been killed.
Defending Zmiinyi Island.
On the first day of the ‘orcs’ invasion.
Are alive.
The border guards were given posthumous honours.
By ‘Gandalf the Green’ after they were heard.
In audio recordings telling an ‘orcs’ warship.
To “go to hell”..."(Kurama)
Kurama (Japan). «Poets alongside a warning» — a poem about the russian invasion of Ukraine in 2022
"How to be a good partisan.
“Be grumpy,” is one suggestion.
A faceless, hooded figure alongside a warning:
“Kherson: The partisans see everything.”
At the mouth of the Dnipro River.
On the Black Sea coast.
Kherson found itself occupied.
With barely a shot being fired..."(Kurama)
"As many as 700,000 men.
May have left ‘Mordor’.
Since ‘the One’ announced a mobilisation.
Of at least 300,000 extra troops.
On 21 September.
While most men have fled over land.
To neighbouring Kazakhsta.
Georgia and Finland.
As well as other European countries.
The arrivals in couples in Alaska mark a first.
Many ‘orcs’ were able to accept that.
Even support it..."(Kurama)
"For now, the sound of birdsong.
And the occasional bark of a dog.
Masks what has happened.
To this small community of Komyshuvakha.
As you drive south.
Towards the front line from Zaporizhzhia city.
The roads seem to empty.
Fewer people walk along the roadside..."(Kurama)
“Many ‘elves’ who remain.
Behind the ‘orcs’ front line.
In the occupied territories.
Are anxiously waiting for this counter-offensive.
“We're euphoric.
When Ukraine hits the occupied territories.”
A resident of Melitopol in the south says.
“It means that Ukraine has not forgotten us.”...”(Kurama)
"...От які богатирі були — земля не держала!.. У нього, у того запорожця, сім пудів голова!.. А вуса у нього такі, що як візьме, було, він їх у руки та як розправе одного туди, а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері були такі, що через них і трійка коней з повозкою проскочила. Вони на дванадцяти язиках уміли балакати; вони із води могли сухими виходити; вони уміли, коли треба, і сон на людей насилати, і туман, на кого треба, пускати, і в річки переливатися... Вони мали у себе такі верцадла, що, дивлячись у них, за тисячу верстов бачили, що воно у світі й робиться. Оце, як іти куди у поход, то він, хто там у їх був за старшого — чи ватажок який, чи сам кошовий - то він, кажу, візьме у руки верцадло, подивиться в нього та й каже: «Туди не ідімо, бо там ляхи ідуть, і туди не ідімо, бо там турки або татари заходять, а сюди ідімо, бо тут аж нікогісінько нема...»" (уривок з народного переказу)
"...Болить усім... Це так знайомо.
Йде боротьба за незалежність
В нашій історії не вперше.
Та ворогам не подолати
Народ, що вміє об'єднатись
Й зуміє знищити вражину,
Була щоб вільною країна!.."(Тетяна Строкач)
Вікторія Весна. Вірші про війну
"А я пеку солодощі в надії,
Що все повернеться на колії свої.
Що буде мир, здійсняться чиїсь мрії,
Додому прилетять наші птахи.
Пеку солодощі, бо вірю в перемогу,
У світ, де кожний досягне мети;
Де кожен знайде знов свою дорогу…
Без віри зараз важко у житті..."(Вікторія Весна)
"Якось метикуватий Матвій, якого діти жартома називали Метью, щедрий Даміан, вдома усі його кликали Демко, і максималіст Максим, що намагався усі завдання виконувати якомога краще і дратувався, коли не виходило, почули, що поруч з селом Хоробрів на Сокальщині, звідки їхній рід по одній з бабусь, розташоване село Старгород. Назву Старгород вони чули раніше, бо на світі чимало Старгородів, навіть ресторан поруч зі школою так називається, але що сокальський Старгород відомий ще з трипільських часів, дізнались уперше. - Хто такі ті загадкові трипільці? - відразу вирвалось у Максима. - Чому в слові трипільці зашифрована цифра 3? - загорівся бажанням довідатись Матвій. - Які пам'ятки по собі вони залишили? - закрутилось ґвинтиком у Демковій голові. Та з ними поруч не було жодного дорослого, а до вечора кожний з братів призабув, що мав би понавипитувати..." (Галина Мирослава)
"Давно-давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло років чимало, як жив Сірко і як його не стало, а слава про нього і не пройшла, і не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а, напроти, для християн був дуже добрий і милостивий. Одного разу запорожці пішли з Сірком у похід, а татари прочули про те та одразу й побігли на Січ і почали там хазяйнувати: усіх православних християн забрали та й повели у полон. А вони, бідні, не хочуть іти та плачуть і ридають так, що аж земля стогне. А татари на плач не вдаряють та нагайками їх підганяють. Як ось прочув про те кошовий Сірко. Зараз зібрав своїх козаків — та в погоню за татарами: визволяти православних людей. Та летить, як птиця. Добіг близько до татар; бачить, що їх дуже багато, а козаків дуже мало — і давай хитрити. Спинив свого коня і крикнув на козаків..." (уривок з народного переказу)
Kurama (Japan). «Poets in a convoy» — a poem about the russian invasion of Ukraine in 2022 (video)
"The attack comes as ‘the One’ is preparing for.
A signing ceremony in ‘Mordor’ to annex Zaporizhzhia.
Along with Ukraine's Donetsk.
Luhansk and Kherson regions.
At least 30 people have been killed.
And almost 100 more injured.
In an ‘orcs’ rocket strike.
On a civilian convoy..."(Kurama)
““What should I do?
For my brother?”
His life was spent saving others.
She wailed.
His body lay where he fell.
Alone.
Flat on his back.
Under a weak September sun...”(Kurama)
““We can professionally.
Control the ‘Ring’.
But we are helpless in the face.
Of people's irresponsibility and madness.”
On Independence Day.
On that Wednesday.
An extensive fire burning.
In the immediate vicinity of the ‘Ring’ in Zaporizhzhia...”(Kurama)
Ольга Лапушена – українська письменниця, поетеса, художниця.
Співзасновниця, головна редакторка і співаторка журналів: "Котя", "Малюк Котя".
Співзасновниця, редакторка і співавторка журналу "На крильцях Ангела".
Авторка книги "Чарівна країна марок".
Твори публікуються в дитячих журналах і шкільних підручниках.
Іноді твори публікуються за псевдонімом "Ольга Шипшина".
"Over a hundred people live.
In the village of Velyki Prohody.
The inscription on the gate says.
“People live here”..."(Kurama)
"Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила!
— а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу..."(Павло Тичина)
«Наші друзі з Ельфірії» — збірочка казок, які розповідають малечі про ельфів, що живуть поруч, а також знайомить маленьких читачів з дивовижною Ельфірією — країною ельфів. Книга утверджує ідеали добра й справедливості, навчає доброзичливому та дбайливому ставленню до навколишнього світу. Чарівні розмальовки до кожної казки неодмінно подарують гарний настрій дітям.
"Збираю себе по краплинах,
Збираю себе по камінчиках,
Збираю себе по хмаринах,
Вплітаючи сонце у вінчики.
Збираю себе по пелюстках
У цілісну літа квітку,
Збираю себе по пір'їнах,
По клекотах в небі лебідки..."(Марія Дем'янюк)
"This broken city is just beginning.
To tell its stories.
And reveal how many victims.
‘Orcs’ left behind.
The occupiers had a menu of abuses.
For those held in the dank basement cells.
Of a makeshift ‘orcs’ prison in Izyum.
There was more than one type of torture..."(Kurama)
