На відео: Галина Римар. Казка-легенда «Про дві родини, або Благословіння Богородиці».
Гайдамака Оля. Картина «Дерево життя».
Галина Римар
ПРО ДВІ РОДИНИ,
або
БЛАГОСЛОВІННЯ БОГОРОДИЦІ
Створив Бог Дерево Життя та й велів нашим предкам, нашому роду про нього пильнесенько дбати, добро і порядність завжди шанувати!
А Дерево Життя барвисте і чисте, нема в ньому заздрості й підлості місця!
Лиш той з нього плоди збирає, хто в душі і в ділах лукавства не має.
Та Зло надумало Дерево Життя ізрубати, його гілля посушити і злу силу у світі на трон посадити.
Та й почав лихий людей спокушати, на погане усе підбивати.
Хто був сильним у Вірі - тримався, слабосилий гріхам піддавався.
У житті - як на довгій ниві...
По сусідству жили дві родини, у яких підростали дочки.
У першій родині було заведено допомагати нужденним, садити квіти, кущі, дерева, співати, грати на музичних інструментах і за все дякувати Творцеві.
У іншій - навпаки.
- Нащо іти в церкву? - казала практична господиня. - Краще занести на базар розбавленого водою молока і здерти гарні гроші! Навіщо дарма тратитися на свічки в церкві, чи садити квітки, якісь дерева чи ягоди - зо всім цим одна морока! Краще уночі звідкись це принести. Та так, щоб ніхто не побачив і не дізнався!
Навчала свою дочку:
- Живи, щоб тільки тобі було добре, і мені, щоб ми царювали, а не другі! Головне - з язичком, а коли припече - то і з хабарцем чи з пиріжком...
Навчала, як сама робила. У цьому підсобляла їй злая сила.
Коли Ісусика злі гонили на страту, жінка з другої сім'ї була там, раділа і кричала: "Розіпни! Ач, Цар знайшовся!.."
Ще збігала до своєї хати і подала геть знеможеному Божому Синові замість води оцту!
А жінка з першого роду ішла за Ісусиком і утирала йому піт своєю хустиною, яку зняла з голови, і гірко ридала. Вона сиділа й біля Матері Ісуса, Пречистої Богородиці, і не відходила від Неї...
Не терпіли злі порядних сусідів. Крали у них, робили погане, а усе зроблене на них ще й здавали.
Якось придумали пастку та й побили добрій дівчині кісточки. А та встала - і пішла. Хоч кістки торохтіли, і кожен порух давався над силу. Та просила у Творця дійти до хати. І ніби хто її згори за міцну ниточку тримав!
Довго хорувала дитина.
А якось на світанку прийшла до неї Богородиця, накрила Своїм Покровом, уздоровила-зцілила її хворе тільце і поблагословила.
Відтоді дівчина усякий людський порух душі, кожну думку читає..
Знає, які знаки на писанці писачком виводити, щоби ніяка не тільки зла людина, а й недобра думка в обійстя не приходила. І щоб очистилося усяке село, місто, країна і вся планета від зла.
Недобрі злу служили, притворством людей обманювали-дурили, добрих зі світу хотіли ізвести, бо володар злий їм добра обіцяв принести.
Тож ці усе мудрували, погане вигадували, на добрих яму копали. Та скоро самі до неї і впали.
А дівчина виросла, і зараз діточкам та онукам-правнученятам каже:
- Живіть зі Світлом - і будете щасливі!
А як крашанки діти ідуть людям дарувати, підказує:
- Старшим людям крашанки блакитні даруйте, щоби були здорові. Молодим - червоні, на радість і любов. А господарям - жовті, щоб у них усе в хазяйстві велося і добре жилося...
Хай живе і множиться добро у світі, щоб були щасливими дорослі і діти!
Щоби Дерево Життя цвіло і цвіло, і людей Господніх чистих від зла берегло.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
