На відео: Ольга Лапушена. «Хатинка для зайчика» (казка).
Ольга Лапушена
ХАТИНКА ДЛЯ ЗАЙЧИКА
(казка)
У дрімучому лісі під найпишнішою ялинкою заховалася затишна хатинка. Біля хатинки – город. Біля городу – криниця. Біля криниці – лавка. В хатинці разом зі своєю жінкою і діточками живе сірий Зайчик. Живуть вони дружньо і щасливо.
Їдять пироги з капустою, п’ють запашний чай з варенням і читають цікаві книжки.
Кожен рік на Різдво Заєць згадує історію, яка трапилася з ним багато років тому, і яка поклала початок його майбутньому і щасливому життю.
Сталося це, коли Зайчик був ще зовсім маленьким і жив із батьками та братиками у великій клітці в Зоопарку. Кожен день познайомитися з ними приходили люди. Вони посміхалися, весело спілкувалися і фотографували зайчиків. Все було добре. Та згодом їхню клітку вирішили полагодити і тимчасово перевезти родину Зайчика до іншого приміщення. Під час подорожі через ліс, у машини, що їх везла, пробилося колесо. Машину хитнуло і клітка з Зайчиком випала на галявину. Коли від удару клітка Зайчика відчинилась і він вистрибнув на травичку, машина вже зникла за деревами. Його родину повезли далі, а він залишився сам-самісінький у дрімучому лісі. Сів тоді Зайчик на пеньок і гірко заплакав. Все це бачила Сорока. Вона полетіла по лісу і всім розповіла, що трапилося.
Зібралися тоді всі звірі і птахи на галявині й почали радитись, як Зайчику допомогти. Зайчик попросив побудувати йому хатинку, де він зміг би жити. Але виявилося, що в лісі давно вже не було Зайців і ніхто не знає, як саме будуються для них хатинки.
Зайчик залишився жити в лісі. У нього з’явилося багато нових друзів, усі вони допомагали йому чим могли: навчили збирати шишки і ягоди, вирощувати овочі й збирати корисні трави для чаю. Зайчик викопав під кущем ямку в землі, натягав туди травички й листя і жив так ціле літо й осінь. Але, коли прийшла зима, Зайчику стало холодно і сиро в неглибокій ямці. Травички й листячка вже не вистачало, щоб зігрітися. Час близився до Різдва. Всі в лісі готувалися до свята.
Прикрашали свої хатинки. Готували смачні страви в печі. Не міг готуватися до свята лише Зайчик. Його, звичайно, запросили в гості і приготували для нього подарунки, але як же йому хотілося святкувати Різдво в своїй власній хатинці.
Прийшла ніч перед Різдвом. Зайчик заліз у свою ямку і спробував заснути.
Раптом він почув чиїсь кроки. Потім якісь дивні звуки, а потім все раптово затихло.
Зайчик обережно визирнув з-під листя – біля ямки нікого не було. Проте на снігу лежав червоний мішечок. Зайчик підняв його і розкрив.
Всередині лежала товста зелена книжка, яка мала назву «Заяче господарство».
Книжка розповідала про всі тонкощі заячого життя. І що найголовніше, навчала будувати заячі хатинки. Зайчик дуже зрадів. Він одразу зрозумів, хто до нього приходив і залишив подарунок.
Все це бачила сорока. Вона полетіла по лісу і всім розповіла, що Зайчик тепер знає, як побудувати собі хатинку. Друзі радісно сприйняли цю новину і допомогли йому в будівництві.
Зайчик вибрав місце для хатинки — під найпишнішою ялинкою, яку з того часу разом із родиною й друзями прикрашає кожного року до Різдва. Його дружина-Зайчиха пече смачні пиріжки з капустою і картоплею. А дітки вирізають із паперу красиві сніжинки і прикрашають ними віконця.
***
Як ти гадаєш, друже-читачу, хто подарував Зайчикові книжку «Заяче господарство» на Різдво?
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Ілюстрації Анатолія Лапушена.
Дивіться також на нашому сайті:
Ольга Лапушена – українська письменниця, поетеса, художниця.
Співзасновниця, головна редакторка і співаторка журналів: "Котя", "Малюк Котя".
Співзасновниця, редакторка і співавторка журналу "На крильцях Ангела".
Авторка книги "Чарівна країна марок".
Твори публікуються в дитячих журналах і шкільних підручниках.
Іноді твори публікуються за псевдонімом "Ольга Шипшина".
Чимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших. Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.
