Читайте в'язанку коломийок про дозвілля молоді за темою "Вечерниці, музики, танці, співи". Публікується за книгою "Коломийки", випущеною видавництвом "Наукова думка" у 1969 році.
Коломийки
Коломийка - це коротка, найчастіше дворядкова пісня, кожний рядок якої складаеться з 14 складів, з цезурою після восьмоrо складу, з жіночою римою. Виконується вона на мелодію усталеноrо типу. Може виступати як приспівка до танцю або існувати незалежно від нього.
Дивіться в'язанку коломийок про дозвілля молоді за темою "Пора дівування та парубкування". Публікується за книгою "Коломийки", випущеною видавництвом "Наукова думка" у 1969 році. Тексти коломийок подаються за нормами сучасноrо українського правопису із збереженням характерних діалектних, лексичних і деяких фонетичних особливостей. Обов' язково зберіrається діалектне написання слова в разі, коли тoгo вимаrає римування.
У збірочку увійшли наступні щедрівки та колядки: "Щедрик, щедрик, щедрівочка", "Добрий вечір тобі, пане господарю", "Щедрівка" ("Понад річкою понад бистрою"), "Щедрик-ведрик", "Ой сивая тая зозуленька", "Нова радість стала", "Коляд, коляд, колядниця", "Коляди, коляди", "Діва Марія церкву строїла", "Ой там за горою".
"Добрий вечір тобі, пане господарю", "Добрий вечір, щедрий вечір", "Щедрий вечір".
"Нова радість стала", "А Пречиста Діва по світу ходила", "Бог предвічний", "Бог ся рождає", "В Вифлеємі днесь Марія", "В Вифлеємі новина", "Вітай, Ісусе", "Во Вифлеємі нині новина", "Возвеселімся всі купно нині", "Вселенная, веселися!", "Дивная новина: Нині Діва Сипа", "Землю Юдейську", "На небі зірка", "Небо і земля нині торжествують", "По всьому світу стала новина", "Свята ніч", "Спи, Ісусе, спи".
Окремий цикл величальних пісень, приурочених до зимових свят, складають колядки та щедрівки - аграрно-магічні пісні святкового обходу дворів. Серед календарно-обрядових пісень вони відзначаються жанровою своєрідністю, урочисто піднесеним тоном, емоційно-романтичним забарвленням.
Жниварський пісенний цикл є своєрідним апофеозом землеробської праці селянина-трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба. Залежно від певного етапу жнив, характеру обряду і основного змісту жниварських пісень, вони поділяються на: зажинкові, що співалися на початку роботи, жнивні - виконувані під час збирання врожаю та обжинкові (або дожиякові), що супроводжували святковий комплекс завершення праці на ниві.
Після Купала припинялись молодіжні розваги і гуляння, наступала велика і відповідальна пора в житті хлібороба — жнива. Жниварський пісенний цикл є своєрідним апофеозом землеробської праці селянина-трударя. За своїм походженням він такий же давній, як і праця хлібороба.
Після зелених свят наступала петрівка - пора найдовших у році днів і найкоротших ночей. У цей час дівчата й жінки співали петрівчані пісні, їх іще називали петрівками. У цих піснях оспівувалася благодатна пора - середина літа, пора одцвітання і дозрівання хлібів, коли «ячмінь колос викидає, соловейко голос покидає». У петрівках дівчата просять півнів «не вменшати ночі», бо вони ще не відпочили від роботи, не настоялися з коханим, не виспалися після побачення.
Окрему групу календарно-обрядових пісень складають русальні пісні. Їх співали на русальному тижні під час так званих «зелених свят». В язичеські часи це було свято закінчення весни і початку літа. Закінчувався русальний тиждень «проводами русалок», що в деяких місцевостях України мали назву «розигри», або «мавчин Великдень».
Закінчення циклу веснянок та гаївок
" Моя мила гаївко,
Ой же ж тебе тілько:
В неділю сі зачила,
В вівторок сі скінчила."("Моя мила гаївко")
Жартівливі веснянки
" Чого, чого дівоньки красні?
Вони їли пиріжки в маслі,
А сирочком посипаючи,
Сметанкою поливаючи..."(З жартівливої веснянки)
Веснянки про кохання та родинне життя
"Ой під гаєм, під гайцем,
Стоїть дівка з молодцем.
Накрилася рукавцем,
Накрилася чохлатим,
Із хорошим, з багатим.
Накрилася обома,
Він цілує, обніма
Ще й серденьком назива."("Ой, під гаєм, під гайцем")
Хороводні та ігрові веснянки
"А в Кривого Танця
Да не виведу кiнця.Треба його довиводити,
Кiнця-ладу iзнаходити,
Треба його вести,
Щоб вiночок плести..." (З ігрової веснянки)
Веснянки та гаївки. Закликання весни
"Ой весна, весна днем красна,
Що ж ти, весно, принесла?Принесла я вам лiтечко,
Ще й рожевую квiточку..."(З веснянки)
Весна - пора кохання, пора мрій і сподівань - сприймалась радісно й весело. «Всі веснянки дишуть здоровим, чистим чуттям радощів життя і молодої, свіжої сили»,— писав Іван Якович Франко.
У давніх слов’ян рік починався весною. Весну зустрічали радісно і пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні називаються веснянками. Існують і паралельні назви: в Галичині - гаївки, гагілки, на Поліссі - маївки, магівки, на Волині - рогульки. В окремих місцевостях весняні пісні одноіменні улюбленій грі - «володар», «перепілка», «жук». Гаївкою в західних областях України називають ігрові і танкові пісні, що співаються переважно на великодні свята, а також увесь фольклорно-етнографічний комплекс весняного свята. Назва ж «веснянка» об’єднує всі пісні, які співають на вулиці, на вигоні за селом від ранньої весни аж до зелених свят.
Календарно-обрядові пісні
У скарбниці української народної поезії від давнини збереглися календарно-обрядові пісні. Вони нерозривно пов’язані з певною порою року, відповідними звичаями і сільськогосподарськими роботами. Зустріч нового року і весни, проводи літа і збирання врожаю завжди супроводжувались ритуальними діями, піснями, іграми, хороводами. Різноманітні за змістом і формою, характером і часом виконання, колядки, щедрівки, веснянки, петрівки, русальні, купальські та жнивні пісні відображають свята і будні давнього українського села. Впродовж віків у них втілювались мудрість і досвід народу, його духовне багатство, морально-етичні та естетичні ідеали.
"Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема."(Володимир Забаштанський)
До цієї збірки увійшли вірші про мову, які написали відомі українські автори: Юрко Шкрумеляк, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Варвара Гринько, Сидір Воробкевич, Олена Пчілка, Микола Лотоцький, Володимир Самійленко, Володимир Сосюра, Іван Багряний, Павло Тичина, Леонід Полтава, Олександр Підсуха, Дмитро Луценко, Максим Рильський, Любов Забашта, Василь Сосюрченко, Володимир Забаштанський, Василь Діденко, Валентин Бичко, Володимир Каплун, Дмитро Білоус, Степан Жупанин, Григорій Вієру, Ганна Чубач, Марія Хоросницька, Микола Сингаївський.
