Пісня літературного походження: "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю"

ДИВЛЮСЬ Я НА НЕБО ТА Й ДУМКУ ГАДАЮ

(Слова Михайла Петренка)

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому мені, боже, ти крилля не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав...

Далеко, за хмари, подальше від світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласки у сонця, у зірок прохать,
І в світі їх яснім себе показать.

Бо долі ще змалку здаюсь я не любий.
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний:
Чужий я у долі, чужий у людей...
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?..

Кохаюся лихом і щастя не знаю.
І гірко без долі свій вік коротаю;
Й у горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона...

Й на світі так гірко!
Як стане ще гірше,
Я очі на небо! — мені веселіше,
І в думках забуду, що я сирота,—
І думка далеко, високо літа!

Коли б мені крилля, орлячого крилля!
 б землю покинув — і на новосілля
 Орлом бистрокрилим у небо полинув,
 І в хмарах від світу навіки загинув!
 

За матеріалами: Українські народні пісні про кохання. Упорядники: Юлія Білякова, Микола Кагарлицький. Київ, видавництво "Мистецтво", 1971, стор. 85 - 86.

На відео: пісню "Дивлюсь я на небо" виконує Анатолій Солов'яненко: