В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила...
Нема того козаченька.
Що я полюбила.
Ой немає козаченька,—
Поїхав за Десну;
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!
Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала;
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.
Ой не плачте, карі очі,—
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяцю стоя!
Зелененькі огірочки,
Жовтенькі цвіточки...
Нема мого миленького,
Плачуть карі очки!
* Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
За матеріалами: Українські народні пісні про кохання. Упорядники: Юлія Білякова, Микола Кагарлицький. Київ, видавництво "Мистецтво", 1971, стор. 20 - 21.
Останні коментарі до сторінки
«"В кінці греблі шумлять верби" - українська народна пісня (текст, ноти, відео)»:
Всьго відгуків: 0
+ Додати коментар