Статті для дітей та батьків

Хто такий Василь Костевич Королів, який друкувався під псевдонімом Василь Королів-Старий, та що він створив літературі, зокрема - для дітей; як складалася його доля  та - читайте у цій статті... Також дивіться його найвідоміші казки «Хуха-Моховинка», Мавка Вербинка", "Нечиста сила" та збірку казок про дівчат "Чарівне намисто".

 

У казочці «Хуха-Моховинка» Василь Королів-Старий оживляє, переосмислює по-своєму образи фольклорно-казкових представників «неіснуючого, невидимого світу». Автор показує алегоричні фольклорні образи добрими і веселими, вчинки яких здебільшого приносять людям якусь користь. Казка відзначається самобутнім сюжетом, мовним багатством та легкістю сприйняття. Василь Королів-Старий своїми цікавими розповідями-казками допомогає читачеві розширити межі уявлення про довколишній світ природи і людини.

 

Повість "Захар Беркут" була надрукована вперше в 1883 році в журналі «Зоря» №№ 7-15. Того ж року у Львові повість вийшла окремим відбитком з журналу. Повість Івана Франка викликала широке зацікавлення громадськості, її прихильно сприйняла і критика.

 

Весільні пісні: "Тройця  по  церкві  ходила", "До  бору,  дружбонько,  до  бору", "А  брат  сестрицю  та  й  розплітає", "Розвий,  сосно,  сімсот  квіток,  рано-рано", "Летять  галочки  у  три  рядочки", "Ой  ненько  моя,  та  не  гай  мене".

Українське  весілля  як  важливий  складник  духовної  культури  народу,  провідний  жанр  родинно-обрядової  творчості  є досить  складним  дійством,  своєрідною  пишною  багатоактною  драмою.  У ній  беруть  участь  багато  дійових  осіб:  молодий  і  молода,  їх  батьки  і  родичі,  дружки,  світилки,  бояри, свати  і  свашки,  старости  і  підстарости.  У  різних  регіонах  України  весільне  дійство  має  певні відмінності  в  сюжеті  і  триває  від  двох-трьох  до  семи  днів.  До визначальних  моментів  цієї  урочистої  події  можна  зарахувати заручини,  сватання,  випікання  (бгання)  короваю,  звивання гіпьця,  дівич-вечір,  шлюб,  вінчання,  покриття  молодої.

Хрестикуванням виконують рубцювання, з’єднувальні шви, покрайниці стрічкових орнаментів, а також використовують як самостійний оздоблювальний шов художнього вишивання.

Обметниця одностібкова (плахтове закінчення) широко використовується для рубцювання, орнаментального оздоблення рушників, серветок, скатертин, поясного верхнього одягу тощо.

 

Обмітку широко застосовують для рубцювання деталей та країв виробу в цілому, а також як з’єднувальний і оздоблювальний шов. 

Півстовпчик застосовують для рубцювання деталей та виробу в цілому, як з’єднувальний шов, а також ним виконують покрайниці основних орнаментів.

Шитий одяг з часів його появи складався з окремих деталей. В історичному розвитку такий процес удосконалювався. Деталей в компонентах натільного, поясного, плечового одягу збільшувалось. Поява шитого одягу обумовлює потребу з’єднувати деталі в цільну форму. Виникає технологія зшивання, що супроводжується процесом активного вплітання, втручання вишивальної нитки в структуру тканини. Зшивання деталей вимагало виконання стібків різного спрямування, розмірів для забезпечення практичної, а пізніше естетичної функції.

Для вишивання потрібні матеріали, на яких вишивають, та матеріали, якими вишивають. А також необхідні такі інструменти для вишивання: голки, ножиці, наперстки, п’яльця, рамки, веретенце, шильце, виколка, станочок, голки, поролка для випорювання помилково настелених стібків, голка для вишивання набивною технікою, мірна стрічка, скринька для рукоділля.