Народився Василь Костевич Королів (псевдонім — Василь Королів-Старий) лютого 1879 року в селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині, яка дала українській літературі таких видатних майстрів слова, як Іван Котляревський та Панас Мирний. Замолоду, навчаючись у Полтавській духовній семінарії, Василь Королів-Старий захоплювався українським фольклором, творчістю Тараса Шевченка та Миколи Гоголя, тягнувся до мистецтва, яке його більше цікавило, ніж теологія. Але, прагнучи бути корисним своєму народові, він вирішив продовжити освіту не в духовному закладі, а в світському — Харківському ветеринарному інституті. Закінчивши його 1902 року, працював ветеринарним лікарем. Навіть видав популярний посібник з ветеринарії — «Скотолічебник».
У цей час в Росії та на Україні відбуваються революційні події: масові мітинги, демонстрації, страйки. У Києві та інших українських містах починають виходити українські газети, журнали, книги. (Як відомо, досі царський уряд своїми указами забороняв українцям користуватися рідною мовою.) Василь Королів-Старий енергійно включається у революційну боротьбу, у відроджуване культурне життя. Не злякали його арешт і ув'язнення 1906 року. Звільнившись, він стає активним дописувачем українських газет «Рада», «Хлібороб», «Засів». Згодом журналістика і видавнича справа стають основними в діяльності молодого письменника. Не зрадив своєму покликанню Василь Королів і після того, як розпалася царська імперія.
У 1917 - 1919 роках майбутній письменник самовіддано і плідно працює на редакторській роботі у київському видавництві «Час», а також; редагує журнал «Книгар». Склалося так, що в 1919 році Василь Королів-Старий виїхав до Чехословаччини. Там він викладає в Українській сільськогосподарській академії в Подєбрадах. Водночас не пориває з літературною творчістю.
У 1920-ті роки виходять у світ основні художні твори Василя Короліва-Старого: роман «Чмелик» (Прага, 1920), збірка казок «Нечиста сила», п'єса-казка «Русалка-жаба» (Львів, 1923) та інші.
Читача, очевидно, зацікавить не виданий ще досі на Україні роман «Чмелик». (Цей твір має ще підзаголовок «Навколо світу».) Про що ж він? Розповідається в ньому про долю юнака з Полтавщини, який змушений покинути рідну землю, блукати по світу, зазнаючи поневірянь скиталь-ця. І хоч сяк-так владнав він своє життя в Австралії, туга за батьківщиною не полишає його. Врешті юнак повертається на Україну. Роман засвідчує творче обдарування автора, його велику любов до рідного народу. Характерно те, що у згаданому творі використано казковий мотив про маленького Чмелика, для якого його рідний дім — нехай то буде щілинка в моху — дорожчий від золотих палат на чужині.
Втім, казкова стихія найповніше виявляється у збірці казок «Нечиста сила». Автор вирішив оживити, переосмислити по-своєму образи фольклорно-казкових представників «неіснуючого, невидимого світу», по-новому трактувати «нечисту силу» (чорти, вовкулаки, відьми, упирі, русалки, потерчата, домовики, водяники, злидні, перелесники тощо), якою чомусь лякали людей, особливо дітей. Як вважав сам письменник, прищеплювати дітям оте «безглузде й непотрібне почуття жаху перед вигаданими потерчатами та неіснуючими страхіттями навряд чи раціонально й педагогічно».
Тому не випадково Василь Королів-Старий поставив перед собою нелегке, але оригінальне завдання — облагородити «нечисту силу», показати народові традиційно злі й лихі алегоричні образи добрими, вчинки яких здебільшого приносять людям якусь користь.
І мети було досягнуто. Більше того, його казки — це не підробка під народно-поетичну творчість. Кожне з оповідань цієї книги відзначається самобутнім сюжетом, мовним багатством, легкістю сприйняття тощо. Цінним є й те, що автор зосереджує свою увагу не тільки на українському міфологічному ґрунті. Наприклад, у казці «Нечиста сила» діють персонажі з фольклору інших народів. Так, на Лису гору під Києвом на свою нараду злітаються Диви та Джини з Персії, Тролі та Ельфи з Німеччини і Швеції, Коррігани та Нічні Прачки з Франції, чеський водяник Гастрман, польський чорт Борута, кавказький дух Гуд, єврейський чорт Хапун та багато-багато інших дивовижних істот.
Змальовуючи ті створіння, що «невидимо живуть обіч з нами», В. Королів-Старий намагався допомогти дітям розширити межі уявлення про довколишній світ природи і людини.
Народи світу творили протягом століть свою історію, розвивали з покоління в покоління свою усну творчість. Письменник своєю книжкою казок неначе запитує читачів: чи варто відмовлятися від тієї багатющої духовної спадщини, яку народи викохували віками? І відповідає: «Навряд чи варто!» Не замикаючись, як про це мовилось вище, тільки в рамках українського фольклору, він хоче зацікавити нашого юного читача міфологією інших народів. Але для цього, само собою зрозуміло, українська дитина мусить насамперед засвоїти свою національну фольклорну стихію. Окрім того, автор великі надії покладає на те, що його казки якоюсь мірою привчають дітей стати уважнішими, чуйнішими, добрішими. Недарма в хорі русалок мажорним акордом звучать такі слова:
Хай правда по світу полине,
Щасливі най будуть всі люди...
Звідціль, з чарівної Вкраїни,
Хай радість розійдеться всюди!
Зверніть увагу, дорогі друзі, письменник, який писав про «нечисту силу», мав чисті і світлі думки про людей, проймався їхніми радощами і болями... Книжка Василя Короліва-Старого «Нечиста сила» доповнює і збагачує великий материк українських літературних казок, які творили такі видатні майстри слова, як Марко Вовчок, Петро Куліш, Юрій Федькович, Сидір Воробкевич, Іван Франко, Леся Українка, Панас Мирний, атакож Наталя Забіла, Анатолій Шиян, Марія Пригара, Платон Воронько, Віктор Близнець та інші.
Майже чверть віку перебував письменник поза межами України. Долю Василя Короліва-Старого розділила і його дружина - українська письменниця Наталена Королева. Вони обоє завершили свій життєвий і творчий шлях на братній чехословацькій землі, в місті Мельніку, він - 11 грудня 1943 року, вона - 1 листопада 1966 року.
Федір Погребенник, доктор філологічних наук, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка
За матеріалами: Василь Королів-Старий. Нечиста сила. Казки. Художник Анатолій Василенко. Видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 6 - 9.
"Хрипка придбала собі це наймення з того самого часу, як стала Поторочею. Мало хто знав її молодість, бо прийшла вона з чужої, далекої сторони. Сама ж вона була неговірка, як і всі Поторочі, й ніколи нічого не розповідала про себе. Та й не було кому щось розповідати, бо Поторочі живуть собі цілком окремо від іншої Невидимої Сили і майже не бачать інших створінь. Вони здебільшого сидять тихенько по старовинних руїнах, покинутих будинках, пожарищах, старих млинах та пустках. Ніхто до них не приходить, так само й вони ніколи не виходять поза межі свого житла. Живуть самітно, цілком одинокі й тільки по черзі з'являються під Івана Купала на Лису гору. Часом ще їх викликає до себе Біс, щоб дати наказ перебратися на нове сідло. Мовчки приймають вони ті накази й нечутно переходять до нового житла, де й лишаються до іншого наказу. Там вони справно виконують свою невелику повинність: не допускати живих створінь до життя в небезпечному помешканні..." (Василь Королів-Старий)
"Моя домівка — ліс густий,
А все, що в нім, — моя сім'я;
Вовки, лисиці, Хух малий,
Коза, куріпки і змія, А
відгадаєте, хто я?"(Акровірш про Мавку)
У казочці «Хуха-Моховинка» Василь Королів-Старий оживляє, переосмислює по-своєму образи фольклорно-казкових представників «неіснуючого, невидимого світу». Автор показує алегоричні фольклорні образи добрими і веселими, вчинки яких здебільшого приносять людям якусь користь. Казка відзначається самобутнім сюжетом, мовним багатством та легкістю сприйняття. Василь Королів-Старий своїми цікавими розповідями-казками допомогає читачеві розширити межі уявлення про довколишній світ природи і людини.
«Чарівне намисто» — видання особливе. І цікаве во но передусім тим, що відомий письменник Василь Королів-Старий (1879— 1943), котрий змушений був свого часу друкуватися за межами батьківщини, написав цю книжечку для українських дітей за сюжетами світового фольклору, наблизивши їх до реалій українського життя. Головними героями в казках виступають вродливі, працьовиті, люблячі дівчата. Письменник вважав, що змальовані в творах благородні почуття та високі ідеали потрібні людині так само, як чарівне намисто для прикраси, бо вони збагачують і очищують душу, дають змогу повноцінно розвиватися особистості й гармонійно сприймати світ.