Обмітку широко застосовують для рубцювання деталей та країв виробу в цілому, а також як з’єднувальний і оздоблювальний шов.
Півстовпчик застосовують для рубцювання деталей та виробу в цілому, як з’єднувальний шов, а також ним виконують покрайниці основних орнаментів.
Шитий одяг з часів його появи складався з окремих деталей. В історичному розвитку такий процес удосконалювався. Деталей в компонентах натільного, поясного, плечового одягу збільшувалось. Поява шитого одягу обумовлює потребу з’єднувати деталі в цільну форму. Виникає технологія зшивання, що супроводжується процесом активного вплітання, втручання вишивальної нитки в структуру тканини. Зшивання деталей вимагало виконання стібків різного спрямування, розмірів для забезпечення практичної, а пізніше естетичної функції.
Для вишивання потрібні матеріали, на яких вишивають, та матеріали, якими вишивають. А також необхідні такі інструменти для вишивання: голки, ножиці, наперстки, п’яльця, рамки, веретенце, шильце, виколка, станочок, голки, поролка для випорювання помилково настелених стібків, голка для вишивання набивною технікою, мірна стрічка, скринька для рукоділля.
Історичні витоки вишивання. Розвиток та становлення його як декоративно-прикладного мистецтва
Вишивка — цінне історико-художнє джерело, яке дає можливість глибше усвідомити питання специфіки матеріальної і духовної культури українського народу. Це мистецтво всенародне, в якому через віки пронесена і збережена колективна художня пам’ять, естетичні ідеали краси. Саме використання вишивального мистецтва (декору вишивкою) з його орнаментальними символами, семантикою, своєрідним синтезом технік вишивання, що за своєю природою акумулюють в собі символи природи (природотворчу знаковість), є шляхом до національного духовного самозбереження. Це лежить в основі державотворчих принципів, що так необхідно нашому народові, нашій нації сьогодні.
"Вишивати" - це означає прикрашати, оздоблювати одяг та інтер’єрно-обрядові тканини.
"Вишивати" також означає - створювати вишивку на тканині або шкірі шляхом настеляння стібків за допомогою нитки з голкою.
"Вишивання" - це технологічний процес, який супроводжується настелянням, накладанням стібків, протягуванням, закріплюванням робочої нитки або інших матеріалів на вишивальній тканині або шкірі.
Пропонуємо до розгляду унікальний навчальний посібник від Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк з вишивання, в якому досконало представлено історію та традиції цього мистецтва, а також практично і графічно відтворені та детально описані давно забуті шви: ключове шитво, шов ріжкатий, ключка, парована ключка, заігліно, верхоплут гуцульський, шов кучерявий, колодки, шов кочелистий, штепування, навиване тощо. Приєднуйтесь до наших уроків з вишивання за допомогою цієї чудової книги.
Вишивання – це є невід’ємна складова декоративно-прикладного мистецтва, одна із конструктивних ланок української національної духовності, морально-етичної та матеріальної культури. У цьому розділі збираємо усю найцікавішу інформацію про українську вишивку та вишивання.
"Ой розгулялись взимку віхоли,
до вікон хатку замели,
де під солом'яною стріхою
дідусь із бабою жили.Біля віконця якось ввечері
сиділи вдвох собі старі
та милувалися малечею,
що розважалась у дворі..."(Наталя Забіла)
"Два морози йшли у ліс,
все вбирали в іній.
В того був червоний ніс,
а у цього — синій.— Старший буде той із нас,
каже брат до брата, -
хто людину зможе враз
до кісток пробрати!.." (Наталя Забіла)
"От колись ведмідь угледів,
як у полі оре дід,
і схотілося ведмедю
поживитися як слід.До старого він підходить,
каже: „Нумо вдвох робить,
а усе, що в полі вродить,
будем нарівно ділить..."(Наталя Забіли)
"До козиної до хати
з лісу стежечка веде.
В хаті маму ждуть козлята,
а коза із лісу йде.Ясне сонечко заходить,
в небі місяць блискотить.
До воріт коза підходить,
у ворота стукотить..."(Наталя Забіла)
"Якось каже дід бабусі:
— Розпали вогонь в печі
та для нашої Ганнусі
ти плискачика спечи.
Замісила баба тісто
і плискачика спекла,
а тоді, щоб трохи вистиг,
на віконце віднесла...."(Наталя Забіла)
"Оселились біля річки
сірий зайчик та лисичка.
Зайчик —в хатці луб'яній,
а лисичка — в крижаній..."(Наталя Забіла)
"Біла шубка" Наталі Забіли - казка про хвалькуватого зайчика.
"Десь жила собі лисичка,
тим відома між звірят,
що була у неї звичка
глузувать з усіх підряд.Глузувала із сороки,
що у неї білі боки.
Насміхалася з жука —
в нього роги, як в бика..."
(Наталя Забіла)
"Мильна булька невеличка,
соломинка й черевик
йшли по лузі.
Бачать — річка.
Як добратись на той бік?.."(Наталя Забіла)
"Була на світі дівчинка
і братік Івасьок.
Пішла гуляти дівчинка
із братіком в лісок.Поклала спати братіка
під кущик на траві
й пішла збирати ягоди
та квіти лісові...."(Наталя Забіла)
"По ялинку внучка з дідом
йшли по лісі навмання.
А за ними бігло слідом
довговухе цуценя.Задивилась, мабуть, внучка
на ялинку, на сосну
і зронила якось з ручки
рукавичку хутряну...." (Наталя Забіла)
"У сороки-
білобоки
п'ять малят-сороченят.
Усі чисто
хочуть їсти.
Треба всім їм дати лад..."(Наталя Забіла)
Віршовані казки Наталі Забіли
Добірка віршованих казок Наталі Забіли: "Вередливі жабки", "Зайчикова хатка", "Хатинка на ялинці", "Рукавичка", "Сорока-білобока", "Гуси-лебеді", "Черевик, соломинка та булька", "Лисиця та рак", "Плискачик", "Вовк і Козлята", "Корінці та вершки", "Два морози", "Снігуронька".
Також читайте збірку віршованих казок "Прабабині казки", яка вийшла другом у 1978 році.
