Єлизавета Кіпніс. "Заспіваймо, малюки!" (нарис про життя та творчість композитора Миколи Ведмедері)

На відео: пісню Миколи Ведмедері "Козачата" виконує Миколай Яковів.

 Єлизавета Кіпніс

Заспіваймо, малюки!

(нарис про життя та творчість відомого українського композитора Миколи Ведмедері)

"Заспіваймо, малюки" - таку назву має одна з багатьох збірок пісень для дітей, музику для яких написав Микола Олексійович Ведмедеря, самобутній композитор, відомий в усій Україні.

Народився Микола Ведмедеря 28 жовтня 1952 року в селі Юрченково Чугуївського району на Харківщині в селянській родині. Дитинство та рання юність майбутнього композитора минали неподалік, серед вільної природи, на хуторі Бугаївка Шевченківського району.
У сім'ї поважали музику. Дядько Іван добре грав на балалайці, тітки разом із матусею Парасковією Григорівною співали українських народних пісень. У сімейній скрині лежала гармоніка, від часу вона розсохлася. Побачивши зацікавленість племінника, дядько Олексій відремонтував інструмент у Харкові, а далекий родич, який приїздив у Бугаївку, показав Миколі, як грати. Відтоді гармоніка стала для хлопця жаданою забавою. Музичної школи та вчителів музики поруч не було. Поступово, самотужки, Микола освоював гру на інструменті. Мелодії, які чув по радіо, він відтворював на слух та грав "на вулиці", коли збиралися діти та підлітки.
Йшов час. Микола закінчив Лелюківську початкову, а згодом — Юрченківську середню школу, куди їздив на велосипеді, долаючи дев'ять кілометрів. Взимку жив на квартирі. У дев'ятому класі Микола самотужки навчився грати на баяні однокласника. Довгими зимовими вечорами оживали мелодії, освоєні раніше на гармоніці. Свого баяна не було, тож Микола залюбки грав на танцях у Лелюківському сільському клубі.
Після закінчення школи Микола Ведмедеря навчався на слюсаря у технічному училищі у Харкові. Жив у дядька, Олексія Григоровича, який ознайомив племінника із нотною грамотою. Микола пробував вступити до Харківського культурно-просвітнього училища, але знань, на жаль, не вистачило.
Настав час йти до армії Служба минала у танковій частині групи радянських військ у Німеччині (НДР). У вільний час бігав, як на побачення, до товариша з іншої військової частини, щоб пограти на баяні. По закінченню строкової служби у 1972 році Микола Ведмедеря почав працювати слюсарем на Харківському тракторному заводі, навчаючись одночасно у вечірній музичній школі.
Згодом Микола закінчив платні вечірні курси баяністів-хормейстерів при обласному Будинку народної творчості.
Працьовитість і наполегливість дали свої результати — він нарешті вступає до Харківського училища культури на відділення народних інструментів. З великим задоволенням навчається там, продовжуючи працювати на ХТЗ. Микола постійно бере участь у художній самодіяльності: виступає із грою на баяні в концертах, у самодіяльних естрадних ансамблях.
Проживаючи у гуртожитку, юнак часто спостерігає, як у дитячому садочку, що знаходився у сусідньому будинку, музичний керівник під баян проводить із дітьми ранкову зарядку. Ці епізоди стали для нього знаковими: у своїх мріях Микола уявляв себе на місці музичного працівника.
Закінчивши Харківське училище культури за спеціальністю "керівник оркестру народних інструментів", у 1978 році Микола разом із дружиною приїздить до міста Лозова Харківській області, де проживає донині. Тут народились й виросли його діти: донька Ольга та син Сергій.
На той час Лозова — найбільший районний центр у Харківській області з розвинутою промисловістю, важливий залізничний вузол Південної залізниці.
За відсутністю місця музичного працівника Михайло Ведмедеря йде працювати слюсарем на Лозівський ковальсько-механічний завод, бере участь у художній самодіяльності, пробує писати мелодії до пісень. Але мрія працювати на музичній ниві не полишала молодого чоловіка і, врешті, здійснилася. У 1983 році Микола Ведмедеря влаштувався на роботу музичним керівником у дошкільний заклад №62 на станції Лозова.
"Спочатку було важко, — пригадує Микола Олексійович, — адже крім музичних, треба було мати й педагогічні навички". Та у цьому йому допомагали колеги-вихователі та любов до дітей. У цій роботі він знаходив справжнє задоволення. Щоб підготувати гарне свято з малюками, треба і бажання, і терпіння, і талант. Поступово Микола здобував авторитет у колективі. Педагогічний досвід збагатив його, залучив до творчості.
У газетах та журналах Микола Ведмедеря знаходив віршовані тексти, до яких став писати мелодії. Першими слухачами були його рідні. Також Микола Олексійович із вдячністю згадує колишню виховательку М. М. Косенко, після широкої критики якої доводилося переробляти мелодію пісні. Написані ним пісні виконувалися дітками у садочку на усіх заходах.
У 1987 році вперше пролунала його пісня на сцені Палацу культури залізничників у Харкові, де проходив конкурс вихователів. Тоді ж він написав кілька пісень про Лозову на слова місцевих поетів.
У цей період Микола Ведмедеря відвідує гурток самодіяльних композиторів при Харківському Будинку народної творчості. Відомий в Україні композитор Володимир Михайлович Птушкін, керівник гуртка, радить йому писати музику для дітей.
У 90-ті роки, коли Україна стала незалежною, в дошкільних закладах відчувалася нестача дитячих пісень з україномовними текстами. І композитор активно пише мелодії саме на такі вірші. Потрібні тексти та адреси поетів (переважно, сільських) знаходив у дитячих журналах та газетах, вів листування з авторами.
Одними з перших співавторами стали поети: Г. Яковчук (Хмельниччина), Ольга Яворська (Львівщина), Леонід Куліш-Зіньків (Рівненщина), Федір Пантов (Запоріжжя). З часом цей список все більше і більше розширювався.
У газеті "Дружба" (смт. Шевченкове Харківської області) з 1995 року почали друкувати дитячі пісні Миколи Ведмедері. У 1997 році виходить перша збірка пісень для дошкільного віку "Козачата". За фінансової підтримки народного депутата України О. Слободюка у 200 році побачила світ друга збірка пісень "Барвінчата". ЇЇ допоміг підготувати поет Володимир Верховень.
У перших збірках (кожна з них налічує понад 50 пісень) ноти та текст до них були написані автором від руки, та це не применшувало їхню популярність серед фахівців. Вони розійшлися по бібліотеках, дитячих садках та школах України. З виходом збірочок дитячі пісні Миколи Ведмедері друкуються у журналах: "Малятко", "Барвінок", "Дошкільне виховання".
Тернопільське видавництво "Підручники і посібники" у 2001 році видає як посібник збірку пісень "Немає України без калини" для дітей дошкільного віку та учнів початкових класів. Згодом це видавництво надрукувало цілу низку збірок дитячих пісень Миколи Ведмедері: "Барвистий віночок", "Святвечір", "Веселі нотки", тощо. Тернопільське видавництво "Навчальна книга — Богдан" у 2002 році видало збірку дитячих пісень "Ластівочка" на слова Іванни Блажкевич.
У 2008 році це ж видавництво друкує як навчальне видання книгу пісень Миколи Ведмедері "Заспіваймо, малюки" на слова поетеси Н. Грицюк. Згодом, у 2008 - 2013 роках, видано більш як десять книжок із піснями Миколи Ведмедері ("Чарувала осінь", "Весняні візерунки", "Шкільний пісенний календар") на слова різних авторів.
Відпрацювавши 25 років музичним керівником у дитячому садочку №62 у місті Лозова, композитор у 2008 році вийшов на пенсію. Колеги та батьки вихованців із вдячністю та повагою згадують свого музичного керівника Миколу Олексійовича, запрошують на свята, вітають із творчими успіхами. Адже він умів знайти підхід до кожної дитини, працював із дітьми в групах та індивідуально, з любов'ю, по-батьківськи ставився до своїх маленьких вихованців, і вони віддячували йому щирими почуттями, з нетерпінням чекаючи на чергове музичне заняття.
Особливу увагу Микола Олексійович приділяв талановитим, музично обдарованим дітям, займався з ними додатково, намагався викликати інтерес до музики, радив батькам звернути на це увагу.
Улюблений музичний інструмент — баян — продовжує сумлінно прислуговувати своєму другу і господарю: композитор працює акомпаніатором у зразковому ансамблі естрадно-спортивного танцю "Графіка" під керівництвом знаного на Харківщині хореографа Євгенії Михайлівни Ширинської. Маестро — знову з дітьми, з музикою, з танцями.
Влітку 2016 року колектив ансамблю брав участь у фестивалі "Кришталева троянда" у місті Китен (Болгарія). За досконале виконання танцю "Черевички" під однойменну пісню Миколи Ведмедері діти посіли призове друге місце. Пісня "Черевички" подобається багатьом виконавцям. Вони виступають з нею на різноманітних заходах і конкурсах.
Гарний подарунок для композитора зробило Київське видавництво "Шкільний світ". Під рубрикою "Дитячий садок. Бібліотека" у 2009 році надрукувало збірку пісень Миколи Ведмедері "Люблю я музику і квіти". До неї увійшли твори для дітей дошкільного віку за сімома темами.
У 2010 році вийшла збірка "Музичний калейдоскоп". Видавництво "Преса України" (м. Київ) у 2009 році розмістило десять співаночок Миколи Ведмедері на шпальтах Українського народного календаря".
У 2015 році Тернопільське видавництво "Астон" видало чотири збірки музичного репертуару для дітей різного віку "Соняшникова музична скринька" за загальною редакцією Любомири Калуської, доцента кафедри педагогіки та психології Івано-Франківського інституту післядипломної педагогічної освіти. У цих збірниках розміщено близько 50-ти пісень на музику Миколи Олексійовича Ведмедері.
Творчістю Миколи Ведмедері зацікавилися і музиканти, викладачі Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка П. К. Зуєв та Л. В. Зуєва. У результаті творчої співпраці у 2016 році в Сумах від Міністерства освіти і науки України вийшов навчальний посібник Зуєвих для студентів музично-педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти "Практикум з акомпаніаторської майстерності" (аранжування та виконавська редакція для баяна та акордеона вокальних творів сучасного українського композитора Миколи Ведмедері).
Автори зазначають: "... Особливої уваги заслуговують вокальні твори для дітей та молоді Миколи Ведмедері. Вони сприяють розвитку художніх смаків дітей шкільного віку та молоді, вихованню у них любові до Батьківщини, рідного краю, рідної природи, до української мови. Попри те, що композитор обмежив свій творчий доробок здебільшого одним жанром, він щасливо уникнув у ньому образної та музичної одноманітності та штампів..."
Зуєвими розроблено аранжування 26-ти пісень Миколи Ведмедері.
У Миколи Олексійовича зібралася домашня бібліотека з книжками (їх вже понад тридцять) різних видавництв, в яких надруковані його пісні. Крім численних збірок пісень для дітей молодшого віку, в арсеналі маестро є також пісні для дорослих шанувальників його творчості.
Серед авторів пісень Миколи Ведмедері є і знані "метри", патріархи української літератури (Володимир Сосюра, Микола Сингаївський, Вадим Крищенко), і відомі сучасні поети (Ольга Яворська, Володимир Верховень, Тамара Коломієць, Катерина Перелісна), і навіть — діти. До усіх композитор ставиться з великою повагою.

За матеріалами: "Октава". Музичний альманах. Випуск IV. Упорядник І.О.Апалькова. Канів. Вид. “Склянка Часу*Zeitglas”, 2017 р., 74с.

На відео: "Заспівай мені, мамо!". Виступ вокального ансамблю СОНЕТ до дня матері 13.05.2018 у Народному домі селища Ланчин. Композитор Микола Ведмедеря, слова Марія Яновська.

Дивіться також на нашому сайті:

Композитор Микола Ведмедеря: пісенний калейдоскоп

До цієї добірки творів композитора Миколи Ведмедері увійшли його дитячі пісні на слова  Наталі Карпенко, Юлії Хандожинської, Галини Римар, Олександри Бурбело, Ольги Яворської та інших українських авторів.