Життєвий та творчий шлях письменника Володимира Сенцовського


Володимир Іванович Сенцовський (Ященко) Володимир Іванович Сенцовський (Ященко) народився 22 липня 1952 року в Носелівці Борзнянського району на Чернігівщині. Він увійшов у літературу під псевдонімом Сенцовський. Йо­му судилося нелегке напівсирітське дитинство: народився в чужій напіврозваленій хатині. Ма­ти рідко бачила сина: колгоспна ферма, де во­на працювала дояркою, відбирала час і сили...

      Відгомін колективізації та го­лод тридцять третього, пам'ять про які не притупила навіть жахлива війна, позначилися й на долі майбутнього письменника. Адже чорне крило накрило всю родину ко­лишнього чумака. Переховуючись від колгоспних активістів, помер із голоду дід Яків, від якого онукові у спадок не залишилося навіть фотографії, а пізні­ше померла й бабуся. Згодом свою ту­гу і біль поет передасть у рядках: 

Останнє мовив: 
— Он... вони з святою хлібиною вже ждуть.
Пухкою, запашною.
У хатинці, розіп'ятій журбою,
І крик знімів в сльозі, що запеклася кров 'ю... 

   Восьмирічку Володя закінчив у рідному селі. Тоді ж, у восьмому класі, вперше побачив власне прізвище, надруковане в журналі «Перець», а перший вірш з'явився у райгазеті, коли вже в Борзні навчався в десятому.
    Після закінчення школи вступив на філологічний фа­культет Ніжинського педагогічного інституту, літератур­ною студією якого керував відомий критик Павло Сер­дюк. Це під його опікою мрійливий юнак пізнав ази пое­тичної майстерності. У 1973-му Володимир Іванович за­кінчив філологічний факультет Ніжинського педагогічно­го інституту імені Миколи Гоголя. Працював у сільській школі, редакціях районних газет. Майже дев'ять років редагував районну газету «Вісті Борзнянщини».
    Уже дебютна книжка виявилася дещо несподіваною: у збірочці «Хлоп'ята з Тополиної вулиці», що вийшла з друку у «Веселці» 1983 року, були вміщені короткі опові­дання, позначені поетичним світобаченням. У наступних книжках — «Оленка не хоче спати» та «Дивень-ранок», які надрукували у «Веселці» в 1988 та 1993 роках, теж про­довження дитячої тематики й такі ж короткі оповідання, де світ постає в кольорах та образах. Останню збірку по­мітив Євген Гуцало і в листі до автора тепло відгукнув­ся про неї.
    Фінансова скрута державних видавництв змусила мо­лодого письменника переорієнтуватися. Почав шукати спонсора у рідному краї. Борзнянщина завжди була ще­дрою на добрих і залюблених в українське слово людей.
    Помітною віхою в житті Володимира Івановича став 1994 рік: у Борзні у місцевій друкарні надрукували три його книжки: дві поетичні — «Зелена неділя» та «У затінку серця» і прозову — «Привези мені, тату, сонце».
    З виходом «Зеленої неділі» свого колегу привітав Микола Вінграновський. Передмову до книж­ки написав Петро Куценко. Лауре­ат Республіканської премії імені Лесі Українки Віктор Кава так від­гукнувся про збірку дитячих опові­дань «Привези мені, тату, сонце»: «Коли я прочитав його збірку... то мовби мурашки забігали по моє­му тілу — ось вона, поезія у прозі, ось нащадок великого Степана Ва­сильовича».
    Через півтора року читачі от­римали від Сенцовського ще дві книжки: «Лицар і Попелюшка», в якій уміщено оповідання та вірші, й «Любов моя — футбол», де крім на­ рису, що дав назву книзі, надруко­вано оповідання і вірші.
    Володимир Сенцовський із 1997 року — член На­ціональних спілок письменників та журналістів Украї­ни. Лауреат обласних премій імені М. Коцюбинського та Б. Грінченка, всеукраїнського конкурсу «Українська мова — мова єднання». Нагороджений медаллю «Почес­на відзнака» НСПУ.
    Автор 20 книжок прози й поезії: «Хлоп'ята з Тополи­ної вулиці» (1983), «Оленка не хоче спати» (1988), «Ди­вень-ранок» (1993), «Зелена неділя», «У затінку серця» та «Привези мені, тату, сонце» (1994), «Лицар і Попелюш­ка» та «Любов моя — футбол» (1996), «Забілина альтан­ка» (1997), «Борзенка» (1998), «Тихий берег, шум ласка­вих хвиль» (2004), «Несуть лелеки у дзьобах веселку» та «Дванадцять місяців» (2005), «...І мої у синій маєчці літа» (2007) , «Повість про велике кохання, яку я ще напишу...» (2008) , «Народження Ікара» (2009), «Грицики» та «Каз­ки з місячного ріжка» (2011) «Глибинка, повита туманом» (2012). «Лава під каштаном» — нова книжка автора.
   «Володимир Сенцовський — поет своєрідного, тон­кого сприймання, в ліриці якого, — підкреслює Петро Куценко, — не тільки досвід його почуттів, а й своєрідна біографія, генезис, а часом і щасливе проникнення в та­ке рідкісне, трепетне в божественно прекрасне життя внутрішнього й зовнішнього світів, на чому ми, на жаль, не часто фіксуємо увагу»,
    Поезія Сенцовського щедра на образно-метафорич­ні висновки. Вона зворушує щирістю почуттів, мелодій­ністю мови, ритмічним візерунком віршів. У його поезі­ях прослідковуються світлі образи то радості, то смутку: 

Зачекай, ще Борзенка не скресла, 
Запізнілі цвітуть снігурі,
Білий сон додивляються весла,
Палять люльки діди-димарі.
Біля грубки замислені села
Ще гаптують весні рушники
Ідо тебе, Вкраїно воскресла,
З-за снігів ще летять ластівки... 

  Володимир Іванович — майстер прозової поетичної мініатюри: «Заскиртовано в теплу копицю запашні літні дні при Десні. На світанку червона лисиця обережно бі­жить по стерні...»
   Критик Павло Сердюк написав авторові: «Залюблений у рідну природу — таким передусім бачиться лі­ричний герой збірок... Муза справді промовляє так ніж­но-зелено і разом сумовито-роздумливо! Пейзажна лі­рика і світлий смуток — це гарний поетичний символ, є в ньому щось нескінченно-зворушливе...»
   «Оксамитові підкови гаїв і перелісків, розлогі лани і луки, прозорі намистини ставків, розкішна, озвучена со­лов'їними трелями і лелечим клекотом природа, — одна з головних тематик поезій Володимира Сенцовського», — стверджує Володимир Сапон.
   Володимир Сенцовський — скромна й доброзичли­ва людина, життєлюб і оптиміст. Щирий, життєрадісний, комунікабельний у спілкуванні як із дорослими, так і з дітьми. Між іншим, він ніколи не зраджує своєму покли­канню — писати для дітей, яких дуже любить.

За матеріалами:  Брик О. Лірика Володимира Сенцовського. Олексій Брик. "Деснянська правда",  2015, стор. 8.

 

 

Читайте твори Володимира Сенцовського на нашому сайті:

Володимир Сенцовський, ілюстровані збірки оповідань для дітей
Дитячі оповідання Володимира Сенцовського: "На кладці", "Бабусин онучок", "Іде Андрійко вулицею", "Квіти для Марійки", "Полуниці на вареники", "Дивень-ранок", "Парасолька", "Маляр", "Жаринки",  "Оленка не хоче спати", "Донька Ойболитя", "Край шляху верба", "Лист", "Розкажи мені про Телесика", "Хто порахує каченят?", "Лебідка над луками", "Над ставом", "Після дощу", "Украдений апетит", "Хоробрий Тимко", "Журавлі сурмлять", "Внучок", "Білий бант", "Як заступ учили працювати", "Зірка", "Знахідка", "Пташки".

Останні коментарі до сторінки
«Життєвий та творчий шлях письменника Володимира Сенцовського»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми