Думи — твори ліро-епічні, опрацьовували той самий матеріал, що й історичні пісні, але мистецьке його освоєння мало свою відмінність. Виконували думи мелодійною декламацією (речитативом) у супроводі бандури (кобзи) або ліри. Виконування дум вимагало спеціальної підготовки. Думи, створені у XV - XVI століттях і присвячені переважно турецько-татарській неволі, відносяться до старішого складу. Їхню образну систему проймає трагізм, вони близькі до народних голосінь. Повного розквіту героїчний епос українського народу досягнув у наступному історичному періоді: у XVI - XVIII століттях. Перший відомий запис дум зроблено 1684 року («Дума про козака Голоту»), але основна кількість текстів записана від кобзарів аж у XIX столітті.
Українські народні думи: "Козак Голота", "Федор безродний, бездольний", "Сокіл і соколя", "Невольницький плач", "Двох братів-невольників пісня", "Маруся Богуславка", "Самійло Кішка", "Втеча трьох братів із города Озова, з турецької неволі", "Отаман Матяш старий", "Три брати самарські", "Іван Богуславець", "Коваленко", "Смерть Корецького", "Вдова Сірчиха-Іваниха", "Козак Нетяга Фесько Ганжа Андибер", "Розмова Дніпра з Дунаєм", "Смерть козака бандуриста", "Про Сулиму, Павлюка ще й про Яцька Остряницю", "Іван Богун", "Хмельницький та Барабаш", "Хмельницький і Василій молдавський" (Похід у Молдавію), "Перемога Корсунська", "Про Хмельницького Богдана смерть, про Єврася Хмельниченка і Павла Тетеренка" (Про смерть Богдана Хмельницького), "Олексій Попович", "Буря на Чорному морі", "Проводи козака до війська", "Івась Удовиченко, Коновченко", "Повстання проти польських панів", "Утиски польської шляхти і нове повстання проти неї" (Повстання після Білоцерківської угоди).
"Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам'яная.
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників..."(Українська народна дума)
"Ой на Чорному морі,
На білому камені,
Ой то там сидить ясен сокіл-білозірець:
Низенько голову склонив
Та жалібно квилить-проквиляє..."(Українська народна дума)
" Ой полем, полем Килиїмським,
То шляхом битим гординським,
Ой там гуляв козак Голота,
Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота..."(Українська народна дума)
"На татарських полях
Та на козацьких шляхах
То ж не вовки-сіроманці
Квилять та проквиляють,
Не орли-чорнокрильці клекочуть,
Попід небесами літають,—
То ж сидить па могилі
Козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
Та на бандурі грає-виграває,
Голосно-жалібно співає..." (Українська народна дума)
" У Вінниці на границі,
Під могилою над Бугом-рікою —
Там стояв Іван Богун вільницький
Під обителем-монастирем калмицьким..."(Українська народна дума)