Часом підчас перегляду мульфільмів або мультсеріалів, які страшенно подобаються нашим дітям, хочеться або це перемкнути, або втекти. Часто ми, користуючись нагодою, тікаємо займатися хатніми справами. Але це не найкращий вихід, бо як це без сумісного перегляду та подальшого обговорення з дітьми? Іноді навіть буває так, що улюблений мультик стає для дитини основною темою для розмови, і якщо ви його не бачили, то вам із нею уже і поговорити нема про що. Але усім зрозуміло, що тікати доводиться не від батьківських обов’язків, а від нудьги. Особливо це стосується мультфільмів для дітей від 1 до 3 років та дошкільного віку. Проте, нарешті, завдяки Естлі Бейкеру Девісу та компанії E1Kids з’явився мультсеріал, від якого перестали хто-куди розбігатися батьки. Отже, "Свинка Пеппа" - мультик абсолютно дитячий, головні герої - діти-дошкільнята, проте дорослі знаходять у ньому щось і для себе.
Цікаву мавпочку можна зробити зі звичайних шкарпеток. Для цього підійдуть будь-які кольорові шкарпетки - смугасті чи з малюнками. Для роботи знадобиться: пара шкарпеток, ґудзики, крейда, голка з ниткою, ножиці, наповнювач (вата, залишки тканини тощо).
Ганна Черінь - про весну: вірші "Напровесні", "Іде весна", "Весняне", "Весняні акорди", "Весна старого голуба", "Травневий дощ".
Вірші Лесі Храпливої-Щур: "Іде весна", "Весняне свято", "Весна", "Зашуміли води".
Пропонуємо до уваги відео-школи знаних майстринь з бісероплетіння та вишивання бісером на тканині.
Виставка витинанок "Райце" авторства Дар'ї Альошкіної, що дарувала радість і натхнення львів'янам та гостям міста, закінчує свою роботу. Але ще маєте 2 дні, щоб встигнути побачити шедеври мистецтва витинанки. Виставка працюватиме до 22 квітня 2017 року (9.00 - 20.00) на площі Ринок, 13, у Львові.
МВЦ «Музей історії міста Києва» в рамках проекту «Kyїv art school» та Олеся Джураєва представляють виставку «IСТОРІЇ», яку можна побачити з 8 травня по 19 травня 2019 року за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 7 (МВЦ «Музей історії міста Києва»).
29 січня 2015 року відбулось відкриття виставки Школи народного малярства із села Журавники під керівництвом В. Г. Парахіна на виставкових площах компанії «Модерн-Експо». Ініціатором відкриття виставки та проведення майстер-класу для дітей працівників по лінійному рисуванні в дусі народної традиції виступила Олена Василівна Пилипюк.
Чітких рекомендацій щодо витравлювання не існує. Я просто розповім, як відбувалося витравлювання трьох конкретних писанок. Для письма я обрала лемківські зразки. Мені ще важко їх писати, але маю бажання навчитися. З інструментів та матеріалів були використані: бджолиний віск, шпильковий професійний писачок та писачок лійковий, свічки, куришка, простий олівець; бляшанка, в якій розтоплювався віск; курячі коричневі видутки, паперові серветки, ганчірка, стара чашка, щіточка, миючий засіб для посуду, оцет, важки та стаканчики, м'який рушник, чайник.
У святкові дні та канікули з'являється час хоча б трохи позайматися улюбленою справою: чи то пов'язати, чи то повишивати... Пропонуємо схеми вишивки хрестиком зимових мотивів та малюнки вишитих картинок на різдвяно-зимову тему.
Ще у X — XI сторіччах поряд з вишиванням лляними, шовковими, золотими і срібними нитками існувало на Русі садження — вишивання перлами, коралами, коштовним камінням. Пишними рослинними орнаментами із золотих ниток, коралів і перлів розшивали рукодільниці панський одяг і взуття, церковні та культові предмети. Руками безіменних майстринь створювалися різноманітні прикраси для оздоблення житла, побутових речей, народного одягу і головних уборів.
Гладь — це вишивання прямими та похилими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато технік її виконання. Це і вже відомі нам шви: вперед голку, строчка, стебловий, ланцюжок, і спеціальні — пряма й коса гладь, гладь з перехватами, верхошов та багато інших. Існує кілька видів гладі: одностороння, двостороння, без настилу і з настилом, прорізна тощо. Розрізняють також точну (або лічильну) гладь, яку виконують по рахунку ниток на тканині, та вільну, або рисовану, в якій стібки кладуть по контуру малюнка, нанесеного на тканину. Лічильною гладдю виконують в основному геометричні орнаменти, а вільною — рослинні й тваринні. Вишивати гладдю можна на будь-якій тканині, нитки краще брати м’які — муліне, заполоч, ірис, шовк. Розглянемо деякі гладдєві шви...
Українська вишивка — здавна є одним із найпоширеніших видів народного декоративного мистецтва нашої країни. Виконане своїми руками зображення українського орнаменту або якогось сюжету на тканині може бути прикрасою як одягу (в основному - жіночих і чоловічих сорочок), так і предметів домашнього вжитку (наліжників, обрусів, наволочок, рушників). Вишивання є одним з найцікавіших видів дозвілля українських жінок і, зокрема, дівчат. Ми пропонуємо вам схеми вишивок, завдяки яким ви зможете творити чудові вишиті картинки, що будуть радувати вас і ваших близьких.
У статті дивіться про вишивання пацьорками (бісером) рахунковою технікою вишивання, у прикріп та вишивання склярусом, намистинками, лелітками, металічними пластинками.
Також читайте докладно про способи (техніки) силяння пацьорками: плетення, силяння наскрізною сіткою, силяння в стовпчик, силяння в хрестик, мозаїку.
Про ткання пацьорками теж можна ознайомитись у цій статті.
"Стебловий" шов застосовують майже в кожному виді вишивки. Ним дуже часто вишивають стебла квітів і рослин — звідси й пішла його назва. Назва "Тамбурних" швов походить від спеціальних круглих п’ялець, схожих на великий барабан — тамбур,— які використовували для вишивання великих шовкових килимів. З середини XIX століття різноманітними "тамбурними" вишивками оздоблювали рушники, скатерки, сорочки, сарафани, фартухи, хустки тощо. Ми познайомимося із швами "ланцюжок", "складний тамбур", їх різновидами: "петля вприкріп", "півпетля" та "ялинка". Техніка вишивання півхрестом та хрестом (хрестиком) — одна з найвідоміших і найулюбленіших у народних вишивках. Ними вишивали переважно одяг і рушники. І в наш час цими швами оздоблюють дитячі й чоловічі сорочки, жіночі блузки та плаття, скатерті, серветки, вишивають килими й панно, сумки, диванні подушки та інші речі.
У глибину віків сягає мистецтво прикрашати одяг та різні вироби домашнього вжитку вишивкою — узорами, вишитими на тканині, шкірі чи повсті. Від перших стібків шитва на шкіряному одязі людей кам’яного віку і до нашого сьогодення — такий шлях вишивання, одного з найпоширеніших видів народної творчості. Упродовж сторіч вдосконалювалися знаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки), змінювалися і вдосконалювалися техніки шиття та вишивання. Багатьма поколіннями невідомих майстрів створено безліч технік вишивання, або швів. Тільки в Україні їх відомо близько ста. Початкові шви дуже прості у виконанні і застосовуються найчастіше при обробці виробів, а також у вишиванні.
Техніка виконання таких стелених рахункових швів, як: "Занизування (заволікання)", "Занизування (переволікання) з вузленням", "Набирування (поверхниця)", "Низинка проста", "Низинка замкова", "Поверхниця-кафасор", "Лиштва проста", "Лиштва качалкова (качалочка)", "Заігліно (заігляне)- І", "Заігліно (заігляне) - ІІ", "Гладь стеблова", "Гладь колоскова".
Стелені рахункові шви з суцільним покриттям тла тканини: "колодки-І" (гобеленовий шов), "колодки-ІІ", "гладь пряма тіньова", "гладь коса атласна", "гладь коса оздоблювальна", "гладь плетінка". Діапазон виробів, що декоруються вишитими ними орнаментами, дуже широкий. Їх використовують для настилу тла (основи) під орнаменти для вишивання стеленими швами з несуцільним покриттям тла тканини, але найбільше ними декорують вироби інтер’єрного, релігійного, обрядового, сакрального призначення.
Олег Семенович Пронтенко-Maзур - художник, викладач, лауреат Українського Тижня Мистецтв – 2010 (Ukrainian Art Week – 2010), лауреат Мистецького тижня в Берліні – 2011 (Art Week in Berlin 2011). Працює в жанрі пейзажу, міського пейзажу та історичного живопису. Олег Семенович пише свої чудові полотна маслом та аквареллю. Його роботи знаходяться в приватних колекціях України, Австрії, Італії, США.
«Малюю. Створюю картини. На папері кульковою ручкою. Особливість їхня така, що не маю задач, і те місце, де зазвичай задум,— порожнє. Існують деякі «концепти сприйняття», які в’януть за кілька днів перерви роботи над зображенням. І я не намагаюсь їх воскресити — просто продовжую на тому ж аркуші, використовуючи весь вільний простір, поєднувати лінії та об’єми таким чином, яким вони самі дозволяють чи навіть бажають інколи. Реалізую їхні сьогоднішні взаємини. А вчорашні та позавчорашні вмерли для цього аркуша, та мене це нітрохи не турбує. Хоча й відчуваю незворотність та унікальність тих, що проминули. Трохи сумно, але така вже Воля Його. Якісь же з них все одно мали не залишити сліду на моєму аркуші. Так виникає графічний щоденник моєї агресивно підсвідомої свідомості. Є версія, нібито десь існує Велика Книга, куди занесено, занотовано все, абсолютно все без жодного пропуску. В тому числі й те, що не було поєднане мною на аркуші. В тому числі й те, що не було поєднане мною на аркуші до мого народження і після моєї смерті. Можливо, ті фрагменти, які мені вдається відобразити зараз, комусь допоможуть відтворити те, чого бракує саме йому.» (Віталій Лотоцький)
