Збірка віршів Марії Пригари про море: "Мати й син", "В океані", "Хижа рідня", "На пароплаві", "Буря".
"Я ніколи не звикну,
Я не вмію до тебе звикати.
Це за примхи мої ти так гарно мене покарав.
І приходять світанки, щоденних турбот адвокати
І несуть під пахвою тисячі різних справ..."
(Ліна Костенко)
1 лютого 1897-го, у містечку Новоархангельськ (сьогодні – Кіровоградська область) народився Євген Маланюк, письменник, публіцист, культуролог, літературний критик. У час Української революції служив в Армії УНР. «Євген Маланюк – письменник, який був «завжди – проти течій», який вів «когорти» своїх віршів «в обличчя творчих катастроф». Його ненавиділа і боялася радянська влада. Він не мав легких стосунків із середовищем української діаспори в Америці. Повернувшись своїми книжками в Україну від початку незалежності, Маланюк став непримиренно критичним нашим сучасником, – пише культуролог Оксана Пахльовська у передмові до видання із циклу «Бронебійна публіцистика» – «Євген Маланюк «Малоросійство. Нариси з історії нашої культури».
Іван Малкович народився в сім'ї Антося та Юлії Малкович. «...Я народився в Карпатах. На моє культурне виховання істотно вплинув мій дядько Петро Арсенич - історик і радянський дисидент.... А окрім того, у нас протягом тридцяти років щоліта відпочивала сім'я ленінградського професора Федора Головачова (його діти й онука теж учені). Ці ленінградські знайомі приїжджали до нас як до родичів. Одного разу на сінокосі я почув, як тато розповідав професору про наш рух Опору, УПА. Йому це було так само близько... А ще Карпати — то особливі традиції, незнищенні... На Різдво треба було, щоб начальство не побачило, як ти колядуєш; на Великдень ішли до церкви крутими обхідними стежками, хоча церква знаходилась навпроти школи. Себто це були романтика і небезпека. А що для дитини може бути краще? Мені пощастило з дитинством.»...
Відома майстриня-писанкарка Ірина Михалевич запрошує усіх зацікавлених на виставку своїх робіт до Кропивницького. Писанки і тільки природні барви! Захід відбудеться 11 квітня 2017 року о 12.00 в обласному художньому музеї за адресою: місто Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 60.
"Сьогодні важко сказати, коли я почав писати: здається, я писав завжди." (Євген Гуцало)
У червні 2016 року Артем Терещенко, юний піаніст із Дніпра, прийняв участь у найпрестижнішому міжнародному конкурсі для найталановитіших молодих піаністів з усього світу «Piano Talents Competition» у Мілані і отримав там перше місце у категорії "Юніори" серед 150 конкурсантів з усього світу.
Піаніст Адріан Ерп, студент Ужгородського державного музичного училища імені Д. Є. Задора, здобув премії в усіх трьох номінаціях ХХІІ міжнародного конкурсу піаністів, що пройшов у Франції.
Про те, яким був Шевченко, свідчать, насамперед, його твори. Адже вони — внутрішній світ, стан душі, духовність та мораль. Серед сучасників утвердилася думка, що він велет, геніальний поет, художник, мислитель, великий син народу. І це не пафосні слова, а свята правда. Таку оцінку генію дав час, склали уми. Але напевно можемо сказати, що ми до кінця ще не осягнули вагу світоча не лише України, а й усього людства. Бо сила його творчості не вписується у якісь межі. Вона по-новому розкривається перед новими поколіннями українців. Ця сила небезпідставно дає право твердити про пророчу сутність Тарасової творчості, осмислити яку сьогодні, жити його піднесеним духом більш ніж актуально. Шевченко вчить, переконує, кличе. Дає відповідь на безліч запитань сьогодення. Але зараз мова не про те. Хочеться глянути на Шевченка з іншого боку. Людського. Який завжди цікавий, бо за його творчою величчю проглядається фізичний образ великого українця. Яким він був як звичайна людина ? Чим жив? Що любив, а що ненавидів? Коли радів, а коли сумував? Може, у чомусь сумнівався, чимсь захоплювався? Яким був його побут, уподобання, характер, вдача?...
27 серпня 1856 року побачив світ видатний український письменник, поет, громадський діяч Іван Якович Франко. «…У важкі часи безправ’я і темряви він був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним, не затвердженим ніякою монаршою ласкою міністром культури та освіти…» (Павло Тичина)
4 квітня у Національній опері України (м. Київ) відбудеться концерт до 10-річчя україно-американського благодійного проекту “НЕЗАБУТНЯ КВІТКА”, присвячений американській співачці з українським серцем КВІТЦІ ЦІСИК. У концерті візьмуть участь: Василь Попадюк (Канада), Павло Табаков, Брія Блессінг (США), Оксана Білозір, Оксана Муха, Аркадій Войтюк, Кіра Мазур, Ігор Бранован (США), гурт LUIKU, балет Ірини Мазур “Життя”, Алекс Гутмахер (США). Важливою складовою концерту стане використання оригінальних голосових фонограм Квітки Цісик та унікальне архівне відео. Концерт у запису можна буде подивиться на Першому каналі Українського національного телебачення 16 квітня.
"Dear God, calamity again! ...
It was so peaceful, so serene.
He resolved to stand on the frontline.
Though he lived for the stage.
We but began to break the chains.
That bind our folk in slavery...
He exchanged his costume.
For a grenade launcher..."(Kurama)
"In the wordless war.
In the wordless world.
My land is alive on my toes.
In the wordless war.
In the wordless world.
My land is kicking on my toes..."(Kurama)
Автор добре відомої пісні на слова Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий" Данило Крижанівський - родом з Кропивниччини. Данило народився у сім’ї священика Якова Крижанівського в грудні 1856 року в Херсонській губернії, до якої входили і Єлисаветградщина та Олександрійщина. Хлопець навчався у Єлисаветградському духовному училищі...
Катерина Немира – відома в Україні художниця, скульптор і письменниця розшукує таланти! У Львівській обласній дитячій бібліотеці (вул. Винниченка, 1) в студії дитячої ілюстрації з'явилася її Авторська майстерня. Пані Катерина чекає на маленьких художників щоп'ятниці о 16 год.!
Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення...
Мережкою називається ажурна вишивка на смужці тканини, з якої витягнуто нитки піткання, або основи. Нитки, які залишилися невитягнутими, обплітають робочою ниткою, утворюючи різні узори. Мережки бувають найрізноманітнішими — від нескладних вузеньких смужок одинарного прутика до білих мережок завширки до 1 м, дуже схожих на справжнє мереживо. Ришельє — це ажурна вишивка, в якій окремі деталі малюнка з’єднуються між собою за допомогою павутинок (бридів) та павучків з ниток, а контури обшиваються петельним швом. Цією вишивкою прикрашають столову й постільну білизну, занавіски, подушки. Останнім часом її широко застосовують в оздобленні жіночих блузок. Вишивають на тканинах будь-якого кольору та гатунку: парусині, полотні, батисті, шовку тощо.
Дивіться актуальні оголошення про майстер-класи, що матимуть місце у креативній творчій студії "Безмежність" у Києві найближчим часом.
"Вечір огортав зимове місто оксамитом темряви. Запалював вогники ліхтарів і підсвічував стишені вулиці. Адель поверталася з балетної студії. Кожен її крок відлунював у безшелесній дрімоті лютого. Було трішки лячно, ще більше холодно, а від шкільного наплічника — тяжко. Худенька дівчинка несла кіпу важких підручників спершу до школи, потім на заняття хореографією, а вже пізно ввечері — додому. І так щодня, за будь-якої погоди. Батьки дивувалися впертості малої. Нащо здався їй той балет?.. — Привіт, Липо! — гукнула вона до старого розлогого дерева, що росло якраз перед її вікнами. Липа привітно захитала гілочками — віталася. — Знаю, вже пізно, я затрималася. Треба було добре попрацювати над фуете. Адель втомлено усміхнулася і сховалася за важкими дверима свого під'їзду. За кілька хвилин у вікнах її спальні спалахнуло світло. Дівчинка знову тренувалася. То плавні, то стрімкі, але завжди точні й чіткі рухи вимальовували прекрасні візерунки танцю під вишукані мелодії класичної музики..." (Аліса Коломієць)
Список пам'ятних місць у Києві, представлених на фотографіях у цій статті: Золоті ворота, Пам’ятник св. Орини, Софія, Десятинна церква, Михайлівський Золотоверхий монастир; Андріївська церква; Андріївська церква, вид з Подолу; пам’ятник св. Володимирові, ранній варіант; пам’ятник св. Володимирові, пізніший варіант; Перша гімназія, пам’ятник Бобринському, вид на Караваївську вулицю з ботанічного саду, вид на Бесарабку та університет, Хрещатик, Ратуш (міська рада).
