Список пам'ятних місць у Києві, представлених на фотографіях у цій статті: Золоті ворота, Пам’ятник св. Орини, Софія, Десятинна церква, Михайлівський Золотоверхий монастир; Андріївська церква; Андріївська церква, вид з Подолу; пам’ятник св. Володимирові, ранній варіант; пам’ятник св. Володимирові, пізніший варіант; Перша гімназія, пам’ятник Бобринському, вид на Караваївську вулицю з ботанічного саду, вид на Бесарабку та університет, Хрещатик, Ратуш (міська рада).
Назви пам'ятних місць у місті Києві, фотографії яких представлені у цй статті (з альбому старовинних фотографій міста Києва, виконаних Францем Мезером): Аскольдова могила, Царський (Маріїнський) палац, Інститут шляхетних дівчат, краєвид із садиби Меринґа на старий Київ, Лавра (загальний вигляд), Лавра - церква Успіння, Лаврська дзвіниця, Лавра - Ближні й дальні печери, Видубицький монастир, Ланцюговий міст, Залізничний міст; початок (верхня частина) Андріївського узвозу: Фроловський монастир, Щекавиця, вид на Поділ; Пам’ятник Магдебурзького права; Олександрівський узвіз, Володимирська гірка та Поділ; Вид на Поділ; „Лев” або „Самсон”.
"Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої... Так гарно виходить. Чорнобривці, айстри, волошки, барвінок... "Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати", — якось попросила Марійка..." (Андрій М’ястківський)
Знайомтесь з персонажами японських мультиків "Волейбол", "Юрі на льоду", "Бездомний бог", намальованими талановитою дівчинкою Лізою Слюсаренко.
Арт-студія «Ліхтарик» – це творча студія в самому серці Києва. Розмістившись на печерських пагорбах, майстри мистецтва надихаються красою київської давнини та дарують це натхнення усім відвідувачам студії. Вони прагнуть інтегрувати традиційні ремесла в бурхливе життя мегаполісу, знайомлячи своїх гостей з гончарством, петриківкою та мозаїкою. На майстер-класах з живопису гості знайомляться з різноманітними техніками - від традиційного олійного живопису, акварелі та пастелі до сучасного напряму кавового живопису.
Шовк, полотно, папір, граніт, солома, яєчна скорлупа… На чому лиш не працювали руки пані Олександри... Вона живе Україною і надихається рідною землею, органічно, вміло і красиво зображуючи у своїх роботах кращі миттєвості, які дарує нам усім навколишній світ... Твори Олександри Приведи можна побачити у Чехії, Франції, Австрії, Голландії, Росії, Італії і інших країнах.
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у місті Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька - Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі...
Поряд із бісерними ґерданамн-стрічками поширеними в Україні прикрасами були також силянки-коміри, які нанизували, застосовуючи найчастіше прийом "сіточка". Іх виготовлення відрізнялося від плетення ґерданів тим, що для утворення комірця заокругленої форми стібок, який формує верхній край виробу, робили помітно коротким, натомість нижній - довгим, тимчасом як у стрічкових виробах довжина стібків верхнього та нижнього краю однакова.
Прикраси, ширші ніж ланцюжки, - ґердани, силянки-коміри, об'ємні плетінки тощо - можна нанизувати «на одну нитку» прийомами «сіточка», «щільники» та «мозаїка». Дивіться далі, як це можна зробити...
Виготовляти вироби з бісеру можна, застосовуючи різноманітні техніки, найпростішою з яких є набирання в разки. Саме так - набираючи на жилку чи нитку глиняні чи кам'яні намистини - робили первісні прикраси. І тепер намиста, набрані з кораликів зі скла, напівкоштовних чи коштовних каменів та інших матеріалів, є найпопулярнішим типом оздоб. Набирання в разки послужило основою для винайдення техніки нанизування, спеціально призначеної для роботи з дрібними кораликами (округлими та подовгастими), яка від початку та впродовж усього розвитку народної традиції виготовлення бісерних оздоб в Україні була найпоширенішою.
Спосіб нанизування «на одну нитку» вперше з'явився в практиці українських народних майстрів бісерних оздоб у кінці XIX ст., з 1930-х рр. він став поступово поширюватися, але тільки в 1970-х рр. здобув першість серед інших способів плетення бісером. Причиною такого пізнього його поширення, був, треба гадати, брак у селянському побуті міцних тонких ниток. А усталеність народної традиції - це, ймовірно, ще одна причина того, чому навіть тоді, коли міцні нитки промислового виробництва вже були широко доступні, майстри і далі силяли «па декілька ниток».
11-річний скрипаль зі Львова Богдан Луц отримав Гран-прі Міжнародного музичного конкурсу скрипалів “Таланти для Європи” у Словаччині. Цей конкурс відбувався з 27 квітня до 1 травня у містечку Дольні Кубін і цього року був ювілейним - двадцятим. У конкурсі взяли участь представники багатьох європейських країн, зокрема, Австрії, Німеччини, Великобританії, Чехії, Угорщини, Сербії, Словенії, Польщі та України. Львів’янин переміг у ІІ віковій категорії, де змагалось 24 учасники, отримавши І Премію, а згодом і Гран-Прі всіх вікових груп скрипалів.
Через офіційну заборону Богдан-Ігор Антонич ширше знаний лише з середини 1960-х. Він справив значний вплив на сучасну українську поезію: філософська лірика, релігійні, космічні мотиви, відгомін лемківського фольклору і язичницької символіки; прозові твори; переклади; статті літературно-критичного і теоретико-літературного характерів.
У збірці "Росте хлоп'я, мов кущ малини" вміщено вірші Богдана-Ігоря Антонича, видатного українського поета, який жив і творив на початку ХХ-го століття у Львові: "Весна", "На кичерах сивасті трави", "Ранній вітер", "Ярмарок", "На шляху", "Антонич був хрущем", "Захід", "Неситий крук над мостом крякав", "Зелений ясень, серп і коні", "Назустріч", "Об хмару хмара", "Клени", "Весна — неначе карусель", "Село", "Зима", "Я розумію вас". Дивовижний талант поета допоможе маленьким читачам полюбити рідне слово та зрозуміти природу нашого краю.
"Над штормом, над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вічна колиска
Маятником Життя..."(Борис Олійник)
Поезія Бориса Олійника увібрала в себе мудру задуму землі, її шорстку справжність, горду силу, і пам’ять, і доброту. Тихі води і ясні зорі, сонячні овиди і вербова сутінь, шепіт курганів і суворе мовчання могил, пісня з-за гори і гуркіт реактивних двигунів озиваються в ній голосом давнім і новим - великим досвідом народу в його історичному бутті. І від того е в цій книзі достеменність. Є в ній розважливий спокій, з яким тече між пологими і крутими берегами Дніпро, пробивається до сонця паросток, земля вбирає сніг напровесні, а хлібороб порає ниву. Бо велика праця вимагає зосередженості й терпіння, бо істина відкривається тільки наполегливому розуму і чуйному серцю.
"Що тут було?
Бур’ян як ліс,
Та ще будяк колючий ріс,
Та дерези густі кущі...... Біжать будинки в далечінь,
Зростають день за днем.
Вже є тут грядки для квіток.
Шепоче листячком садок.
Отут і ми живем!" (Марія Пригара)
В'єтнамський студент Чан Куок Кхань, який навчається на Факультеті хімії Львівського університету, взяв участь у телевізійному шоу "Голос країни", де заспівав романс "Скрипка грає" на слова Юрія Рибчинського. В'єтнамець вразив усіх своєю красивою українською...
"Ой, смійтеся, дівчаточка, та й ви, молодиці,
Посіяв я файку жита, а цибух пшениці.На припічку молотив, у запічку віяв,
Під припічком наорав, пшениці насіяв."
(Коломийки)
"Ой співанки-коломийки, в'язанку з них в'яжу,
Як попросять заспівати, я ся не відкажу.Як я стану коломийки співати, співати,
Засмієшся, і затужиш, і станеш гадати."(Коломийки)
