Перший жмуток розповідає про зародження кохання, пронизаний мотивами подиву, радості, наповненістю життям. Чари любові захоплюють ліричного героя цілком, сповнюють його душу світлими та тремтливими думками й почуттями, незважаючи на те, що вона нерозділена... Читайте вірші Івана Франка: "По довгім, важкім отупінню…", "Не знаю, що мене до тебе тягне...", "Не боюсь я ні бога, ні біса…", "За що, красавице, я так тебе люблю…", "Раз зійшлися ми случайно...", "Так, ти одна моя правдивая любов...", "Твої очі, як те море...", “Не надійся нічого”, "Я не надіюсь нічого...", "Безмежнеє поле в сніжному завою...", "Як на вулиці зустрінеш…", "Не минай з погордою...", "Я нелюд! Часто, щоб зглушить…", "Неперехідним муром поміж нами…", "Не раз у сні являється мені…", "Я не кляв тебе, о зоре...", "Ти плачеш. Сліз гірких потоки…", "Я не жалуюсь на тебе, доле...", "Привид", "Епілог".
Нанизування «на декілька ниток» - на чотири, шість, вісім, десять, дванадцять, чотирнадцять (здебільшого брали парну кількість) - характерний спосіб виконання українських народних бісерних оздоб XIX ст., а також значної частини виробів першої половини XX ст. Повсюдно відомими були два прийоми нанизування «на декілька ниток» - «у хрестик» і «сіточка», їх можна також поєднувати.
"Не знаю, що мене до тебе тягне,
Чим вчарувала ти мене, що все,
Коли погляну на твоє лице,
Чогось мов щастя й волі серце прагне..."(Іван Франко)
28 лютого 2015 року у виставковій залі Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки відкрились дві виставки: «Вишита молитва духу» Олександра Шума та «Лялька-мотанка прадавній оберіг» Наталії Бугай.
«Пісня про матір» (слова Бориса Олійника, музика Ігоря Поклада) - надзвичайно красиве виконання а капела на п`ять голосів Театром пісні "Джерела".
Ми всі маємо очі, вуха та руки. Що ми бачимо, що ми чуємо, і що ми робимо? Ці питання виникають при потребі висловити себе як особистість. Виставка «Я й Це» – виставка, яка розказує роботами дітей про те, як вони бачать, що вони чують і що вони можуть зробити. Графічні техніки - ліногравюра, монотипія, техніка пастелі - захоплюють дітей особливо! Тут діти вперше відчули «муки радості» творчого процесу.
"У Багдаді, славнім місті,
Тому літ не сто, не двісті,
Як халіфи ще жили,
Був вдовець, стара катряга,
Та такий вам скупиндряга,
Що шукать по всій землі." (Іван Франко)
"Про арешт Тараса Шевченка, що стався 5 квітня, Автоном Якимович Солтановський розповідає так у журналі »Киевская старина»: «... Шевченко з багатим поміщиком кавалеристом Солониним під’їхав до Дніпра проти кріпости. Але Дніпро весною дуже розлився — переправи не було. Стояв тільки великий човен для переправи пошти та кур’єрів з квартальним «надзирателем» і двома жандармами. Човен був готовий рушити до Києва. Шевченко попросив перевезти його з товаришем, але відмовили; але коли Солонин пообіцяв добру винагороду, поліцейський «надзиратель» і жандарми взяли їх у човен. Власне, човен очікував на Шевченка; але щоб не викликати підозри і не дати йому можливосте сховати чого-небудь з його речей, його спершу ніби не погоджувалися взяти. На середині річки квартальний наглядач показав Шевченкові розпорядження і оголосив його арештованим. За кілька хвилин Шевченко вийняв із кишені пальта жмут зв’язаних паперів і кинув за течією. Квартальний наглядач і жандарми помітили це і звеліли вийняти їх з води. Солонин пропонував великі гроші, щоб паперам дозволити геть попливти, але не встиг. Квартальний наглядач і радий би дістати «куш», але боявся зради з боку жандармів та веслярів, а жандарми боялись квартального»..." (Дмитро Чуб)
"Як хмара, що несе громовицю, тиха й біла сунула лава Святовидових жерців княжим дідинцем. Водслав, верховний жрець, взяв із собою численний супровід навмисне: "Най бачить князь Аскольд-Миколай, що нова віра грецька не зменшила давньоколишньої горливості. Ще стоять на висотах Київських і Перун Срібноголовий, і Святовидова святиня пишна під охороною трьох соток мужів певних, збройних, комонних. Вони і день-денно, і ніч-нічно почесну сторожу при храмі держать". Таж і дари Водславові, й прохання покірні, й умовляння, що таять в собі натяк-пересторогу. Могутніші Стрибожі внуки, як персть земна, людина ж - марна, хоча б і княжим вінцем увінчана..." (Наталена Королева)
Тарас Шевченко: "Бандурист" - малюнок до поеми "Сліпий".
"Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі..."(Іван Франко)
"Богдан Хмельницький. Катарсис" - текст післямови Володимира Панченка, українського літературного критика, літературознавця, письменника, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктора філологічних наук, члена Національної спілки письменників України, до перевидання історичного роману Ліни Костенко «Берестечко» (Київ, видавництво «Либідь», 2010 рік).
"Упросивши коменданта Ускова дати йому перепустку до Петербурґу найкоротшим шляхом, що зменшувало дорогу майже на 1000 кілометрів, Шевченко готувався до подорожі. Він попрощався з друзями, подарував доньці коменданта Наталії Усковій намальований ним її портрет та книжку, і о 9 годині вечора 2-го серпня, через три місяці після першого повідомлення, найнявши рибальський човен, вирушив просто до Астрахані, залишивши, нарешті, місце заслання і найтяжких поневірянь. Чекаючи два тижні на пароплав до Нижнього Новгороду, Шевченко зустрів тут земляків з Києва, зокрема знайомого ще з Києва колишнього студента Університету Ів. Клопотовського та групу інших українців і поляків, що швидко рознесли вістку про нього по всьому місту..." (Дмитро Чуб)
"В парку є одна стежина,
де колись ходила ти, —
бачиться, в піску сріблястім
міг би ще твій слід знайти..."(Іван Франко)
"Вже почалось, мабуть, майбутнє,
Оце, либонь, вже почалось...
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!.."
(Ліна Костенко)
Особливе значення в декоративно-прикладному мистецтві нашого народу має витинанка. Вона виникла в процесі трудової діяльності людини й нерозривно поєднана з її життям і побутом. Вивчення мистецтва витинання, як органічної частини народної культури, має велике пізнавальне, виховне й практичне значення та служить справі відродження української національної культури. Адже українські народні витинанки - яскравий, своєрідний вид народної декоративної творчості, що має глибокі й багаті традиції, їм притаманні силуетне узагальнення зображення, чіткий візерунок, дзеркальна симетрія, лаконізм форми, обмеженість деталей, спокійний, рухомий ритм, відсутність натуралізму, логічна відповідність між формою, матеріалом і технікою виготовлення.
Малюнок Тараса Шевченка "Відьма".
"Під молочно-білим небом нерухомо стерпло Чорне море. Немов виріклося назви своєї — лежить, мов дошка каламутно-безбарвна. Безсоняшний паркий день випив фарби та сяйво з неба і з моря, а натомість кинув сіру мерлу спеку. Піт заливає очі гребцям княжих Володимирових кораблів. Втома тяжить оловом на їхні м’язи. Однаково відважна в боях з ворогом чи з розбурханим морем, міцна дружина тривожно вдивляється в обрії: такі умертвлені млавою дні віщують землетрус або злу хуртовину. І не в одній чубатій голові, посивілій в боях, мевою кружляє думка: чи ж гаразд надумав наш князь — хреститись у віру грецьку?..." (Наталена Королева)
"Ой на тому селезеню
Жупан куций,
І сам селезень
Чорноусий.
Гиля-гиля, селезню."("Гиля-гиля, селезню" - запис в альбомі Тараса Шевченка)
Збірка віршів Марії Пригари про горобчика: "Горобчик-розбишака", "У дворі", "Хоч утікай", "Плаче мама", "Що робити?", "За море", "Сорока", "Що зробив шпак".
