Бісероплетіння. Нанизування «на декілька ниток» (Олена Федорчук, "Українські народні прикраси з бісеру")

Техніка нанизування бісеру «на декілька ниток»

Нанизування «на декілька ниток» - на чотири, шість, вісім, десять, дванадцять, чотирнадцять (здебільшого брали парну кількість) - характерний спосіб виконання українських народних бісерних оздоб XIX ст., а також значної частини виробів першої половини XX ст. Повсюдно відомими були два прийоми нанизування «на декілька ниток» - «у хрестик» і «сіточка», їх можна також поєднувати.
Нанизування па декількох нитках розпочинають із закріплення шпилькою на столі прядки робочих ниток. Далі нитки розбивають на пари, кожну з яких протягують через невеликий рядок намистин - це традиційний початок роботи з кількома робочими нитками, який запобігає їх плутанню.
Плетення хрестиком потребує багато часу, тому прикраси, виконані цим прийомом, трапляються доволі рідко. Хрещатим плетивом з дрібними візерунками, переважно з ромбів та хрестиків, виплітали верхні частини розкішних круглих комірів-крнз. Дрібні візерунки, винизані «у хрестик», гармонійно поєднувалися з великими геометричними формами основної частини такої прикраси, виплетеної сіточкою.
Перед початком нанизування на шести нитках «у хрестик» - робочі нитки розбівають на три пари, на кожну з яких набирають по три-п'ять бісерин. Відразу ж у першому ряді спаровані нитки розійдуться у протилежні боки. Крім намистин, що творять краї стрічки, всі решта є з'єднувальними. Щоб не плутатися, рядок з намистин слід набирати кожного разу від одного й того самою краю до іншого - зліва направо або навпаки. (Рис. 5).

Перший рядок плетива на шести нитках хрестиком складається із чотирьох бісерин: на нитки І, II, V, VI набирають по одній намистині. Далі залучають поки ще вільні нитки III та IV: ниточку III просилюють у намистину, набрану на нитку II, а нитку IV — у намистину, набрану на нитку V. Робити це треба дуже уважно.

Другий рядок набирають із трьох намистин - по одній на нитки І, П й IV. Далі нитку ІІІ протягукль у бісерину, набрану на нитку І, нитку ж V просилюють у намистинку, нанизану на нитку П, а нитка VI має потрапити у намистину, набрану на нитку IV. Нитки у цьому ряді мусять заходити в отвори з'єднувальних намистин з протилежних боків.
Наступні ряди набирають аналогічно попереднім, таким чином, щоб постійно чергувався набір чотири та три намистини. Кожного разу, переплівши чергову пару ниток у з'єднувальній намистині, нитки добре підтягують, щоб плетиво виходило рівномірно щільним.
Якщо простежити шлях нитки І, поданої на рис. 5 товстішою лінією, то можна побачити, що ця робоча нитка (так само й усі решта, на яких виконується нанизування способом «па декілька ниток»), проходячи від одного кінця стрічки до іншого, укладається зигзагом.

Найпоширенішим прийомом виконання народних прикрас у XIX - І половині XX ст. була «сіточка», нею плели різноманітні прикраси з усілякими геометричними візерунками. Ажурні ромбічні отвори сітчастого плетива можуть мати різні розміри, відповідно до яких розрізняють варіанти сіточки (нанизування хрестиком одноваріантне) зі стороною ромба три, чотири або п'ять бісерин (інші варіанти трапляються рідше).
Нанизування сіточкою на шести нитках розпочинають так само, як нанизування хрестиком: закріплені на столі робочі нитки розбивають на три пари, які треба протягнути через кілька намистин. Спаровані питки відразу ж розводять урізнобіч. Рис. 6.

Перший рядок: на нитки ІІ і IV набирають по дві намистини (остання стане з'єднувальною), а на III і V - по одній. Далі нитки ІІ і III, IV й V переплітають у з'єднувальних намистинах, які розміщені відповідно на нитках II та IV.
Другий рядок: на нитку І набирають три намистини (остання з'єднувальна), на III - одну й переплітають обидві нитки у з'єднувальній бісерині. На нитку II набирають дві намистини (остання з'єднувальна), на V - одну, теж переплітаючи цю пару ниток у з'єднувальній бісерині. Па нитки IV й VI нанизують по дві намистини, а далі нитку VI протягують через другу (з'єднувальну) бісерину, нанизану на нитку IV.
У наступних рядах роблять аналогічно: нитки, що йдуть назустріч одна одній, просиляють у протилежні кінці отворів з'єднувальних намистин, перехрещують у них і розводять урізнобіч - назустріч ниткам, що вийшли з отворів суміжних з'єднувальних намистин. Нитки, що займають положення скраєчку стрічки, використовують у формуванні лише кожного другого (парного за рахунком) ряду.
Сіточка, виконана на парній кількості ниток дозволяє створювати дзеркально-симетричний геометричний орнамент з горизонтальною та вертикальною площинами симетрії (Іл. 10.)

Власне такий орнамент па українських народних бісерних оздобах XIX ст. трапляється найчастіше. Рідше можна побачити також орнамент, що має лише вертикальну площину симетрії. Його зазвичай виплітали па непарній кількості ниток за наведеною нижче схемою (Рис. 7).

Па п'яти, семи, дев'яти нитках нанизували оздоби переважно зі зигзаговими мотивами (Іл. 11).

Упродовж XIX - І половини XX ст. українські народні майстри також плели прикраси з бісеру, поєднуючи прийоми «у хрєстик»  та «сіточка».
Виконання стрічки поєднанням прийомів «у хрестик» та «сіточка» на шести нитках розпочинають з поділу всіх робочих ниток на пари. Далі на кожній парі ниток виплітають хрестик - за тією ж схемою, що й на двох нитках «у хрестик», тобто на непарну ниточку набирають дві бісерини (остання з'єднувальна), а на парну - одну, й переплітають обидві нитки у з'єднувальній намистині. (Рис. 8).

Наступний крок - спаровані нитки розводять урізнобіч: на нитку II набирають три намистинки (остання з'єднувальна), а на III - дві й далі ниточку III протягують через з'єднувальну бісерину, що на нитці II. Переплівши ниточки ІІ й III у з'єднувальній намистинці, на них нанизують хрестик. Пізніше так само сплітають намистинки на нитках IV і V. Як і в нанизуванні попередніми прийомами, бічні нитки використовують у роботі під час створення лише кожного другого ряду.

Далі плетуть за аналогічною схехмою, але вже спаровуючи нитки І і II, III і IV, V і VI.  У новому ряді  нитки знову розходяться врізнобіч,  і  тепер працюють лише парами ниток II і III, IV і V.
Бісерні прикраси, у яких поєднано плетіння хрестиком та сіточкою, особливо привабливі. Як усі нанизані твори, вони мають геометричний орнамент, однак своєрідна технічна структура плетива вносить у візерунки таких оздоб свої оригінали корективи (Іл. 12).

На початку XX ст. у низці прикарпатських сіл Івано-Франківщиии побутували бісерні вироби у вигляді об'ємного шнура (плетінка об'ємна). На Покутті робили також намиста з обплетених бісером дерев'яних кульок (монисто обплетене), а і Закарпатті та Буковині бісером обплітали великодні яйця. Нанизували та речі па декількох нитках такими ж прийомами, що й плоскі прикраси - хрестиком та сіточкою, відмінність полягала лише в тому, що об'ємні плетінки нанизували і по лінії, а по колу, або точніше у стовпчик. Дехто з дослідників стверджує, що об'ємні вироби виконували технікою «у стовпчик», проте «у стовпчик» не є окремою технікою - це всього лиш спосіб моделювання об'ємного виробу (Рис. 9).

У літературі можна натрапити на схеми нанизування на декількох нитках, на яких робочі питки у з'єднувальних бісеринах не перехрещуються між собою, а йдуть паралельно одна до одної. Такі схеми, зокрема, подає Е. Литвинець. Нанизування у такому ралі може відбуватися як одночасно на всіх нитках, так і почергово парами ниток (Рис.10).

Почергове нанизування парами ниток починають па нитках І і II. На нитку І набирають п'ять намистин. Нитку II протягують через намистину 1, далі, добравши три коралики (6-8), її протягують через намистину 5. Відтак набирають на нитку І чотири (9-І2) намистини, а на нитку II - три (13-15) й з'єднують плетиво у намистині 12 таким чином, щоб обидві нитки входили в отвір з'єднувальної намистини з одного й того ж боку, а виходили з іншого, тобто розміщувалися паралельно. Так плетуть доти, аж поки ланцюжок не досягне потрібної довжини.
Після цього починають роботу наступною парою ниток. Нитку III кладуть з лівого боку від питки І. а нитку IV - з правого від нитки II. Нитку III протягують у намистину 3 (на нитці 1), а нитку IV у намистину 7 (на нитці II). Потім на кожну з нової пари ниток набирають єтїбки по три намистини і протягують їх через кожну четверту намистину, набрану на суміжну нитку: для питки III цс будуть намистини, набрані на нитку І, а для IV - намистини, набрані па нитку II. Для прикраси, виготовленої на шести нитках, нанизування наступною парою ниток є завершальним етапом. Його виконання відрізняється від роботи на нитках III та IV тим, що на нову пару ниток (вони творитимуть край) набирають стібки не по три, а по дві бісерини (Рис. 10).

Ретельне вивчення традиційних українських прикрас із бісеру підводить до висновку, що нанизування на нитках, розміщених паралельно, було доволі рідкісним. Паралельним нанизуванням на декількох нитках могли робити нижні частини криз або широких силянок-комірів, але прикрас XIX - І половини XX ст., які були б цілком нанизані на паралельно розміщених робочих нитках, в музейних збірках майже немає.
Для розрізнення двох різновидів одного способу, один з них ми називатимемо паралельним (робочі нитки у з'єднувальну бісерину входять з одного боку отвору й розміщуються паралельно), а інший - перехресним (робочі нитки у з'єднувальну бісерину входять з різних боків отвору й там перехрещуються) нанизуванням на декількох нитках.
 

За матеріалами: Федорчук Олена. Українські народні прикраси з бісеру. Львів: Свічадо, 2007, стор. 26 -31 ( з ілюстраціями).

Дивіться на нашому сайті усі матеріали з книги Олени Федорчук:

У книжці  Олени Федорчук вперше досліджено походження та розвиток художніх виробів а бісеру на українських теренах. Найбільшу увагу зосереджено на народних прикрасах з бісеру - самобутньому явищі української культури ХІХ - ХХ столітть. У книзі добре описано технологію виготовлення та комлозиційно-художні особливості цих, свого часу надзвичайно популярних, доповнень народної ноші українців.