Ольга Стрілець
УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО ВИТИНАНКИ
Навчально-методичний посібник
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
ВИТИНАНКА, ЇЇ ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ
Особливе значення в декоративно-прикладному мистецтві нашого народу має витинанка. Вона виникла в процесі трудової діяльності людини й нерозривно поєднана з її життям і побутом. Вивчення мистецтва витинання, як органічної частини народної культури, має велике пізнавальне, виховне й практичне значення та служить справі відродження української національної культури. Адже українські народні витинанки - яскравий, своєрідний вид народної декоративної творчості, що має глибокі й багаті традиції, їм притаманні силуетне узагальнення зображення, чіткий візерунок, дзеркальна симетрія, лаконізм форми, обмеженість деталей, спокійний, рухомий ритм, відсутність натуралізму, логічна відповідність між формою, матеріалом і технікою виготовлення.
Витинанки здавна використовувалися для оздоблення помешкань, зокрема стін кімнат, мисників, шаф, етажерок, святкового столу, а також альбомів, гербаріїв.
Слово «витинанка» розкриває техніку їх виготовлення: витинати, тобто вирізати. Витинанки - прикраси, що вирізають ножицями з білого або кольорового паперу. Набули поширення тоді, коли папір став доступним матеріалом.
Відомо, що витинанки зі шкіри, що прикрашали одяг, взуття та інші побутові речі, зустрічалися ще задовго до того, як люди винайшли папір. Археологічні дослідження засвідчують існування ажурних візерунків із шкіри ще в V ст. до н. е. (наприклад, зображення шкіряної прикраси дерев’яного саркофагу, датованої V ст. до н. е. з кургану, що був розкопаний на Алтаї.
Перші відомості про паперові прикраси в українських сільських хатах з’являються в першій половині ХІХ ст. Г. Квітка-Основ’яненко в повісті «Щира любов» описує прикраси в українських хатах на Харківщині. Усі образи, як свідчить автор повісті, були позаквітчувані всякими квітами: улітку - справжніми, а взимку - зробленими зі шпалер.
Термін «витинанки» вперше з’явився в літературі в 1913 р., щоправда, спочатку існували інші назви витинанок: («узори», «зірочки», «стригунці», «квіти», «вазон» та інші). У процесі розвитку витинанки успадкували техніку виготовлення шкіряних ажурних прикрас для одягу, взуття, орнаментальні мотиви яких створювалися на основі дзеркальної симетрії та витиналися гострими ножицями або ножем.
Давні у своїх витоках, витинанки тісно пов’язані зі святковими обрядами, побутом і звичаями народу. Доступність матеріалів та інструментів сприяли розвиткові цього виду народної художньої творчості, у якій безпосередньо виявлялись естетичні почуття, жива уява та спостережливість людей, що створюють витинанки. Крім того, цей вид декоративно-ужиткового мистецтва зберіг і доніс до наших днів високу орнаментальну культуру пращурів. Кращі зразки традиційних мотивів декоративних композицій окремих народних майстрів запозичувалися, розвивалися та збагачувалися наступними поколіннями.
У композиції паперових витинанок певну роль відіграли настінні розписи. На Поділлі й Дніпропетровщині паперові прикраси співіснували з мальованими, інколи доповнювали їх. Дослідники відзначали, що селянки віддавали перевагу саме паперовим, оскільки виготовлялися вони легше й швидше, до того ж можна було швидко поміняти окремі елементи композиції.
Майстриня із с. Саїнки Вінницької області Н. Кушнір розповідає, що, коли вона ще була малою, окраси в хаті не було. Дівчинкою робила витинанки, які чіпляли на стінах, над вікнами замість фіранок. І сволоки на стелі також з обох боків обліплювали витинанками.
Витинанки здавна використовувалися для оздоблення помешкань, зокрема стін кімнат, мисників, шаф, етажерок, святкового столу, а також альбомів, гербаріїв.
Слово «витинанка» розкриває техніку їх виготовлення: витинати, тобто вирізати. Витинанки - прикраси, що вирізають ножицями з білого або кольорового паперу. Набули поширення тоді, коли папір став доступним матеріалом.
Відомо, що витинанки зі шкіри, що прикрашали одяг, взуття та інші побутові речі, зустрічалися ще задовго до того, як люди винайшли папір. Археологічні дослідження засвідчують існування ажурних візерунків із шкіри ще в V ст. до н. е. (наприклад, зображення шкіряної прикраси дерев’яного саркофагу, датованої V ст. до н. е. з кургану, що був розкопаний на Алтаї.
Перші відомості про паперові прикраси в українських сільських хатах з’являються в першій половині ХІХ ст. Г. Квітка-Основ’яненко в повісті «Щира любов» описує прикраси в українських хатах на Харківщині. Усі образи, як свідчить автор повісті, були позаквітчувані всякими квітами: улітку - справжніми, а взимку - зробленими зі шпалер.
Термін «витинанки» вперше з’явився в літературі в 1913 р., щоправда, спочатку існували інші назви витинанок: («узори», «зірочки», «стригунці», «квіти», «вазон» та інші). У процесі розвитку витинанки успадкували техніку виготовлення шкіряних ажурних прикрас для одягу, взуття, орнаментальні мотиви яких створювалися на основі дзеркальної симетрії та витиналися гострими ножицями або ножем.
Давні у своїх витоках, витинанки тісно пов’язані зі святковими обрядами, побутом і звичаями народу. Доступність матеріалів та інструментів сприяли розвиткові цього виду народної художньої творчості, у якій безпосередньо виявлялись естетичні почуття, жива уява та спостережливість людей, що створюють витинанки. Крім того, цей вид декоративно-ужиткового мистецтва зберіг і доніс до наших днів високу орнаментальну культуру пращурів. Кращі зразки традиційних мотивів декоративних композицій окремих народних майстрів запозичувалися, розвивалися та збагачувалися наступними поколіннями.
У композиції паперових витинанок певну роль відіграли настінні розписи. На Поділлі й Дніпропетровщині паперові прикраси співіснували з мальованими, інколи доповнювали їх. Дослідники відзначали, що селянки віддавали перевагу саме паперовим, оскільки виготовлялися вони легше й швидше, до того ж можна було швидко поміняти окремі елементи композиції.
Майстриня із с. Саїнки Вінницької області Н. Кушнір розповідає, що, коли вона ще була малою, окраси в хаті не було. Дівчинкою робила витинанки, які чіпляли на стінах, над вікнами замість фіранок. І сволоки на стелі також з обох боків обліплювали витинанками.
За матеріалами: Стрілець Ольга Володимирівна. «Українське мистецтво витинанки у змісті професійної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва». Навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки "Образотворче мистецтво". Переяслав-Хмельницький, 2013, стор. 7 - 8 .
Більше про витинанку з посібника Ольги Стрілець дивіться на нашому сайті:
Ольга Стрілець. "Українське мистецтво витинанки" (навчально-методичний посібник)
У навчально-методичному посібнику «Українське мистецтво витинанки» розкривається стародавній вид мистецтва «Витинанки». Його історія виникнення, особливості композиційного вирішення надихнуть майбутніх митців на творчу діяльність і бажання продовжувати мистецькі традиції рідного народу.
Останні коментарі до сторінки
«"Витинанка, її художні особливості" - з посібника Ольги Стрілець "Українське мистецтво витинанки"»:
Всьго відгуків: 0
+ Додати коментар