Іван Антонович Малкович - самобутній поет гуцульського краю, есеїст, перекладач, видавець, засновник видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", Член Національної спілки письменників України
Іван Малкович народився 10 травня 1961 року в селі Нижньому Березові в сім'ї Антося та Юлії Малкович. «...Я народився в Карпатах. На моє культурне виховання істотно вплинув мій дядько Петро Арсенич - історик і радянський дисидент.... У «Віршах на зиму» я частково згадую, що до нас приїжджала інтеліґенція, люди, які зазнавали гонінь. Валентин Мороз після першого тюремного терміну деякий час у нас жив. Я знав, де переховувалася «заборонена література», хоча то трималося під великим секретом. Там були Лепкий, Чайковський, Грушевський... У тому відчувався великий екстрим. Ті книжки можна було читати лише в одному місці, погано освітленому. Мені не говорили про нього, бо то загрозливо для дитини. А окрім того, у нас протягом тридцяти років щоліта відпочивала сім'я ленінградського професора Федора Головачова (його діти й онука теж учені). Ці ленінградські знайомі приїжджали до нас як до родичів. Одного разу на сінокосі я почув, як тато розповідав професору про наш рух Опору, УПА. Йому це так само близько було (ленінградці, які пережили блокаду, — то особливі люди, демократичні). Вони привозили мені щось із російської літератури... А ще Карпати — то особливі традиції, незнищенні... На Різдво треба було, щоб начальство не побачило, як ти колядуєш; на Великдень ішли до церкви крутими обхідними стежками, хоча церква знаходилась навпроти школи. Себто це були романтика і небезпека. А що для дитини може бути краще? Мені пощастило з дитинством.»
У Івано-Франківську Іван закінчив музичне училище за класом скрипки. Дитя Карпатських гір, Іван Малкович з ранніх літ вбирав їхню красу, захоплювався грою троїстих музик, особливо скрипаля Киселейчука, голос скрипки якого здавався хлопцю неповторним і найкращим з-поміж усіх музичних інструментів. А ще Іван ріс надзвичайно доброю, вразливою і спостережливою дитиною. Вірші талановитий хлопчина почав писати ще в шкільному віці. Приходив до редакції обласної молодіжної газети, несміливо відчиняв двері й тихо казав: "А я вірш приніс... Написалося!" Вищу освіту Іван Антонович здобув на філологічному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. Якийсь час працював у редакціях видавництв "Веселка" і ""Молодь, у журналі "Соняшник". Легенди й казки гір, таємничі вірування предків, безперечно, накладали відбиток на світогляд юного поета. Це засвідчує перша книжка його лірики - "Білий камінь", головними героями якої були чугайстри(добрі духи лісу, які рятують людей, коли вони заблукають у горах), мольфари та інші персонажі гуцульських міфів. Високохудожня книжка віршів молодого поета припала до серця багатьом шанувальникам слова. Ця збірка водночас є збіркою-біографією, збіркою-освідчення і збіркою-надією. Досить прочитати поезію "Подорожник" - відкриється дитяча душа поета, яка у прагматичному й жорстокому світі ніколи не подорослішає, бо внутрішньо не сприймає байдужості, користолюбства. Очевидно, не впадково видавництво "А-ба-ба-га-ла-ма-га", засноване Іваном Малковичем, спеціалізується на книгаз для дітей. Як незмінний директор, поет бачить продукцію свого видавництва як таку, що здатна конкурувати з книгами, виданими не тільки в Україні, а й за кордоном. У 1988 роцы вийшла друга поетична книга Івана Малковича "Ключ", в 1992 - "Вірші", в 1997 - збірка "Із ангелом на плечі", в якій вміщено й популярні вірші з попередніх збірок, і нові поезії. Серед найкращих творів митця - поезія "Антонич". У ній образно сказано про роль визначного українського поета в житті краян. Дійство у творі відбувається за законами казки. З горіха, наче з яйця-райця, виходять земляки Богдана-Ігоря Антонича - збідовані, нещасні, чорні від праці й злиднів, позбавлені Божої опіки. Проте ціною власного життя поет спромагається на те, щоб дати лемкам право на майбутнє, зробити їхнє життя достойним їхніх же добрих і щирих душ, вміння цінувати прекрасне, творити шедеври мистецтва. Лірика Івана Малковича з роками стає все більш афористичною та художньо досконалою. Його ліричні герої - мудрі й тонкі натури, які усвідомлюють, наскільки нетривкий наш світ, а тому глибоко вірять у Бога і в те, що в кожній особі закладено дуже багато хорошого, світлого - і тільки розвиваючи кращі людські риси, ми порятуємо планету від катастрофи. Іван Малкович вважається одним іх найкращих сучасних поетів, а його видавництво - найуспішнішим в Україні. Це означає, що як митець і громадянин Іван Антонович реалізує себе багатогранно і щедро.
За матеріалами: http://ukrclassic.com.ua/
На відео: Іван Малкович читає свій вірш: Старосвітська балада ("Із янголом на плечі"") :