СТЕЛЕНІ РАХУНКОВІ ШВИ
(з книги К. Р. Сусак та Н. А. Стеф’юк "Українське народне вишивання")
Базовим підґрунтям назви стелені рахункові шви (настилування, рахункова гладь) є технологія їх вишивання. Шви, об’єднані цією назвою, вишиваються шляхом настилу стібків через визначену кількість ниток між двома паралельними нитками основи або піткання.
Техніки виконання, характеристичні особливості цих швів найрізноманітніші, вони і визначають їх назви та застосування.
Стелені рахункові шви умовно можна поділити на дві групи:
а) стелені рахункові шви з несуцільним покриттям тла тканини. Цими швами найбільше вишивають орнаменти з декорування одягових, інтер’єрних виробів;
б) стелені рахункові шви з суцільним покриттям тла тканини. Діапазон виробів, що декоруються вишитими ними орнаментами, дуже широкий. Їх використовують для настилу тла (основи) під орнаменти для вишивання стеленими швами з несуцільним покриттям тла тканини, але найбільше ними декорують вироби інтер’єрного, релігійного, обрядового, сакрального призначення.
Вивчення стелених рахункових швів забезпечує усвідомлене розуміння закономірності розрахунку ниток при творенні елементів, мотивів, орнаментів у цілості; специфіки виконання робочого рисунку, колористичної гами відповідно вишивання орнаментів конкретними стеленими рахунковими швами.
СТЕЛЕНІ РАХУНКОВІ ШВИ З НЕСУЦІЛЬНИМ ПОКРИТТЯМ ТЛА ТКАНИНИ
1. Занизування (заволікання)
Такий шов художнього вишивання виконується за робочим рисунком орнаменту.
Структурною одиницею орнаменту є квадратики, прямокутнички, настелені стібками робочої нитки відповідно творчого задуму.
Технологія виконання занизування подібна до перебірного ткацтва. За допомогою голки вишивальну нитку протягують справа наліво між двома паралельними нитками піткання через нитки основи то пропускаючи, то набираючи їх на голку. При виконанні шва, ніби вплітаємо (занизуємо, заволікаємо) вишивальну нитку між нитки піткання тканини. Звідси і назва шва занизування (заволікання).
Техніка настилу стібків ведеться справа наліво. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку на лицьову сторону. Від місця виколу між двома паралельними нитками піткання відраховуємо кількість ниток основи за робочим рисунком орнаменту, покриті стібком нитки основи пропускаємо, непокриті — набираємо на голку. Таким способом настеляємо стібки по всій довжині орнаменту. Дійшовши до кінця лінії шва, повертаємо тканину на 180° і так вишиваємо паралельні лінії шва по всій довжині орнаменту.
Орнаменти, виконані занизуванням, носять стрічковий характер, в яких роздільні лінії по центру та покрайниці вишиваються контрасними кольорами або іншим відтінком до кольору основних ліній орнаменту.
Занизуванням виконують найрізноманітніші орнаменти для декорування чоловічого, жіночого, дитячого одягу та виробів інтер’єрного, обрядового, побутового призначення. В орнаментах занизування поєднують з поверхницею-кафасор, оздоблювальними швами, мережками.
2. Занизування (переволікання) з вузленням
Цей шов художнього вишивання виконується за робочим рисунком орнаменту справа наліво. Технологія виконання шва частково подібна до занизування та затяганки (див. занизування та затяганка).
Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону. Від місця виколу за робочим рисунком орнаменту настеляємо лінію шва технікою занизування (затяганка). Після цього у визначених за рисунком місцях підбираємо стібок на грубшу голку (або підготовлений для цієї техніки інструмент у вигляді грубої голки), злегка підтягуємо його вверх, прокручуємо проти годинникової стрілки і відпускаємо. Після цього повертаємо тканину на 180° і вишиваємо наступну орнаментальну лінію шва.
Такі орнаменти імітують ткання, їх найкраще виконувати вовняною крученою ниткою, можна шовком, ірисом та крученими нитками муліне.
3. Набирування (поверхниця)
Технологія виконання шва ґрунтується на вишиванні горизонтальних рівномірних стібків між двома паралельними нитками піткання, які по висхідній наполовину перекривають один одного. Шов ведеться зліва направо, настил стібків знизу вверх, зверху вниз через парну кількість ниток основи. При творенні орнаментів для виконання набируванням слід пам’ятати, що прямі діагональні ромбовидні лінії шва виконуються безперервним настилом суміжних стібків через чотири-шість-вісім ниток основи. Для зменшення величини орнаменту, при зображенні його малюнка на клітці, одна клітка відповідає двом ниткам основи. Такий підхід загальноприйнятий в робочих рисунках орнаментів, які виконуються набируванням.
Настил стібків розпочинаємо закріпленням робочої нитки з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку на лицьову сторону. Від місця виколу вправо між двома паралельними нитками піткання відраховуємо чотири нитки основи, вколюємо голку, повертаємо вверх (якщо лінія шва іде вниз, то голку повертаємо вниз) і виколюємо її по діагоналі вліво через дві нитки основи та одну нитку піткання. Таким способом настеляємо стібки за лініями швів відповідно до робочого рисунка орнаменту. При цьому з лицьової сторони утворюються горизонтальні рівномірні стібки, які наполовину перекривають один одного і густо покривають поверхню тканини. З вивороту стібки за величиною половинні і лежать по діагоналі через одну нитку піткання. Звідси походить друга назва шва поверхниця.
Орнаменти цією технікою виконують переважно в яскравих кольорах. Набирування поєднують із оздоблювальними швами, мережками, поверхницею-кафасор. Такими орнаментами декорують найрізноманітніші вироби одягового, культового, обрядового, побутового призначення.
4. Низинка проста
Шов виконується за робочим рисунком орнаменту з виворітної сторони. Це зумовлює назву шва низинка, низь.
Настил стібків здійснюється справа наліво або знизу вверх протягуванням робочої нитки між двома паралельними нитками піткання через відповідну кількість ниток основи.
Основні орнаментальні мотиви творяться шляхом варіативного настилу стібків через непарну кількість ниток основи, одна, три, п’ять, сім, дев’ять і більше. Такі мотиви укомпоновують в найрізноманітніші орнаменти. Для матеріалізації орнаменту у вишивку виконують робочий рисунок орнаменту з виворітної сторони з розрахунком ниток.
Відповідно технології ведення піва, робочу нитку закріплюємо на місці його початку. За робочим рисунком орнаменту відраховуємо вертикальні нитки полотна. Покриті стібком нитки на рисунку пропускаємо, непокриті стібком набираємо на голку. Таким способом настеляємо стібки до кінця лінії шва через всю ширину орнаменту. При переході до наступної лінії шва вколюємо голку через одну горизонтальну нитку вище. Щоб нитка не провалювалась (не зміщувалась), її можна закріпити круговим стібком довкола горизонтальної нитки.
Орнаменти низинкою простою виконують в монохромній гамі. Однак в багатьох областях України такі орнаменти з лицьової сторони заповнюють технікою лиштва проста різними кольорами, відповідно творчого задуму та традиції.
Низинкою простою вишивають основні, доповнюючі орнаменти та покрайниці в основних орнаментах. їх поєднують у вишивці із оздоблювальними швами, поверхницею-кафасор, нескладними мережками.
5. Низинка замкова
Технологія вишивання низинки замкової тотожна технології низинки простої.
Відмінність полягає тільки в техніці настилу стібків. Низинкою замковою вишивають, в основному, орнаменти широкі, які добре сприймаються на відстані. Такими орнаментами декорують вироби для інтер’єру: портьєри, ламбрекени, дитячі покривальця, диванні подушечки, прошви на простирадла і подушки тощо. При вишиванні таких орнаментів стібки настеляються через велику кількість ниток основи — дев’ять, одинадцять, тринадцять і більше.
Настил такого стібка накладається спочатку через частину ниток, наприклад, набираємо на голку п’ять ниток основи, виводимо її, обводимо п’яту нитку круговим стібком, після чого набираємо на голку останні чотири нитки основи. Робочу нитку легко притягуємо. При цьому з лицьової сторони утворюється суцільний стібок через дев’ять ниток основи, з виворітної сторони видно круговий стібок (замочок) на п’ятій нитці основи. Кругових стібків (замочків) може бути один, два, три в одному стібку, залежно від потреби, яка визначається його довжиною. Техніка настилу стібків обумовлює назву шва низинка замкова.
6. Поверхниця-кафасор
Виконується знизу вверх за робочим рисунком орнаменту. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку на лицьову сторону. Від місця виколу вліво відраховуємо три нитки основи, вколюємо голку, повертаємо вверх, набираємо на неї кількість ниток піткання відповідно до рисунка орнаменту і виводимо на лицьову сторону. Наступний стібок настеляємо зліва направо через таку ж саму кількість ниток основи.
Дійшовши до кінця лінії шва, повертаємо тканину на 180° і вишиваємо наступний ряд стібків.
При цьому з лицьової сторони утворюються рівномірні, горизонтальні, паралельні стібки, розміщені вертикальними рядами через різну кількість ниток піткання. З виворітної сторони утворюються вертикальні, паралельні, нерівномірні стібки.
Технікою художнього вишивання поверхниця-кафасор виконують найрізноманітніші геометричні орнаменти. Нерідко їх виконують як продовження (розтяжка) основних орнаментів, виконаних низинкою, занизуванням, набируванням, заігліно-І, колодки-ІІ тощо. В таких випадках орнамент поверхницею-кафасор виконується ніжними тонами переважаючого кольору в основному орнаменті.
Композиційні мотиви цим швом творяться поверхневим (лицевим) настилом стібків, розміщених то компактно, то розкидано (в розсип), як в старовинних кабардинських (осетинських, адегейських) танцях за назвою кафа. При їх виконанні танцюристи то скупчуються, то розсипаються поодинці, присідаючи, імітують окремі точки. Може звідси і походить назва цієї прадавньої техніки.
7. Лиштва проста
Лиштва проста виконується за робочим рисунком орнаменту. Вишивальну нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку на лицьову сторону. Від місця виколу вниз, між двома паралельними нитками основи відраховуємо дві-три (відповідно до рисунка орнаменту) нитки піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво і вверх та виколюємо по діагоналі через одну нитку основи і на одну нитку піткання вище від попереднього виколу. Виводимо голку на лицьову сторону, вколюємо через чотири нитки піткання вниз, повертаємо вліво і вверх та виводимо по діагоналі через одну нитку основи для настилу наступного стібка.
При настилі стібків за лінією шва вниз голку виколюємо на одну нитку піткання нижче від попереднього стібка. Дійшовши до кінця лінії шва, повертаємо тканину на 180° і настеляємо стібки справа наліво в протилежну сторону.
Лиштвою простою виконують основні орнаменти, призначені для декорування найрізноманітніших виробів. У вишивках її поєднують із низинкою, виколюванням, довбанкою, курячим бродом, вирізуванням, розводом, солов’їними вічками, швом кочелистим тощо.
Лиштва проста — це прадавній шов художнього вишивання. Вона поширена в усіх областях України.
8. Лиштва качалкова (качалочка)
Технологія вишивання шва адекватна технології лиштви простої. Відмінність полягає тільки в техніці настилу стібків. Їх настеляють через однакову кількість ниток піткання за робочим рисунком орнаменту. Орнаментальні елементи, мотиви творять настилом варіативної кількості стібків. Їх укомпоновують в найрізноманітніші орнаменти, які збагачують поєднанням кольорів та відтінків. Краї орнаментальних мотивів в орнаментах нерідко обводять однією лінією стібків штапівки.
Лиштва качалкова застосовується як елемент орнаментальної вишивки при декоруванні найрізноманітніших виробів одягового, обрядового, інтер’єрного призначення.
9. Заігліно (заігляне)- І
Шов виконується зліва направо діагональними лініями знизу вверх, зверху вниз.
Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Від місця виколу вниз між двома паралельними нитками основи відраховуємо чотири нитки піткання, вколюємо голку, повертаємо вправо і вверх та виколюємо по діагоналі через одну нитку основи і чотири нитки піткання. Від місця виколу знову вколюємо голку через чотири нитки піткання вниз, повертаємо вправо і вверх, виколюємо по діагоналі через одну нитку основи і дві нитки піткання. Виводимо голку на лицьову сторону і таким же способом настеляємо наступні стібки. При повороті лінії шва вверх, повертаємо в руці голку або тканину на 180°.
При цьому з лицьової сторони утворюються парні, рівномірні, паралельні стібки. Вишиваючи їх діагональними лініями зверху вниз, знизу вверх, можна створювати найрізноманітніші орнаменти.
З виворітної сторони утворюються парні, діагональні, через одну нитку основи один на половину коротший від другого стібки.
Технікою художнього вишивання заігліно-І виконують найрізноманітніші орнаменти, які застосовують в декоруванні одягових, інтер’єрних, обрядових, сакральних виробів тощо.
Найбільш поширена така техніка у вишивальному мистецтві Галицької Гуцульщини.
10. Заігліно (заігляне)-ІІ
Шов виконується зліва направо. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку на лицьову сторону. Від місця виколу вниз між двома паралельними нитками основи відраховуємо дві нитки піткання, вколюємо голку, повертаємо вправо і вверх та виколюємо її по діагоналі через дві нитки піткання і одну нитку основи. Виводимо голку на лицьову сторону, від місця виколу вниз відраховуємо чотири нитки піткання, вколюємо голку, повертаємо вверх, виколюємо її по діагоналі вправо через одну нитку основи і дві нитки піткання для накладання наступного стібка. Таким способом настеляємо парні, паралельні вертикальні стібки поперемінно через дві-чотири нитки піткання до кінця лінії шва. При повороті лінії шва знизу вверх повертаємо тканину або голку на 180°.
При цьому з лицьової сторони утворюються парні прямі, паралельні стібки, з яких попередній наполовину коротший від наступного. З виворітної сторони стібки, рівні за довжиною, розміщені по діагоналі через одну нитку основи.
Технікою художнього вишивання заігліно-ІІ вишивають лінії розводу, покрайниці та основні орнаменти в найрізноманітнішій кольоровій гамі.
Заігліно-ІІ найбільш поширине у вишивальному мистецтві західних областей України.
11. Гладь стеблова
Техніка виконання гладі стеблової подібна до стеблового шва. Відмінність полягає в тому, що стібки можна настеляти за рахунком ниток або за розміряним відрізком тканини на малюнку.
Шов виконується зверху вниз. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку на лицьову сторону, вколюємо її через дві-три- чотири нитки (або такий же проміжок тканини по лінії малюнка), повертаємо голку вверх, набираємо на неї пропущені нитки (тканину) і виколюємо на місці попереднього виколювання. Знову ведемо голку з робочою ниткою вниз через подвійну кількість ниток відповідно до попереднього стібка чотири-шість-вісім (або подвійний проміжок тканини), вколюємо голку, повертаємо вверх, набираємо на неї пропущені нитки (тканину) і виводимо на лицьову сторону у нижньому ріжку верхнього стібка. При цьому треба слідкувати, щоб робоча нитка постійно знаходилась з правої сторони голки. Утворюються стібки, які наполовину перекривають один одного у безперервній лінії. Змінюючи товщину робочої нитки та величину стібків, можна змінювати характер вишитої орнаментальної лінії.
Гладь стеблову застосовують для обведення контурів малюнка в орнаментах, вишивання гілочок, прожилків у листочках та стеблах. Звідси і походить назва гладь стеблова.
12. Гладь колоскова
Виконується за рисунком орнаменту. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку на лицьову сторону і вколюємо її на місці виколу. Набираємо на голку кількість ниток (проміжок тканини) відповідно до рисунка орнаменту так, щоб вістря голки було добре видно. Обводимо вістря голки робочою ниткою справа наліво. Петлю робочої нитки притримуємо великим пальцем лівої руки і виводимо голку на лицьову сторону. Після цього вколюємо голку через дві-три нитки (залежно від бажаної довжини вусика) за петлею робочої нитки, що утворилася.
Гладь колоскову застосовують при виконанні орнаментів декорування дитячого одягу, вишивання обвідок, кайми на подушках, рушниках, панно.
Цим швом вишивають колоски в рослинних орнаментах.
Ілюстрації до висвітлюваної теми:
За матеріалами: К. Р. Сусак, Н. А. Стеф’юк. "Українське народне вишивання". Навчальний посібник (техніки, методологія, методика). Київ. Видавництво "Науковий світ", 2006 рік, стор. 131 - 145.
Більше про вишивання з книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк:
