Елла Литвинець
ГОЛКИ, НИТКИ, НАМИСТИНКИ
(Науково-популярна книжка для дітей)
ВИШИВАННЯ
У глибину віків сягає мистецтво прикрашати одяг та різні вироби домашнього вжитку вишивкою — узорами, вишитими на тканині, шкірі чи повсті.
Від перших стібків шитва на шкіряному одязі людей кам’яного віку і до нашого сьогодення — такий шлях вишивання, одного з найпоширеніших видів народної творчості. Упродовж сторіч вдосконалювалися знаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки), змінювалися і вдосконалювалися техніки шиття та вишивання.
Уже в першому тисячолітті до нашої ери мистецтво вишивання досягло високого рівня у народів Вавілонії, Індії й Китаю, Єгипту, Риму та багатьох інших країн.
На території нашої країни у скіфо-сарматських похованнях VI — V ст. до н. е. знайдені залишки тканин, вишитих золотими, шовковими і вовняними нитками. На території України також знайдено історичні пам'ятки цього мистецтва. Відносяться вони до І ст. до н. е. — І ст. н. е. А за часів Київської Русі сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві першу вишивальну школу, де молодих дівчат навчали ткацтву та вишиванню. Популярна вишивка і в наш час. Поряд з традиційними орнаментами, колоритом та композиційними рішеннями створюються нові, збагачені новими елементами узорів та кольорів, орнаментальні композиції і техніки виконання.
* * *
ВИДИ РУЧНИХ ШВІВ
Протягом сторіч багатьма поколіннями невідомих майстрів створено безліч технік вишивання, або швів.
Тільки на Україні їх відомо близько ста.
У цій книжці ви познайомитеся з основними, найпоширенішими. Перш ніж перейти до розмови про них, назву кілька термінів, які існують у рукоділлі і траплятимуться у цій книжці.
Тканина, з якої щось шиють або на якій вишивають, зветься робочою; нитка, якою шиють чи вишивають,— робочою, а у вишиванні ще й вишивальною.
Місце, в якому голка входить у тканину і виходить з неї, називається прокол, довжина нитки між двома проколами — стібок. Ряд однакових стібків утворюють шов. У шитті швом називають місце з’єднання окремих деталей виробу нитками. Відстань від краю тканини до шва називається його шириною (рис. 12). У вишиванні швом називають спосіб, тобто техніку виконання вишивки.
Назви більшості швів походять від способу накладання стібків на тканину. Влучні й образні, вони свідчать про спостережливість їхніх творців: «козлик», «хрестик», «ланцюжок», «прутик», «кривулька», «качалочка» тощо.
За своїм призначенням шви поділяються на: з’єднувальні — за їх допомогою з’єднують окремі частини тканини; закріплювальні — для обробки країв та підрублювання тканини; оздоблювальні, які застосовуються як для з’єднання окремих деталей виробу і закріплення країв, так і для оздоблення виробів. їх називають іще декоративними. В оздобленні одного виробу досить часто застосовують кілька різних швів, складних і простих, одно- й двосторонніх. До односторонніх швів належать ті, які заповнюють узор тільки з правого, лицевого боку. В такому випадку на звороті залишається пунктир з окремих стібків. У двосторонніх швах узор має однаковий вигляд з обох боків тканини.
За способом виконання вишивки поділяють на лічильні та вільні. Лічильними називають вишивки переважно геометричних орнаментів, які виконуються за точним рахунком ниток на тканині полотняного переплетення. Вільними — ті, які виконуються за наміченими контурами узорів округлих та криволінійних форм.
За технікою виконання вишивки поділяють на ажурні (прозорі) та глухі. Ажурні вишивки виконують по тканині, частина якої висмикнута або вирізана, глухими називають вишивки по цілій тканині. Залежно від вибраного узору вишивка вкриває тканину частково або суцільно. Більшість сучасних швів виконують по переведеному малюнку.
Спершу вишивали тільки білими й сірими нитками, що залишалися від ткання полотна. Щоб надати блиску, їх навощували. Згодом люди навчилися фарбувати полотно і нитки, а ще пізніше почали використовувати, крім лляних і конопляних ниток, бавовняні, шовкові, вовняні, золоті й срібні, а також перли, намисто, бісер.
Майже скрізь по Україні вишивають двома кольорами ниток: чорним і червоним, червоним і синім, блакитним і коричневим. У вишиванні декоративних рушників переважають червоні кольори. Чудові вишивки білим по білому або сірому, де в однобарвних вишивках, в залежності від кута нахилу стібків, виникає світлотіньовий ефект. На заході республіки вишивки яскраві й багатобарвні, як сама природа карпатського краю.
Тепер перейдемо до швів. Як ми вже казали, їх у рукоділлі дуже й дуже багато. Більшість з них застосовується в різних видах ручної праці: шитті, вишиванні, в’язанні. Ми зупинимося лише на тих, якими користуються найчастіше, причому як у шитті, так і у вишиванні.
Під час роботи треба стежити за тим, щоб стібки були завжди рівномірними, однаковими і не стягували тканину.
* * *
ПОЧАТКОВІ ШВИ
Початкові шви дуже прості у виконанні і застосовуються найчастіше при обробці виробів, а також у вишиванні.
Шов «уперед голку» (рис. 13) — найпростіший з ручних швів. Виконується він справа наліво рівненькими стібками і з обох боків нагадує пунктир (рис. 13 а). Довжина і частота стібків може бути різною — залежно від призначення шва.
У шитті шов «уперед голку» застосовують тоді, коли треба зметати окремі деталі, позначити середину виробу або контури малюнка, зробити зборки, вафлі тощо. Відповідно змінюється й назва шва.
Прокладний шов (рис. 13 б). Цим швом прокладають намітку і обводять контури малюнка. Його застосовують для позначення середини виробу, виконання зборок тощо. Довжина стібків на лицевому боці може бути 1 — 2 см, а на зворотному — 0,5 — 1 см.
Змету вальний шов (рис. 13 в) застосовують для тимчасового скріплення окремих деталей під час підготовки до примірювання, шиття або прасування, при підшиванні рубців тощо. Довжина стібків цього шва може бути 1 — 1,5 см, а відстань між ними 2 — 3 мм.
При виконанні зборок стібки прокладають двома паралельними рядами на відстані 0,3 — 0,7 см. Це можна робити двома голками водночас. Чим коротший стібок і менша відстань між ними, тим рівномірнішими будуть зборки (рис. 13 г).
Копіювальні стібки, або сильця, застосовують при перенесенні ліній з однієї деталі виробу на іншу, парну деталь. Стібки роблять завдовжки в 1 см, а нитку між ними не затягують, залишаючи невелику петлю. Після накладання шва деталі розсувають, нитки між ними натягують і розрізають.
У вишиванні шов «уперед голку» застосовують для обведення контурів узорів, настилу в різних гладях, заповнення площин малюнків (у рушникових швах він зветься насипкою). Використовують його і як самостійний вид вишивки. Так, якщо змінювати довжину стібків і відстань між ними, додавати нитки різних кольорів, поєднувати нитки різної товщини, можна створити нескладну за виконанням, але гарну вишивку для оздоблення одягу чи серветок (рис. 13 д).
Однобарвні та різнобарвні орнаментальні смужки узорів, виконані стібками «уперед голку», у горизонтальному або вертикальному напрямках, дуже нагадують узори ткання. Одноколірні візерунки вишивають одразу по всій довжині виробу справа наліво, як показано на рис. 14. На звороті смужки матимуть завжди негативний узор. Одна з найдавніших технік народного вишивання, що нагадує перетинання ниток на ткацькому верстаті і дає строго геометричні узори, в Україні називається занизування, заволікання або затягування (рис. 14 а).
Швом «уперед голку» можна вишити також квіти й листя, зашити фон малюнка (рис. 15); проклавши товстими кольоровими нитками строчки на комірці, кишенях, поясі, можна оздобити окремі деталі одягу, вишити серветку, диванну подушку тощо. Обплітаючи стібки кольоровими нитками, можна створити нові декоративні шви.
Прокладають цей шов справа наліво так, що голка весь час входить в тканину позад нитки на довжину одного стібка, а виходить на два стібки попереду. На рисунку показано, як утворюється цей шов.
Швом «за голку» можна вишити узор на блузці, фартушку, дитячому одязі. Деякі узори виконують невеличкими петлями, які утворюються при прокладанні стібків. Після вишивання петельки можна розрізати (рис. 17).
Шов строчка (рис. 18) нагадує машинну строчку і відрізняється від шва «за голку» лише тим, що стібки у ньому щільно прилягають один до одного. В українській народній вишивці цей шов має кілька місцевих назв. На Київщині його називають вистіг, на Полтавщині — штапівка, а на Поділлі — стебнівка.
Строчкою часом вишивають одяг чи серветки. На основі цього шва можна також створювати декоративні варіанти. Цим швом у шитті з’єднують окремі деталі, у вишиванні — обводять контури узорів або зашивають всю їх площину (рис. 19).
Тепер розглянемо шви, які застосовуються для обробки країв виробів, у тому числі й вишитих.
Обкидний шов (рис. 20) виконується прямими й косими стібками, зліва направо або справа наліво. Ним обшивають краї виробів чи тканин. На кожному сантиметрі довжини роблять 3 — 4 стібки і ниткою щільно обхоплюють зріз тканини (рис. 20 а).
Пруговим швом зшивають пруги тканини, пришивають мережива. Виконують його густими стібками, набираючи на голку одну-дві нитки пруга (рис. 20 б).
Підрублювальними швами підшивають підігнуті зрізи виробів. Декілька варіантів цього шва показано на рис. 20 в. Його можна виконувати з лицевого боку, кольоровими нитками, видозмінюючи стібки. Така підшивка водночас прикрасить виріб (рис. 20 г).
Підрублювальний шов взакрутку застосовують при підшиванні країв тонких тканин, таких як шифон, маркізет тощо. Краєчок тканини закручують всередину великим та вказівним пальцями так, щоб рубець був якомога вужчим. Потім скручену смужечку підшивають невеликими, скошеними стібками, як показано на рис. 20 д.
До закріплювальних належать також більш складні шви: запошивний, виворітний, або подвійний, і потайний (рис. 21). Вони застосовуються при обробці країв виробів.
Петельний шов (рис. 22). Цим швом у шитті обкидають петлі (звідки й пішла його назва) та зрізи тканин, щоб не обсипалися нитки. Він широко застосовується у вишиванні.
Виконуючи його, стежать, аби нитка весь час була під голкою, утворюючи петельку. Щоб стібки шва були однакові, треба намітити контур вишивки двома лініями — зверху і знизу.
За допомогою цього шва, зміюючи висоту, ширину і нахили стібків, відстань між ними, перевиваючи їх нитками іншого кольору, можна створити багато яскравих, оригінальних узорів для оздоблення побутових речей. На рис. 23 ви бачите візерунки для вишивання петельним швом кептариків.
Існує безліч варіантів петельного шва для вишивання різних узорів: квітів, листя тощо (рис. 24).
Шов "козлик" (рис. 25) нагадує козли для розпилювання дров. Мабуть, звідси й пішла його назва. На лицевому боці шов утворює ряд схрещених стібків, а на звороті — два ряди паралельних.
Виконують цей шов зліва направо, знизу вгору. В місцях перехрещення кожен наступний стібок кладеться поверх попереднього. Існує багато варіантів цього шва. Ним не тільки підшивають краї виробів, оздоблюють одяг і предмети побуту, але й вишивають квіти і листя (рис. 26).
Якщо виконати цей шов різнокольоровими нитками у два, три і більше рядків, він називатиметься оксамитовий, або шотландка. Вдало підібрані кольори зроблять таку смужку чудовою окрасою одягу (рис. 27).
Штопання (рис. 28). Цей шов дуже простий і відомий усім. Ним з’єднують краї виробів, лагодять одяг, панчохи і шкарпетки, виготовляють декоративні гудзики. Застосовують його і у вишиванні.
Шов штопання має кілька різновидів. Найпростіший з них — переплетення поздовжніх ниток поперечними — подано на рис. 28 а.
Штопанням петельками можна полагодити в’язані речі (рис. 28 б). Як і при першому способі, спочатку прошивають краї дірочки стібками «уперед голку». Потім закріплюють робочу нитку вище дірочки і перекидають її справа наліво. Після цього перший ряд зліва направо прошивають петельками, набираючи на голку робочу нитку і тканину. Другий і наступні ряди виконують так: перекривають дірочку робочою ниткою справа наліво і роблять петлі, але тепер на голку набирають нижній край попередніх петельок і робочу нитку.
За допомогою голки з ниткою можна не тільки полагодити одяг, а й прикрасити його мереживом з петельок, два узори якого подано на рис. 28 в. Зверніть увагу, що в цих швах поперечна нитка прокладається тільки в першому ряду, а робоча нитка наступного ряду вколюється в петельки попереднього. По боках закріплюється в тканині.
Техніка штопання широковідома у вишивках багатьох народів Близького Сходу, Європи і Азії. Цими швами можна вишивати квіти й листя, робити фон, вишиваючи килимки і подушки (рис. 28 г).
Різнобарвними нитками технікою штопання вишивають окремі фігурки на килимку або цілі узори (рис. 29). Щоб вишивка була більш опуклою, каркас роблять з товстих ниток. Петельками можна вишивати звіряток, комах. Ця вишивка надає узору об'ємності.
Ми розглянули шви, які найчастіше зустрічаються в рукоділлі взагалі. Зараз перейдемо до оздоблювальних, або декоративних, швів, якими здебільшого користуються у вишиванні.
За матеріалами: Елла Литвинець. "Голки, нитки, намистинки". Науково-популярна книжка для дітей. Художник Наталія Шульга. Київ, "Веселка", 1989 рік, стор. 15 - 22.
Більше матеріалу з книги Елли Литвинець дивіться за посиланням:
