Публікації за тегом: Вірші

У цій збірочці віршів про осінь читайте такі поезії: "Здивовані квіти" (Ліна Костенко), "Ниточка" (Надія Кир'ян), "Осінь" (Юрій Клен), "Вересень", "Жовтень" , "Осінь"(Тамара Коломієць), "Осінь" (Яків Щоголів), "Гай без листя, поле голе" (Сергій Єсенін), "Осінь" (Платон Воронько), "Осінні пастелі" (Василь Василашко), "Осінь" (Валентин Бичко), "Холодно, холодно" (Олена Журлива), "Осінь" (Марія Хоросницька).

Цікаві віршики для дітей про школу до свята 1 Вересня  від Тараса Шевченка, Тамари Коломієць, Максима Рильського, Миколи Сингаївського, ГалиниМирослави, Дмитра Павличка, Оксани Сенатович, Анатолія Гарматюка, Олександра Пархоменка, Марії Чепурної, Тетяни Строкач, Тамари Швець.

 

 

 

 

 

"Пригоди Галки Димарівни" Софії Майданської - віршована казка про пригоди кмітливої галки – мешканки одного з чернівецьких димарів.

До збірки дитячих віршиків Софії Майданської увійшли: "Їде мишка на машині", "Лопушок-реп'яшок", "Курчата", "Пісенька Івася", "Казочка", "Пісенька-суперечка", "Колисанка".

Софія Василівна Майданська – поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач. Лауреат літературних премій "Благовіст" (1997) та ім. Олеся Гончара (1998); має нагороди ім. Лесі та Петра Ковалевих (1997, США). Заслужений діяч мистецтв України, член Національної Спілки письменників України з 1979 року. Вірші Софії Майданської перекладено англійською, білоруською, болгарською, латиською, литовською, польською, португальською, російською, румунською, шведською мовами.

"... Яка ж в сій байці, братця, сила?
А та: ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла."

(Леонід Глібов)

"Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?.."

(Тарас Шевченко)

 

"Розплелася густа коса
Аж до пояса,
Розкрилися перси-гори —
Хвилі серед моря,
Засіяли карі очі —
Зорі серед ночі..."

(Тарас Шевченко)

 

 

 

 

 

"Володимирко поволі
Тихо-мирно вік дожив
І на княжому престолі
Ярослава залишив..."

(Олександр Олесь)

"Зеленим лісом мати вела за руку маленьку Лесю. На голівці у Лесі був вінок із синіх волошок. Дівчинка дивувалась: «Як гарно тут, як багато дерев! Жаль, що тільки самі дерева, а нема нікого живого». Мати повчала, що й дерева живі. «Та й у лісі не самі дерева,— таємничим голосом мовила ненька.— Тут можна зустріти і лісовика, і мавку». Про лісовиків Леся вже чула. А хто така мавка? «Мавка,— пояснювала мати,— дівчина-лісовичка незвичайної краси. Очі в неї зелені, чорні коси розпущені, легка зелена сукня. Люблять мавки гойдатися на вітах берези...» У місячні ночі, коли ліс, що підходив до їхнього саду, сповнювався солов'їними співами, Леся не могла заснути. Вона тихо викрадалася з дому, бігла до знайомої берези й дивилась, чи на її довгих вітах не колишеться мавка...."

 

Вірші Василя Стуса зі збірки "Веселий цвинтар": "Над осіннім озером", "Вертеп", "Мені здається, що живу не я", "Порідшала земна тужава твердь", "Порідшала земна тужава твердь", "Біля метро "Хрещатик", "Посадити деревце", "Їх було двоє — прибиральниця і двірник", "Тато молиться Богу", "На Лисій горі догоряє багаття нічне", "Відлюбилося. Відвірилося. Відпраглося...", "Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті", "Попереду нарешті порожнеча", "Вони сидять за столом", "Так явно світ тобі належать став", "Ця п'єса почалася вже давно", "Змагай, знеможений життям", "Мов жертва щирості — життя", "У тридцять літ ти тільки народився", "Людина флюгер. Так. Людина флюгер", "Вмирас пізно чоловік, а родиться дочасно," "Вертання", "Молочною рікою довго плив", "Рятуючись од сумнівів", "Як страшно відкриватися добру", "Напередодні свята", "Утрачені останні сподівання", "У Прохорівці — сни, мов ріки", "Чоловік підійшов до меморіуму", "То все не так. Бо ти не ти", "Вечірній сон. І спогади. І дощ", "Цей біль — як алкоголь агоній", "У цьому полі, синьому, як льон", "Чого ти ждеш? Скажи — чого ти ждеш?", "Вдасться чи ні...", "Раз на тиждень вони викопуються з землі", "Один лиш час і має совість", "Надворі дощ? — я запитав", "День величався і пишався", "Досить крові, — продекламував кат", "Сто дзеркал спрямовано на мене", "Я блукав містом своєї юності", "Націлений у небо обеліск", "В мені уже народжується Бог", "Зазираю в завтра — тьма і тьмуща".

"У вишневому садочку,
Під вербою, в холодочку,
Щоб лихо прогнать,
І щоб долю звеселити,
Заходились наші квіти
Весілля гулять...."

(Леонід Глібов)

"... Все розказав я на потіху
І казочці моїй кінець.
Моторним дітям — торба сміху,
Мені — солодкий буханець"

(Леонід Глібов)

Читайте віршовані загадки Леоніда Глібова про книжку, телятка, руки, скрипочку, бджілку і медок, повний місяць і зорі, про сонце, ніч і комара, колесо у возі, дощову хмару, про піч, багаття і димок, кавуна і ножа, млинці, вареники, цибулю, сокиру, косу, віник і деркач, всесвітню дорогу, про голову людську і правдивого чоловіка, про блоху та горох.

 

Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки. У цей день усі українці йдучи на роботу чи навчання одягають вишиванки. У такий спосіб українці демонструють, що вишиванка – це одяг не лише на свята, адже вишиванка є генетичним кодом українців...

"Любов як самозречення легка", "Ти прийшла ясновида", "Щоб я не знеміг од щастя", "В понеділок зустрівся з дівчиною", "Гарноброва, пожежностанна", "В.П. ("І не те, щоб жити — більше")", "Не любити тебе — не можна", "Вимріяна і близька донині", "Ти освідчувалась очима", "Тільки тобою білий святиться світ", "Вимріяна і жива донині", "Коли б ти знала, як ми є удвох" — вірші Василя Стуса про любов.

 

 

 

 

"Вереснева земля", "Мандри", "Вона тріпоче у мрїх руках...", "Полтавщино! Я пізнаю твій голос", "Моя Україна забула сміятись", "О краю мій, коли тобі проститься" - поезії Василя Стуса про Україну. 

"Глянула хмариночка у калюжу:
Щось вагу набрала я дуже-дуже,
Певно, переїла пухких зефірок,
Завелика стала, аж потемніла.
Як у хом'яка, обважніли щічки.
Може забагато в мені водички?
Хмарка засмутилася ізраненька —
Полетів сльозинками дощ дрібненький."

(Тетяна Строкач)

 

Віршовані казки Михайла Стельмаха: "Заячий секрет", "Що посієш, те й пожнеш", "Чому кріт не з'являється на світ?", "В їжаковім вітряку", "Бурячок і їжачок" та казка у прозі - "Хатка у березовому лісі".

 

Поезії Віктора Геращенка про маму: "Знову кличе стежечка знайома", "Моїй матері", "Така роса", "Мамо моя рідна і єдина".​