Публікації за тегом: Вірші

Поезії Івана Коваленка про кохання - це розповідь про його щасливе кохання, що тривало більше піввіку:

"Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!"  (Іван Коваленко)

 

"Нас у школі учили про різне:
Про найглибші на світі моря,
Про найдальші на світі країни,
Про найвищі вершини гірські…"

(Іван Коваленко)

"Справи з валютами гірше і гірше.
Що там? Судить не берусь.
Мучить мене девальвація віршів –
Пада поезії курс."

(Іван Коваленко)

"Благослови, Батьку рідний,
Великий Тарасе,
Людям повість розповісти
Із нашого часу."

(Іван Коваленко)

"Не став би зроду віршувать!..
Навіщо знов мені ці муки?
І море суму і розпуки,
Що топить всі мої слова?.."

(Іван Коваленко)

"Задумуюсь глибоко часом,
Чому мене мучать вірші.
Мабуть, є щось рідне з Тарасом,
З його переходить душі."

(Іван Коваленко)

"Поети невтомно в майбутнє ідуть,
Широка відкрита їм траса,
А я собі вибрав занедбану путь –
Назад до Тараса..."

(Іван Коваленко)

Уся біографія Івана Коваленка містичним чином переплетена з постаттю Кобзаря... Читайте вірші Івана Коваленка про Тараса Шевченка: "Найвища вершина", "На біржі поезії", "Намалюй мені Тараса", "Вступ до знищеної поеми", "Не став би зроду віршувать", "Задумуюсь глибоко часом...", "Вперед, до Тараса!".

У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і  пам'ять української нації... Читайте поезії про Тараса Шевченка від Марії Пригари, Володимира Підпалого, Ліни Костенко, Леоніда Кисельова, Уляни Кравченко, Лесі Храпливої-Щур, Андрія Малишка, Костянтини Малицької, Василя Голобородька, Дмитра Луценка, Михайла Ткача, Юрія Рибчинського, Івана Огієнка, Івана Коваленка, Лесі Українки, Любові Пшеничної, Богдана Столярчука, Миколи Тимчака, Сергія Рачинця, Вікторії Климентовської, Грицька Чубая, Олександра Богачука, Лідії Рибенко, Любові Пшеничної, Лозенка Г., Михайла Чигирина, Максима Рильського, Олександра Олеся, Богдана Лепкого, Володимира Самійленка, Анатолія Камінчука, Марії Чепурної, Марії Хоросницької, Дмитра Чередниченка, Євгена Маланюка, Петра Мельника, Марії Яновської, Марії Дем'янюк.

Любовна лірика Роберта Бернса у перекладі Миколи Лукаша: "На колосистій ниві", "Ой дівчино-бережанко", "Моя люба Неллі", "Поцілуймося восстаннє", "Остання пісня".

 

 

 

 

"Мені здається,— може, я не знаю,
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси."
(Василь Симоненко)

 

У цій добірці публікуємо поезії про любов, які написали: Ліна Костенко, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Іван Франко, Іван Малкович, Микола Вороний, Іван Коваленко.

 

В любовній ліриці Ліни Костенко розкривається вся краса її душі. Вона вражає чистотою і ніжністю, якоюсь особливою цнотливістю почуттів. У її поетичному голосі поєдналися, здається, непоєднувані речі: жіноча таємничість, незбагненність, емоційність, філософська глибина і ясність думки... Читайте вірші Ліни Костенко про кохання: "Недумано, негадано", "Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…", "Очима ти сказав мені: люблю", "Хуртовини", "В дні, прожиті печально і просто", "Я ніколи не звикну", "Розкажу тобі думку таємну", "Напитись голосу твого", "Світлий сонет".

 

 

У цю добірку входять глибоко ліричні поезії Івана Франка з його збірок "Зів'яле листя" та "Із днів журби", такі як: "З усіх солодких, любих слів", "Не знаю, що мене до тебе тягне", "За що, красавице, я так тебе люблю", "Не можу забути", "Де я не йду, що не почну", "В парку є одна стежина", "Раз зійшлися ми случайно", "Так, ти одна моя правдивая любов", "Твої очі, як те море", "Я не надіюсь нічого", "Не раз у сні являється мені".

 

 

 

 

Вірші Василя Симоненка про кохання та любов: "Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної", "Любов", "Моя вина", "У вагоні", "Малюсі", "Компаньйонка", "Ти спішила од мене", Вірш "Вона прийшла", "Є в коханні і будні, і свята", "Щось нове у серці забриніло", "Я тобі галантно не вклонюся", "Коли б тобі бажав я сліз і муки", "Ніби краплі жовті, в темну воду", "Всі образи й кривди до одної", "Я і в думці обняти тебе не посмію", "Ти до мене прийшла не із казки чи сну", "Не бажаю я нічого, хочу тільки одного", "Чекання".

 

"Кохання — спів, зальот душі — не тіла,
Зоря з-за хмар, веселка дощова;
Вона ростить у нас незримі крила
І до країн незнаних порива..."

(Михайло Старицький)

"Коли б тобі бажав я сліз і муки,
І кари найстрашнішої бажав,
Я б не викручував твої тендітні руки
І в хмурім підземеллі не держав."

(Василь Симоненко)

 

"В хаті сонячній промінь косо
На долівку ляга з вікна…
Твої чорні шовкові коси
Припорошила вже сивина."

(Василь Симоненко)

Життя Василя Симоненка було коротким, як спалах. Та живе його щира й прониклива поезія, що, за словами Олеся Гончара, вийшла із самих глибин народного життя. Вона виспівана з мудрості народу, з його горя  і звитяжної боротьби. Звідси цей непоборний дух, яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній…

На поетичному Олімпі України серед інших славних імен уже багато років і навіть десятиліть живе "нерозгадане чудо", "неймовірний птах", "казка казок", "голос народу", "пілігрім вічності", "і мудра, і дитя", котра нічим не осквернила душу — Ліна Костенко.

 

 

 

 

Збірка поезій „Із днів журби" вийшла друком 1900 року, і в ній вміщені поезії  1897 - 1900 років. Ліричні вірші подані в трьох циклах: „Із днів журби", „Спомини" та „В пленері". В збірці надруковані дві поеми: „Іван Вишенській" та „На Святоюрській горі". Написання збірки було наслідком численних особистих драм і невдач.